Справа № 638/6779/23
Провадження № 2/638/2961/25
22.09.2025 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді: Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання: Ковальчук А. П.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс інвестмент енд менеджмент груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
встановив:
Позивач ТОВ «Алекс інвестмент енд менеджмент груп» звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № МL-702/583/2008. Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки від 17.01.2008 року Банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 35 000,00 Доларів США. 29.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до статей 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України, було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля № б/н. Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № МL-702/583/2008 від 17.01.2008 року. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - Позивач) перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором № МL-702/583/2008 від 17.01.2008 року.
ОСОБА_4 в свою чергу зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п. 1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором. Згідно з п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 Кредитного договору повернення відповідно, частини кредиту та сплата процентів здійснюється щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку платежів. В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України ОСОБА_4 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки.
29.05.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за кредитним договором № ML-702/583/2008 від 17.01.2008 року в розмірі 1573820,73 гривень. Однак на теперішній час рішення Дзержинського районного суду м. Харкова про стягнення суми боргу за Кредитним договором № ML-702/583/2008 від 17.01.2008 року не виконано. Тому, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: квартири АДРЕСА_1 .
23.01.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки № PML-702/583/2008, відповідно до умов якого остання зобов'язалася відповідати перед Кредитором за повне та своєчасне виконання за Кредитним договором. Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є - квартира, загальною площею - 43,1 кв. м., житловою площею - 26,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить іпотекодавцям по 1/2 частки кожному і Іпотекодавців на праві приватної спільної сумісної власності, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 12.02.2007 року, номер витягу 13537996, за №17804468, номер запису П-1-45857. Відповідно до п. 6.2. договору іпотеки, Іпотекодержатель (Позивач) має право задовольнити з вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати Боржником Позивачу будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення будь-якого із зобов'язань за ст.5 договору іпотеки; інших обставин, передбачених чинним законодавством України. З огляду на викладене загальна сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № ML-702/583/2008 від 17.01.2008 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» станом на 06.07.2021 року становить 1573820,73 грн.
ТОВ «Алекс Інвестмент енд Менеджмент Груп придбало право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на підставі Договору факторингу № 14-1/07/2022 від 14 липня 2022 року та договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, посвідченим нотаріусом 14.07.2022.
Наразі, кредитору стало відомо, що Позичальник ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Відповідно до даних останньої анкети Позичальника, він був у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» також стало відомо, що у Позичальника/Боржника з дружиною ОСОБА_6 була, на момент смерті, рідна неповнолітня донька, а саме: ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
06.03.2023 року ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» була направлена претензія з кредиторськими вимогами до можливих спадкоємців.
06.03.2023 року на претензію ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. заведена спадкова справа № 27/2023 за номером у спадковому реєстрі 70353103.
Після смерті ОСОБА_4 за місцем відкриття спадщини до нотаріальної контори які-небудь спадкоємці із заявою про прийняття спадщини або відмову від неї не зверталися.
Станом на 13.09.2020 року, тобто на день смерті іпотекодавця, заборгованість за кредитним договором становила 1 573 820,73 грн., з яких:
- за основною сумою боргу за фінансовим кредитом складає 265 759,33 грн.;
- проценти за користування кредитом 72 696,73 грн.;
- пеня 1235 364,67 грн.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно, до складу спадщини ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшли його зобов'язання за кредитним договором № МL 702/583/2008 від 17 січня 2008 року та договором іпотеки № PCL-702/583/2008 від 28.01.2008 року.
ОСОБА_7 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_3 (донька спадкодавця) є спадкоємцями першої черги за законом у відповідності до положень ст. 1261 ЦК України отже до спадкоємців переходить і зобов'язання за договором іпотеки у межах вартості спадкового майна квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
03 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Лисенко А. О. надійшов відзив в якому ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_4 . Також зазначив, що рішенням Дзержинського районного суду від 08.12.2022 по справі № 638/10215 уже були задоволенні тотожні позовні вимоги до ОСОБА_1 тому задоволення позовних вимог в цьому провадження призведе до подвійної відповідальності. Також представником позивача не доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_4 отже є неналежними відповідачами. Також зазначив що позивач пропустив строк пред'явлення вимог кредитора до спадкоємців боржника. Також вказав, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки його треба рахувати з дати ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, а саме з 29.05.2014.
