Справа № 638/14339/25
Провадження № 1-кп/638/1947/25
Іменем України
01 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140110000791 від 31.05.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону протитанкових засобів військової частини НОМЕР_1 , військове звання солдат, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.08.2025 клопотання захисника ОСОБА_5 задоволено, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140110000791 від 31.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України, повернуто прокурору.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.09.2025 апеляційна скарга прокурора задоволена, ухвала Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_4 скасована і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
17.09.2025 кримінальне провадження надійшло до Шевченківського районного суду м. Харкова із суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 19.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці. Клопотання мотивоване тим, що обгрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у провадженні матеріалами досудового розслідування. На думку прокурора, на даній стадії розгляду справи є необхідним продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою усунення перешкод у повному та швидкому судовому розгляді, Ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, існують та не зменшилися. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.
Прокурор у судовому засіданні підтримав дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.
Захисником ОСОБА_5 подані заперечення на клопотання прокурора, в яких він просить зменшити суму застави до рівня, співмірного з реальними фінансовими можливостями обвинуваченого та його родини, що визначений у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Мотивуючи свою позицію вказав, що викладені у клопотанні ризики не відповідають вимогам закону та не підтверджені належними доказами. Аргументація у клопотанні зводиться до тяжкості обвинувачення та суворості можливого покарання. Звертає увагу, що суд при розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу повинен дослідити майновий стан обвинуваченого та пропорційність визначеної застави. Крім того, вказав на порушення права на захист ОСОБА_4 під час досудового слідства та незгоду із правовою кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 369-2 КК України. Вважає, що передбачені ст. 177 КПК України ризики відсутні. Акцентував увагу на тому, що обвинувачений має міцні сімейні зв'язки, його родина знаходиться у тяжкому фінансовому стані. Батько ОСОБА_6 є особою з інвалідністю, тяжко хворіє на онкологію, переніс 2 операції, проходить дороговартісну хіміотерапію, потребує сторонньої допомоги та витрачання великих коштів. Щодо фінансового стану родини ОСОБА_6 зазначив, що їх квартира у будинку АДРЕСА_3 зруйнована у березні 2022, вони вимушені винаймати квартиру. Батько обвинуваченого сплачує аліменти на утримання сина обвинуваченого, оскільки ОСОБА_4 перебуває у умовах СІЗО. Родина не має постійних доходів, виживає за рахунок допомоги друзів та небайдужих людей. Застава в розмірі 605600 грн є завідомо непосильною, не відповідає майновому стану обвинуваченого, у зв'язку з чим, згідно із прецедентної практики ЄСПЛ, підлягає зменшенню.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на викладені адвокатом ОСОБА_5 доводи.
Прокурор заперечував проти зміни розміру застави, зазначив, що застава у зменшеному розмірі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши обґрунтованість заявленого клопотання й заперечень на нього, дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).
Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.05.2025 із визначенням розміру застави 605600 грн. Надалі вказаний запобіжний захід продовжувався.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з урахуванням вимог ст.177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний міг здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче судове засідання.
Так, на думку прокурора, на даній стадії судового розгляду лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, експертів, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є недоцільним.
Відповідно до ч. 5 ст. 199, ч. 3 ст. 315 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку тримання особи під вартою перевіряє наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують необхідність продовження такого запобіжного заходу.
При наданні оцінки наявності та ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 перебуває на стадії підготовчого провадження, судове слідство по справі не розпочате, а тому суд вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для нього світлі є реальним.
Також, суд дійшов висновку, що прокурором доведено існування ризиків, визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об'єктивно може надати можливість обвинуваченому, як переховуватися від суду, так й вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується в тому числі у сферах забезпечення призову та мобілізації, службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам у кримінальному провадженні, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством. За станом здоров'я обвинуваченого відсутні відомості про такий його стан, який би унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів у сферах забезпечення призову та мобілізації, службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, а також проти встановленого порядку несення військової служби під час дії воєнного стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, яким є тримання під вартою.
Отже, застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є неможливим.
Доводи сторони захисту не спростовують вищевказані висновки суду, надання оцінки доказам у кримінальному провадженні, вирішення питання щодо винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень, кваліфікації її дій відповідно до вимог статей 368, 369, 371, 374 КПК України, відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Стосовно позиції захисника щодо недоведеності існування ризиків, суд зазначає наступне. Встановлення ризиків має прогностичний характер, а кримінальний процесуальний закон не містить вимоги щодо абсолютно достовірного встановлення того факту, що особа у разі незастосування до неї запобіжного заходу вчинить будь-яку з дій, віднесених до ризиків. Під час розгляду клопотання встановлено наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений може не виконувати свої процесуальні обов'язки чи проявити неправомірну процесуальну поведінку. Порушення права обвинуваченого на захист, що, на думку захисника, мало місце на стадії досудового слідства, під час підготовчого судового засідання судом перевірено бути не може.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора та продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на 60 днів.
