Справа № 638/19401/25
Провадження № 1-кс/638/2531/25
02 жовтня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Харкова клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025222060000068 від 08.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Харків, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-
До Шевченківського районного суду міста Харкова надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби строком на 60 днів, а також покласти на останню такі обов'язки: заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 21:00 по 06:00 годину без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді/суду; прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що відповідно до положень Статуту КП «Міськелектротранссервіс», затвердженого 21.09.2020, засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником майна є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі є уповноважена особа, яка визначається або призначається замовником.
Відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону, уповноважена особа - службова (посадова) чи інша особа, яка є працівником замовника і визначена відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі/спрощених закупівель згідно з цим Законом на підставі власного розпорядчого рішення замовника або трудового договору (контракту).
Наказом директора Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» № 148 від 19.10.2022 призначено фахівця з публічних закупівель І категорії ОСОБА_5 відповідальною за закупівлю товарів/робіт/послуг в інтересах та для потреб КП «Міськелектротранссервіс».
Організаційні та процедурні засади діяльності уповноваженої особи КП «Міськелектротранссервіс» визначені у «Положенні про уповноважену особу», затвердженому наказом № 273/1 від 13.11.2021 (далі - Положення).
Відповідно до Розділу 2 Завдання та обов'язки «Посадової інструкції фахівця з публічних закупівель І категорії договірного відділу КП «Міськелектротранссервіс», затвердженої директором КП «Міськелектротранссервіс», з якою ОСОБА_5 ознайомлена особисто (далі - Посадова інструкція), фахівець з публічних закупівель І категорії договірного відділу зобов'язаний планувати закупівлі та формувати річний план закупівель в електронній системі закупівель. За заявками підрозділів підприємства визначати потребу в матеріально-технічних ресурсах по закріпленій номенклатурі продукції, товарів, робіт та послуг. Здійснювати організацію та проведення закупівель товарів, робіт та послуг без використання електронної системи закупівель.
Таким чином, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду фахівця з публічних закупівель І категорії КП «Міськелектротранссервіс», будучи відповідальною за організацію та проведення процедур публічних закупівель, виконуючи організаційно - розпорядчі функції, тобто будучи службовою особою, вчинила кримінальне правопорушення - злочин при наступних обставинах.
ОСОБА_5 , у грудні 2022 року, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці та більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам, але легковажно, розраховуючи на їх відвернення, не вжила заходів спрямованих на вивчення ринкової ціни предмету публічної закупівлі під час виконання своїх службових обов'язків та вирішила затвердити зміни до річного плану закупівель на 2022 рік, оприлюднила його в електронній системі закупівель, у відповідності до якого для забезпечення наявної потреби замовника є необхідність у закупівлі генератора бензинового «Atlas» у кількості 27 одиниць, з розрахунковою вартістю 2 428 724,00 грн, згідно ДК 021:2015:31120000-3:Генератори.
В подальшому, ОСОБА_5 , керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», в обґрунтування закупівлі за прямим договором вказала, що для задоволення потреб замовника у 2022 році необхідно здійснити закупівлю «Генераторів» на загальну суму 2 428 724,00 грн без застосування порядку проведення спрощених закупівель та/або електронного каталогу, оскільки замовник перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій на момент її здійснення - м. Харків.
Згідно зі ст. 3 Закону, закупівлі здійснюються за принципами максимальної економії та ефективності, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, запобіганню корупційним діям і зловживанням.
Згідно ст. 4 Закону, планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель. Для планування закупівель та підготовки до проведення закупівель замовники можуть проводити попередні ринкові консультації з метою аналізу ринку, у тому числі запитувати й отримувати рекомендації та інформацію від суб'єктів господарювання.
В свою чергу, замовники - розпорядники бюджетних коштів, повинні керуватись, окрім іншого, Бюджетним кодексом України, за ст. 7 якого, бюджетна система України ґрунтується на принципі ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
З метою вдосконалення публічних закупівель Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 275 затверджена «Примірна методика визначення очікуваної вартості предмета закупівлі» (далі - Методика).