27 лютого 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому він вказав, що Спадкоємцями першої черги за законом у відповідності до положень ст.1261 ЦК України ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_7 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_3 (донька спадкодавця) на момент відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавцем, заяви про відмову від спадщини не подавали, отже вважаються такими, що прийняли спадщину. До відповідачів ОСОБА_2 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_3 (донька спадкодавця) перейшли зобов'язання спадкодавця за Договором іпотеки по 1/4 у межах вартості спадкового майна у вигляді предмета іпотеки: квартири, загальною площею 43,1 кв. м., житловою площею 26,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 23.01.2008 року в між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки № PСL-702/583/2008. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.05.2023 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 належить Іпотекодацям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності про що зазначено в договорі іпотеки. Щодо подвійної відповідальності ОСОБА_1 зазначено, що станом на теперішній час рішення суду по справі № 638/10215/21 є невиконаним, а його виконання є неможливим через смерть ОСОБА_4 та нові обставини, що склалися. Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що вже існує, ухвалене з інших підстав, відносно інших відповідачів та з іншим визначеним способом реалізації предмета іпотеки та не є тотожним позову, що зараз розглядається. Щодо пропуску строку пред'явлення вимог до спадкоємців боржника вказано, що у лютому 2023 року в ході проведення переговорів з майновим поручителем, ОСОБА_9 повідомила ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» про смерть ОСОБА_4 . 06.03.2023 року ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» нотаріусу була направлена претензія з кредиторськими вимогами до можливих спадкоємців. Строк пред'явлення вимоги кредитора не є порушеним. Письмові докази - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (стаття 95 ЦПК). Позивачем надані письмові пояснення та повідомлено суду про обставини справи та коли саме ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» стало відомо про смерть ОСОБА_4 , з тих же підстав представник позивача аргументує подачу позовної заяви в межах строку позовної давності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 липня 2023 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 31 жовтня 2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою від 31 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2025 року про залишення позову без розгляду скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 10 лютого 2025 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 12 травня 2025 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засідання представник позивача Кривошеєнко О. Ю. просила задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача Рудої З. П. просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про таке.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2022 по справі № 638/10215/21 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Ухвалено В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № ML-702/583/2008 від 17.01.2008 року у розмірі 1 573 820,73 грн. (у тому числі: 265 759,33 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 72 696,73 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам, 1 235 364,67 грн.- пеня) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб?єктом оціночної діяльності на час проведення торгів щодо відчуження предмету іпотеки.
???Передати предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в управління Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.
Також рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2022 по справі № 638/10215/21 встановлено, що 17.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № МL-702/583/2008.
Відповідно до п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 кредитного договору, повернення відповідно частини кредиту та сплата процентів здійснюється щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку платежів. Сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині (пункт 1.9 кредитного договору). При цьому сторони передбачили, що зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (пункт 1.9.1) (а.с.8-11).
23.01.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки № PML-702/583/2008, відповідно до умов якого останні зобов'язалися відповідати перед Кредитором за повне та своєчасне виконання за Кредитним договором.
Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є - квартира, загальною площею - 43,1 кв. м., житловою площею - 26,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить іпотекодавцям по 1/2 частки кожному і Іпотекодавців на праві приватної спільної сумісної власності, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 12.02.2007 року, номер витягу 13537996, за №17804468, номер запису П-1-45857.
Згідно з п. 6.2. договору іпотеки, Іпотекодержатель (Позивач) має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати боржником позивачу будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення будь-якого із зобов'язань за ст.5 договору іпотеки; інших обставин, передбачених чинним законодавством України.
29.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» , у відповідності до статей 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України , було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля № б/н.
Згідно з вказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № МL-702/583/2008 від 17.01.2008 року щодо боржника ОСОБА_4 (а.с. 16-22).
Крім того, 29.06.2010 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., за р. № 5822, за яким Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за іпотечним договором № РМL-702/583/2008 від 17.01.2008 року щодо майнового поручителя боржника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.23-24).
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - Позивач) перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника ОСОБА_4 за кредитним договором № МL-702/583/2008 від 17.01.2008 року, та за іпотечним договором № РМL-702/583/2008 від 17.01.2008 року до Боржника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконувались, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2014 у справі № 638/1268/14-ц, позовні вимоги ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» задоволені, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № МL-702/583/2008 від 17.01.2008 у розмірі 1573820,73 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 3654, 00 грн.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.
Тобто, обставини встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У наведених правових нормах мова йде про преюдиційні факти. Преюдиційність у процесуальному праві обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі №813/8801/14).
Преюдиційні обставини обов'язкові для суду навіть якщо він вважає, що вони були встановлені неправильно.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).
