Справа № 638/22892/24
Провадження № 1-кп/638/1194/25
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1
судді : ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченої про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні № 12024221200001709 від 14.08.2024 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Маралиха, Алтайского краю, рф, громадянки України, росіянки, з вищою освітою, яка офіційно працює на посаді провідного юриста концерну «Європейський», не заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п.6, 11, ч. 2 ст. 115 КК України;
встановив:
У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12024221200001709 від 14.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.п.6, 11, ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні 01 жовтня 2025 року обвинуваченою надано заяву про відвід колегії суддів.
ОСОБА_7 вважає колегію суддів упередженою та необ'єктивною, арґументуючи тим, що стороною захисту були подані клопотання, спрямовані на збирання доказів, які, на думку обвинуваченої, свідчать про вчинення відносно неї провокацію злочину працівниками поліції, які проводили досудове розслідування у кримінальному провадженні та здійснювали його оперативний супровід; підтвердили б порушення вимог КПК України та інших законодавчих актів, допущених під час проведення негласних слідчих розшукових дій, з урахуванням яких суд мав би визнати ці докази недопустимими; отримати ці докази шляхом звернення до відповідних органів сторона захисту позбавлена можливості, оскільки вони є даними стосовно інших осіб і відомості про них захищені Законом України «Про захист персональних даних», або є державною чи службовою таємницею.
Обвинувачена зазначає, що колегія суддів, в порушення вимог ч. 6 ст. 22 КПК України, не створила стороні захисту умов, за яких вона могла б отримати докази з метою використання для доведення її невинуватості та наявності провокації злочину. Також вказала, що колегія суду не прийняла до уваги позицію Європейського суду з прав людини.
Обвинувачена у підготовчому судовому засіданні підтримала заяву про відвід складу колегії суддів.
Захисник позицію обвинуваченої підтримала.
Прокурор заперечував проти задоволення заяви, вважаючи її необґрунтованою.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зміст заяви про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення останньої з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 КПК України клопотання про відвід одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, розглядає цей же склад суду.
Згідно зі ст. 75 КПК України законом передбачено вичерпний перелік обставин, які виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
Отже, враховуючи зміст викладених норм, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести обставини, які викликають в неї сумнів у неупередженості суддів, які розглядають справу по суті. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Заявлений відвід колегії суддів не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України, оскільки одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися в його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, як то передбачено ч.1ст.392 КПК.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження з судовим рішенням сама по собі не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Слід звернути увагу на те, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма також не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватися у порядку, що передбачений чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо, або разом з кінцевим процесуальним рішенням у кримінальному провадженні, з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18), а в ухвалі від 18.12.2018 (у справі №910/2968/18) Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з ухваленням суддею судовим рішенням, а так само ухвалення суддею процесуальних рішень не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви обвинуваченої про відвід.
Керуючись статтями 75, 81, 369, 371, 372 КПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_7 про відвід колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складений о 09:00 год. 02.10.2025.
Головуючий ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_3
ОСОБА_2