Справа № 638/4101/25
Провадження № 2/638/3590/25
01 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт", треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2893 від 20.06.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в сумі 7995 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача кошти, що були стягнуті в межах виконавчого провадження в розмірі 5049,95 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збору розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В обґрунтуванні позовної заяви вказує, що 20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі №2893, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № 32180190510 від 10 травня 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК» «Горизонт», що складається з наступного: сума заборгованості за кредитним договором складає 6 795 грн, в тому числі: 3000.00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1530.00 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2265.00 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями; 1200.00 грн - вартість вчинення виконавчого напису Загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом становить - 7 995 грн. Виконавчий напис №2893 від 20.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було прийнято на виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. та 01 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62437683. Позивач вважає, що даний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки він є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, оскільки нотаріус в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» вчинив виконавчий напис на договорі, який нотаріально не посвідчений. Також зазначає, що нотаріус вчинив виконавчий напис без перевірки доказів направлення вимоги ТОВ «ФК Горизонт» позивачу чим дозволив відповідачу без повідомлення позивача здійснити "односторонній" розрахунок заборгованості та звільнив відповідача від обов'язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення. Враховуючи викладене, просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2893 від 20.06.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С.
Крім того, вказує, що листом № 24268 від 11.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. повідомлено, що станом на 11.12.2024 року, в межах виконавчого провадження №62437683 з ОСОБА_1 стягнуто 6 223,95 грн., які розподілені наступним чином: 5049,95 грн. - в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Горизонт»; 505 грн - в рахунок погашення основної винагороди приватного виконавця; 669 грн - в рахунок погашення витрат виконавчого провадження. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача кошти, що були стягнуті в межах виконавчого провадження в розмірі 5049,95 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю.
Представник ТОВ «ФК» «Горизонт», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до копії договору № 32180190510 надання онлайн кредиту від 10 травня 2019 року ТОВ “ФК “Горизонт» надало ОСОБА_1 грошові кошти в кредит в розмірі 3000 грн.
Відповідно до копії виконавчого напису, 20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис № 2893 яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № 32180190510 від 10 травня 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Горизонт», що складається з наступного: сума заборгованості за кредитним договором складає 6 795,00 грн, в тому числі: 3000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1530 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2265 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями; 1200.00 грн- вартість вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню за виконавчим написом становить - 7 995 грн.
01 липня 2020 року приватним виконавцем Клименко Р.В. відкрито виконавче провадження № 62437683 на підставі виконавчого напису № 2893 виданого 20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» у розмірі 7995 грн.
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, що регулюються нормами Закону України «Про нотаріат».
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Так, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили 22.02.2017 року, а тому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ФК «Горизонт».
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з копії договору № 32180190510 надання онлайн кредиту від 10 травня 2019 року, який долучено позивачем, він не був посвідчена нотаріально.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «ФК «Горизонт» на користь ОСОБА_1 грошових кошти в розмірі 5049,95 грн., отримані без достатньої правової підстави, в порядку ст. 1212 ЦК України суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти в сумі підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18 та від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).
Відповідно до листа приватного виконавця Клименко Р.В. від 11 грудня 2024 року межах виконавчого провадження №62437683 з ОСОБА_1 стягнуто 6 223,95 грн., які розподілені наступним чином: 5049,95 грн. - в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Горизонт»; 505 грн - в рахунок погашення основної винагороди приватного виконавця; 669 грн - в рахунок погашення витрат виконавчого провадження. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача кошти, що були стягнуті в межах виконавчого провадження в розмірі 5049,95 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів з ТОВ “ФК “Горизонт» на користь позивача, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин, що зумовлювали б перерахування ОСОБА_1 відповідних коштів ТОВ “ФК “Горизонт».
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з ТОВ “ФК “Горизонт» на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ( п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 20 листопада 2024 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; додаткову угоду № 1 від 20 листопада 2024 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 20 листопада 2024 року; акт прийому-передавання юридичних послуг (правової допомоги) від 17 грудня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано ОСОБА_1 правову допомоги на загальну суму 10000 грн.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства,навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
Отже, суд вважає, що з ТОВ “ФК “Горизонт» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Питання про стягнення суми судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт", треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 2893 від 20 червня 2020 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Горизонт» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у сумі 5049 (п'ять тисяч сорок дев'ять) грн 95 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 92 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
В іншій частині вимог позовної заяви відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» (ЄДРПОУ 39013897, адреса: м. Київ, вул. Шота Руставелі 44, оф. 104).
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович (адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки 6, оф. 31).
Третя особа: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська 35).
Суддя Л.М. Рибальченко