Статус сторін, в якому вони брали участь у іншій справі, не впливає на преюдиційність обставин.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19,постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).
Межі преюдиції, умови за наявності яких преюдиційні обставини не потребують доказування.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: 1) обставина встановлена судовим рішення; 2) судове рішення набрало законної сили; 3) у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 10.10.2019 по справі №910/2164/18, постанова КГС ВС від 08.07.2019 по справі №908/156/18).
Тобто судом не досліджуються фактичні обставини встановлені у рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2022 по справі № 638/10215/21.
Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ «Алекс Інвестмент енд Менеджмент Груп» придбало право вимоги за № МL-702/583/2008 від 17.01.2008 року, та за іпотечним договором № РМL-702/583/2008 від 17.01.2008 року до Боржника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу № 14-1/07/2022 від 14 липня 2022 року та договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, посвідченим нотаріусом 14.07.2022.
Відповідно до копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00038752482 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про смерть № 13588 від 14 вересня 2020 року.
06.03.2023 року ТОВ «Алекс Інвестмент енд Менеджмент Груп» звернувся до Приватного нотаріуса ХМНО Чуєвої О. Д. із претензією кредитора до спадкоємців ОСОБА_4 про включення кредиторських вимог у спадкову масу після смерті останнього, повідомлення спадкоємців боржника про існування заборгованості у розмірі 1 577 474,73 гривень.
На підставі заяви було відкрито спадкову справу № 27/2023 від 06 березня 2023 року.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частина 3 статті 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Із матеріалів спадкової справи не встановлено коло спадкоємців ОСОБА_4 . Не встановлено також і те, що будь-хто із спадкоємців звертався до із заявою про прийняття спадщини
Отже позивачем не доведено, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_4 , оскільки не має доказів їх спільного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, також не має доказів того, що вони звертались до нотаріусу із заявами про прийняття спадщини, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ «Алекс Інвестмент енд Менеджмент Груп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як в частині звернення стягнення на предмет іпотеки так і в частині розподілу часток у спільному сумісному майні.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .
Як було вже зазначено судом заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.12.2022 по справі № 638/10215/21 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № ML-702/583/2008 від 17.01.2008 року у розмірі 1 573 820,73 грн. (у тому числі: 265 759,33 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 72 696,73 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам, 1 235 364,67 грн.- пеня) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб?єктом оціночної діяльності на час проведення торгів щодо відчуження предмету іпотеки.
???Передати предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в управління Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.
Рішення набрало законної сили 09.01.2023.
Тому суд не встановлює фактичних обставин, які вже були встановлені зазначеним рішенням суду.
Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності, судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2014 у справі № 638/1268/14-ц з ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за кредитним договором, таким чином, первісний кредитор достеменно довідався про порушення свого права, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу позовної давності для вимоги про звернення стягнення на заставлене майно.
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, трирічний строк позовної давності за вимогою до іпотекодавця ОСОБА_1 сплив 29 травня 2017 року, тоді як позов у цій справі пред'явлено лише 28 червня 2023 року, тобто поза межами встановленого законом строку на звернення до суду за захистом порушеного права.
Доводи позивача про переривання строку позовної давності суд вважає безпідставними. Статтею 264 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав для переривання позовної давності, до якого не належать ані смерть боржника, ані заміна кредитора у зобов'язанні.
Щодо укладення договору факторингу від 14 липня 2022 року, суд зазначає, що такий правочин є відступленням права вимоги та заміною сторони-кредитора у зобов'язанні. Відповідно до положень статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Оскільки на момент відступлення права вимоги строк позовної давності за вимогою вже сплив, новий кредитор, ТОВ "Алекс Інвестмент енд Менеджмент Груп", набув право вимоги, яке вже не мало судового захисту. Заміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення позовної давності та не може відновити чи перервати строк, який закінчився.
Суд також враховує, що іпотека є акцесорним зобов'язанням, похідним від основного боргу. Втрата вимогою за основним зобов'язанням судового захисту внаслідок спливу позовної давності поширюється і на додаткові вимоги, зокрема, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 зазначено, що необхідно розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
Як вже було зазначено судом, частиною четвертою статті 267 ЦК України імперативно встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки представником відповідача Рудої З.П. було заявлено відповідне клопотання, а строк позовної давності сплив задовго до пред'явлення цього позову, суд доходить висновку про наявність беззаперечних правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі саме у зв'язку зі спливом позовної давності.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс інвестмент енд менеджмент груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.
Судові витрати вважати сплаченими позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02 жовтня 2025 року
Суддя Т. В. Штих