Вимога прокурора про продовження терміну тримання під вартою на 2 місяці не узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 197 КПК України, згідно із якими строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Вирішуючи питання щодо необхідності зменшення розміру застави, на чому наполягала сторона захисту, суд вказує наступне.
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Із наданих захисником та досліджених в судовому засіданні документів слідує наступне.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , ОСОБА_7 має інвалідність 3 групи за загальним захворюванням.
Згідно консультативного висновку спеціаліста ТОВ «Український центр томотерапії» лікаря з радіаційної онкології ОСОБА_8 від 23.09.2025, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено діагноз: Високодиференційована уротеліальна карцинома сечовою міхура pTl cNO сМО ст.І. Стан після оперативною лікування 12.08.24 р. - ТУР-біопсія сечового міхура. Вересень 2024 р. продовження хвороби метастатичне ураження кісток ( крило правої клубової кістки, сіднича кістка справа і. Стан після 4 курсів X I та бісфосфонатів ( 12.12.2024 - 18.03.2025 за протоколом ОСОБА_9 , золендронова кислота). Позитивна динаміка: зменшення ураження сечовою міхура, склерозування метастатичною ураження кісток (МЗКТ від 10.05.2025). Стан після повторною оперативного лікування 21.05.25 р. - ТУР-біопсія новоутворення сечовою міхура, катетеризація сечовою міхура. Стан після 4-х курсів МХТ (17.06.2025-01.09.2025 за протоколом Пемпролізумаб). Вересень 2025р. прогресія захворювання, збільшення розміру пухлини сечовою міхура та поява вторинних сателітів у стінці сечовою міхура, простатичної частині уретри, вічка праною сечоводу; збільшення розмірів метастазу правої клубової кістки Кл гр.2. Висновок: показаний курс ДПТ, скерований на проведення МСКТ-топометрії.
За Випискою з медичної карти ТОВ «ДІЄВО Центр хірургічних рішень» від 22.05.2025, ОСОБА_7 має діагноз: інвазивна уротеліальна карцинома сечового міхура Т2N0М1 кл.гр.2,кл.ст. 2, стан після 4х курсів ХТ. С67 Злоякісне новоутворення сечового міхура.
Випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 01.09.2025 ТОВ «Медичний центр БРИГІД», ОСОБА_7 , 1967 р.н. встановлено діагноз: Рак сечового міхура рТ1N0M0, І ст. Стан після ТУР-біопсії сечового міхура від 12.08.2024р.(Київ), продовження хвороби в кістки (09.2024р), стан після 4 курсів ППXT "GemCis", ТУР-біопсії сечового міхура від 21.05.2025p. У процесі імунотерапії пембролізумабом (1 цикл 17.06.25р., 2 цикл 17.07.25р.. 3 цикл 08.08.25р., 4 цикл 01.09.25р). 2 (друга) клінічна група.
Відповідно до Виписки № 40869 з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення КНП «Обласний центр онкології» від 19.02.2025, ОСОБА_7 встановлено діагноз: Рак сечового міхура pT1N0M0, ст 1, стан після ТУР сечового міхура від 12.08.2024 p, prolongation morbi in ossis ( 09.2024), rec. morbi ?, стан після 3-го курсу ППХТ « GemCis», 2 кл.гр.
Згідно із Консультативним висновком спеціаліста КНП «Обласний центр онкології» від 17.02.2025, ОСОБА_7 встановлено діагноз: Са сечового міхура pTINOMO. 1 ст. Стан після ТУР сечового міхура від 12.08.2024. Прогресія захворювання 09.2024 (mts in OSS), rec. morbi (11.2024). В процесі паліативної ПХТ з 12.12.2024. II (друга) кл.гр. С67.9.
Фіскальними чеками від 08.07.2025, 08.07.2025, 08.08.2025 підтверджено придбання препарата Кітруда для хіміотерапії на загальну суму 117815 грн.
З квитанцій Монобанку від 28.09.2025, 07.09.2025, 30.08.2025, 13.07.2025 слідує, що ОСОБА_10 перерахував на картковий банківський рахунок 7251 грн. (за поясненнями обвинуваченого кошти перераховані його братом у якості аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ).
Також захисником надано фотографію зруйнованого будинку АДРЕСА_3 , в якому знаходилась квартира родини ОСОБА_6 .