Відповідно до розділу 2 Методики, визначення замовником очікуваної вартості складається з таких етапів: визначення потреби в товарах, роботах, послугах, формування опису предмета закупівлі із зазначенням технічних і якісних характеристик, аналіз ринку, визначення вимог до умов поставки і оплати, визначення очікуваної вартості кожного окремого предмета закупівлі. Зокрема, на етапі аналізу ринку доцільно використовувати як загальнодоступну інформацію щодо цін та асортименту товарів, робіт і послуг, яка міститься у відкритих джерелах (у тому числі на сайтах виробників та/або постачальників відповідної продукції, спеціалізованих торгівельних майданчиках, в електронних каталогах, рекламі, прайс-листах, в електронній системі закупівель "Prozorro" та на аналогічних торгівельних електронних майданчиках, дані спеціалізованих інформаційно-аналітичних видань, офіційних статистичних видань, в тому числі іноземних, тощо), так і інформацію, отриману шляхом проведення ринкових консультацій. Отримана замовниками під час ринкових консультацій інформація дозволить визначити оптимальні вимоги до предмета закупівлі з урахуванням актуальних пропозицій ринку та визначити обґрунтовану очікувану вартість. Крім того, згідно розділу 3 Методики, визначення замовником очікуваної вартості предмета закупівлі може здійснюватися методом порівняння ринкових цін. Зокрема, уповноваженій особі для отримання інформації про ціну товарів та послуг рекомендується здійснити пошук, збір та аналіз загальнодоступної інформації про ціну, направити не менше 3-х письмових запитів цінових пропозицій (електронною поштою) виробникам, офіційним представникам та дилерам, постачальникам конкретного товару, надавачам послуг, за результатом чого здійснити розрахунок очікуваної вартості предмета закупівлі.
Так, ОСОБА_5 , незважаючи на вказані вимоги законодавства, маючи вищу освіту, достатній життєвий та професійний досвід, обіймаючи посаду фахівця з публічних закупівель, будучи уповноваженою особою, відповідальною за організацію та проведення процедури публічної закупівлі, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, у період з 17.11.2022 по 22.12.2022, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків охоронюваним законом громадським інтересам, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, під час формування очікуваної вартості предмета закупівлі генератору бензинового «Atlas MP 8300E», ДК 021:2015:31120000-3:Генератори, в кількості 27 шт., несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків, в порушення ст.ст. 7, 26 Бюджетного кодексу України, вимог ЗУ «Про публічні закупівлі», «Положення про уповноважену особу», відповідальну за організацію та проведення процедур закупівель/спрощених закупівель в КП «Міськелектротранссервіс», «Посадової інструкції фахівця з публічних закупівель І категорії договірного відділу КП «Міськелектротранссервіс», «Примірної методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі», затвердженої Наказом від 18.02.2020 № 275, не вжила необхідних заходів, спрямованих на вивчення ринкової вартості предмету закупівлі у вигляді генератору бензинового «Atlas MP 8300E», а саме, не здійснила аналіз ринку, не провела вивчення інформації щодо цін та асортименту аналогічних товарів з відкритих джерел, не направила запити щодо цінових пропозицій виробникам, офіційним представникам та дилерам, не провела ринкові консультації з постачальниками, не здійснила маркетингові дослідження, порушивши при цьому принципи максимальної економії, ефективності та пропорційності, об'єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі, запобігання корупційним діям і зловживанням.
За результатом вказаних дій ОСОБА_5 між КП «Міськелектротранссервіс» та Фізичною особою - підприємцем « ОСОБА_7 » укладено договір № ОБ-1/22 від 22.12.2022 про закупівлю генератору згідно з кодом ДК 021:2015:31120000-3:Генератори у відповідності з Специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору, а саме «Генератор бензиновий Atlas» у кількості 27 шт. на загальну суму 2 428 723,98 грн. без ПДВ.