На запитання суду ОСОБА_4 повідомив, що до затримання він був ФО-П, середньомісячний дохід становив біля 40 тисяч гривень, до видів діяльності належали: юридичні послуги, роздрібна торгівля, інтернет магазин. На час перебування під вартою аліменти його сину - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 сплачують його родичі. У зв'язку зі знищенням внаслідок ворожого обстрілу квартири на вул. Свободи, винаймав квартиру на пр-ті Науки за 12 тисяч гривень на місяць. Заощаджень, депозитів, активів, акцій, транспортних засобів, нерухомого майна він не має. У обвинувачего є брат - ОСОБА_12 , якому наразі 23 роки та він є студентом, навчається на денній формі. Батьки не працюють, доходів, заощаджень не мають. Обвинувачений до його затримання постійно допомагав своїм батькам, надавав грошові кошти.
При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Водночас, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого ув'язнення, яке перетворилося б на безальтернативне («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111 від 7 грудня 2006 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що визначення непомірного розміру застави для підозрюваного, обвинуваченого здійснювалося крізь призму формального виконання вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх судових рішеннях суди повинні керуватися також розміром доходів (майновим станом) і сімейним станом підозрюваного, обвинуваченого.
У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.
Суд звертає увагу та не, що обвинувачений утримується під вартою з 26.03.2025, заставу у розмірі 605 600 грн, визначену ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2025, не вніс, ОСОБА_4 та його захисник в судах першої та апеляційної інстанції при оскарженні ухвали слідчого судді неодноразово посилалися на завідомо непомірний розмір застави. Наголошували на відсутності нерухомого майна, транспортних засобів, заощаджень, необхідність здійснення допомоги батьку обвинуваченого та утримання дитини, що унеможливлює внесення застави у визначеному розмірі.
З часу ухвалення судами попередніх рішень щодо обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 стан здоров'я його батька погіршився, із вересня 2025 року захворювання прогресує, що обумовило необхідність витрачання значних грошових коштів на його лікування.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наявність тяжкого онкологічного захворювання у батька Батчаєва, що потребує дороговартісного лікування, ту обставину, що під час перебування під вартою обвинувачений не отримує доходів та не має змоги допомагати своїй родині та сплачувати аліменти на дитину, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру застави, визначеного відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень 00 коп. до 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 393 640 гривень 00 коп.
На переконання суду, такий розмір застави буде гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.
При цьому, розмір застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатен забезпечити виконання ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, покладених на нього обов'язків.
Також, захисником ОСОБА_5 заявлено клопотання про витребування відомостей (документів) про рух кримінальних проваджень № 12025220000000149 від 07.02.2025 року за ст. 332 ч.3 КК України, № 12025220000000150 від 07.02.2025 року за ч.3 ст. 369-2 КК України, № 62024140110000791 від 31.05.2025 року за ч.5 ст. 407 КК України, які знаходяться у володінні Держателя Реєстру - Офісі Генеральної прокуратури України. Клопотання обгрунтовано необхідністю даних матеріалів для належної реалізації права на захист та отримання повного доступу до матеріалів досудового слідства з метою всебічності, повноти розгляду кримінального провадження, встановлення обставин, що мають суттєве значення по справі та неможливістю встановлення таких іншим чином, окрім як отримання запитуваних документів.
Обвинувачений підтримав вказане клопотання захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що відомості у ЄРДР є похідними від процесуальних дій та рішень, а тому є такими, що не спростовують їх.
Вирішуючи питання щодо необхідності задоволення вказаного клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Правилами ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України затверджено принцип диспозитивності, за яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК України обвинувачений має право, у тому числі збирати і подавати суду докази.
Положеннями ч. 4 ст. 46 КПК України передбачено, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
За змістом положень ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 93 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.
Відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора 30.06.2020 №298, держателем Єдиного реєстру досудових розслідувань - є Офіс Генерального прокурора.
Перелік відомостей, які вносяться до ЄРДР зазначено в розділі 2 «Порядок внесення відомостей до Реєстру» статті І «Основні засади ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 5 розділу 4 статті І цього Положення визначено, що надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у ЄРДР, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.03.2019 (справа № 807/1456/17, провадження № 11-1460апп18) зазначила, що діяльність уповноважених службових осіб правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про витребування певних речей чи документів.
З метою повного та всебічного розгляду кримінального провадження, а також забезпечення права на захист обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність задоволення даного клопотання в частині витребування з Офісу Генерального прокурора України повних витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12025220000000149 від 07.02.2025, № 62024140110000791 від 31.05.2025.
Стосовно витребування повного витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12025220000000150 від 07.02.2025, у суду відсутні будь-які дані, що вказане кримінальне провадження стосується ОСОБА_4 , а тому законні підстави для задоволення клопотання в даній частині відсутні.
Також захисником ОСОБА_5 подане клопотання про перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під час судових засідань поруч із захисниками. В обгрунтування зазначив, що обвинувачений знаходиться у скляній кабіні на значній відстані від захисників, що унеможливлює безперешкодне та конфіденційне спілкування, перешкоджає отриманню правових порад та позбавляє права на ефективну реалізацію права на захист. Зауважив, що вина ОСОБА_4 не є встановленою та він не становить небезпеки для учасників судового розгляду.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши вказане клопотання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
Згідно з приписами ст. 318 КПК України судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань.
ЄСПЛ у справі «Ярослав Бєлоусов проти Росії» в рішенні від 04 жовтня 2016 року та у справах «Ходорковський проти Росії», «Свинаренко і Сляднєєв проти Росії» розглянув питання сумісності перебування підсудних у залі засідань в металевій клітці з вимогами ст. 3, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заборони катування та права на справедливий суд. В зазначених рішеннях ЄСПЛ дійшов висновку, що перебування підсудних в металевій клітці в залі судових засідань становить порушення ст. 3,6 Конвенції, оскільки обмежує право підсудного на ефективну участь в судовому розгляді і отримання реальної та ефективної правової допомоги, не сумісне з поняттям справедливого судового розгляду з огляду на презумпцію невинуватості, не відповідає нормам цивілізованої поведінки в демократичному суспільстві, є приниженням людської гідності. Стосовно перебування осіб в залі судових засідань у скляній кабіні, ЄСПЛ дійшов висновку, що це не буде порушенням статті 3 Конвенції за умови, якщо буде достатньо місця в цих камерах, а також тільки у випадках, якщо особа взята під варту і цього вимагають міри безпеки.
Відповідно до п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26.05.2015 року № 613/785/5/30/29/67/68, у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог ДБН. На вікнах залів судових засідань незалежно від поверховості встановлюються ґрати. Однак положення вказаної Інструкції не містять категоричної заборони перебування обвинувачених у залі судового засідання під вартою, але поза межами клітки чи скляної кабіни.
Вирішуючи заявлене клопотання суд також враховує, що за час судового провадження обвинувачений не порушував порядок у залі судового засідання. Судом не встановлено обставин, які б виключали можливість перебування ОСОБА_4 під час судових засідань поза межами скляного загородження та ставило б цим фактом під загрозу міри безпеки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого та надання обвинуваченому дозволу перебувати під час усіх судових засідань по розгляду даного кримінального провадження в залі судових засідань поза межами скляної кабіни поруч із своїми захисниками в умовах, які забезпечують ефективну реалізацію ним прав на захист за умови дотримання відповідних заходів безпеки.
Крім того, прокурор в судовому засіданні вважав необхідним призначити судовий розгляд кримінального провадження, зазначивши на наявності передбачених законом підстав для судового розгляду.
Обвиунвачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту, дійшов висновку щодо наявності підстав для призначення судового розгляду, виходячи з наступного.
Кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Харкова, підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення - відсутні, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Керуючись ст. 183, 314-316, 331, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 29 листопада 2025 року включно, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Зменшити розмір застави, визначений в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень 00 коп. до 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 393 640 (триста дев'яносто три тисячі шістсот сорок) гривень 00 коп.
Застава вноситься на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 638/14339/25, н/п 1-кп/638/1947/25) до спливу терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім'я.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене законом покарання до десяти років позбавлення волі, з конфіскацією майна та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування відомостей про рух кримінальних проваджень з ЄРДР - задовольнити частково.
Витребувати з Офісу Генерального прокурора України повні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, із зазначенням даних, передбачених ст. 1 розділу 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, у кримінальних провадженнях № 12025220000000149 від 07.02.2025, № 62024140110000791 від 31.05.2025.
В іншій частині в задоволенні даного клопотання захисника відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під час судових засідань поруч із захисниками - задовольнити.
Дозволити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в залі судових засідань поза межами скляного загородження поруч зі своїми захисниками під час усіх судових засідань при розгляді даного кримінального провадження.
Зобов'язати працівників роти конвойної служби ГУНП в Харківської області забезпечити належну охорону обвинуваченого ОСОБА_4 в приміщенні суду відповідно до вимог Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів.
Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова на 11 год. 40 хв. 10.10.2025.
Відповідно до вимог ст. 31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.
У судове засіданні викликати сторони кримінального провадження.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали в частині продовження строку дії запобіжного заходу - до 29.11.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1