Під час досудового розслідування встановлено, що вартість предмета закупівлі Генератору бензинового «Atlas MP 8300E» у кількості 27 шт. із характеристичними даними відповідно до специфікації до договору № ОБ-1/22 від 22.12.2022, укладеного між КП «Міськелектротранссервіс» та ФОП « ОСОБА_7 », відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №6331 від 24.07.2025, становить 1 878 228 грн. без ПДВ.
Як наслідок, в результаті неналежного виконання ОСОБА_5 своїх службових обов'язків фахівця з публічних закупівель, що виразились у несумлінному ставленні до них під час формування очікуваної вартості предмета публічної закупівлі, комунальним підприємством Міськелектротранссервіс» необґрунтовано перераховано бюджетні кошти за договором № ОБ-1/22 від 22.12.2022 на рахунок ФОП « ОСОБА_7 », відповідно до висновку судової економічної експертизи № 11430 від 14.08.2025, на загальну суму 550 495,98 грн., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади міста Харкова в особі КП «Міськелектротранссервіс».
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, а саме: службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
29.09.2025 року о 16 годині 46 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
Обґрунтованість даної підозри підтверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, а саме: документами, вилученими у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України, а саме документами отриманими від ФОП ОСОБА_7 , документами отриманими від КП «Міськелектротранссервіс» висновками судової товарознавчої експертизи №6331 від 24.07.2025 та судової економічної експертизи № 11430 від 14.08.2025, іншими доказами, зібраними у ході розслідування.
Слідчий вказує, що метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків в цьому ж кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, підтримав клопотання та просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам. Також зазначив про необхідність покладення на підозрювану обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: заборонити залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді/суду у період часу з 21:00 до 06:00 за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а також утримуватись від спілкування зі свідками.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на міцні соціальні зв'язки підозрюваної, зокрема наявність в неї на утриманні неповнолітньої дитини з інвалідністю та матері похилого віку, наявність постійної роботи, просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні проти застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби заперечила, підтримавши позицію свого захисника.
Вислухавши прокурора, захисника, підозрювану, вивчивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до наступного.
08.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222060000068 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України.
29.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як визначено ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною за стандартом доказування «обґрунтована підозра» та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За таких умов, щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати підозрюваного з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення.
Оцінюючи доведеність прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливих спроб підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23.01.2012 № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так наявність ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що вона підозрюється у скоєнні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що ризик втечі в даному випадку має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідчий суддя вважає, що хоча попередня поведінка підозрюваної й не свідчить про намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду, існування указаного ризику неможна повністю виключити в подальшому, з огляду, зокрема, на вагомість наявних або здобутих в подальшому доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, а також з огляду на триваючу військову агресію рф проти України, яка є самостійною обставиною, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Зважаючи, що ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання може впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, на працівників, які працюють за місцем колишньої роботи останньої в КП «Міськелектротранссервіс» та шляхом умовляння, залякування тощо, може вплинути на зміст їх показань. Тож слідчий суддя доходить переконання про доведеність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як визначено ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно з пунктами 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, ЄСПЛ зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).
Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, відтак у задоволенні клопотання про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити.
При обранні відносно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 має вищу освіту, має постійне місце проживання, раніше несудима, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину з інвалідністю та матір похилого віку. З огляду на конкретні обставини цієї справи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків буде застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 131, 132, 177, 178, 179, 181, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 29.11.2025 року включно, такі обов'язки:
- прибувати до СВ Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області на вимогу слідчого; прибувати до Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова на вимогу прокурора; прибувати до Шевченківського районного суду міста Харкова на вимогу слідчого судді/суду;
- не відлучатися з міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, а саме з працівниками КП «Міськелектротранссервіс»;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Повідомити підозрюваній письмово під розпис покладені на неї обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Контроль за виконанням особистого зобов'язання, а також за виконанням підозрюваною покладених на неї обов'язків покласти на слідчого.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1