Справа №949/1357/25
02 жовтня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на свою користь заборгованість за кредитним договором №3472708309-510393 від 05.11.2021 року в розмірі 19506,58 грн., 2422,40 грн. суму сплаченого судового збору та 10000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 05 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Кошельок" було укладено договір №3472708309-510393 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "Кошельок" взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 6100,00 грн, початковий строк кредитування 18 днів, відсоткова ставка 1,21 % на добу.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, та перерахував грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 підтвердила виникнення своїх зобов'язань шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання нею грошових коштів. Згідно п.3.6 та п.3.7 кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 23 листопада 2021 року до 20 лютого 2022 року, за ставкою 2,2 % на добу. На момент подання позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 19506,58 грн., яка складається з 6100,00 грн заборгованість за сумою кредиту та 13406,58 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою.
25 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Шелудько О.О. (ордер на надання правничої допомоги АР №1247562 від 20.06.2025 року), надійшов відзив на позовну заяву у якому не погоджується із заявленими вимогами та доказами надання кредиту та нарахованими за його користування відсотками. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Також 26.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Шелудько О.О. надійшло заперечення на клопотання про витребування доказів, у якому просить відмовити через відсутність на це підстав.
30.06.2025 року представником позивача Гурським Г.Ю. подано письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву у яких спростовуються доводи, наведені відповідачем у відзиві. Зокрема, надано нормативно-правове обґрунтування укладення електронного кредитного договору та зауважено,що відповідачем не долучено взагалі жодного доказу, що свідчив би про неукладення кредитного договору, відсутність волевиявлення сторін на підписання договору та недоотримання кредитних коштів. Тому, представник позивача, зважаючи на відсутність доказів на спростування позовних вимог, просить заявленні вимоги задоволити, а заявлене клопотання про витребування доказів задоволити.
03.09.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Шелудько О.О. надійшли додаткові пояснення в яких наголошує на відсутності доказів на підтвердження розміру наданого відповідачеві кредиту. У підсумку зазначає, що зважаючи на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені вимоги, то у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Разом з тим, 30.09.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі у яких представником позивача додатково наведено правове обґрунтування для доведеності факту укладення договору.
При цьому вказує, що відповідачка не надала на підтвердження своїх заперечень жодних доказів, що могли б спростувати позовні вимоги, а наведене відповідачкою не відповідає матеріалам справи, являється власними (хибними) припущеннями, що носять виключно інсинуаційний характер та мають на меті уникнення виконання умов кредитного договору.
У позовній заяві представник позивача Гурський Г.Ю. просить розгляд справи здійснювати без участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шелудько О.О. у судове засідання не з'явилися.
Втім, 03.09.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Шелудько О.О. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений договір № 3472708309-510393 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 6100 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредит надається строком на 18 днів (лояльний період) початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1 цього договору (п. 2.3 кредитного договору).
Згідно з п. 3.1 кредитного договору, проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.
У п. 3.5 кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльний період, встановлений п. 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.
Відповідно до п. 3.6 кредитного договору, факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п.3.7); з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 кредитного договору).
Факт надання позивачем відповідачу кредиту у сумі 6100,00 грн підтверджується повідомленням хPAY Group LLC про успішне зарахування 05 листопада 2021 року на карту клієнта № НОМЕР_2 кредитних коштів в сумі 6100,00 грн. за договором позики № 3472708309-510393 та довідкою ПАТ "МТБ Банк" № 05/642-05/134 від 15.05.2025 року про зарахування на картку № НОМЕР_1 коштів в сумі 6100,00 грн через систему хPAY.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спірним кредитним договором станом на 20 лютого 2022 року становить 19506,58 грн та складається із заборгованості за кредитом в сумі 6100,00 грн та заборгованості за відсотками в сумі 13406,58грн.
Частиною 1 ст. 15 ЦКУкраїни передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).
Докази повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, передбаченими спірним договором, у справі відсутні.
Крім цього, за клопотанням представника позивача, ОСОБА_2 , на виконання ухвали суду про витребування доказів від 03 вересня 2025 року, АТ "Універсал Банк" надано інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 . Банком було емітовано картку № НОМЕР_1 та відкрито відповідний банківський рахунок НОМЕР_3 . Крім того, Банком надано виписку про рух коштів по вказаній картці за період з 04.11.2021 по 20.02.2022, зокрема про зарахування коштів на картку в сумі 6100,00 грн.
Оскільки всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором у встановлені ним строки, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., про що свідчить квитанція про сплату№1163 від 30 травня 2025 року.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та вивчення матеріалів та надання усної консультації, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 4500,00 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
При цьому, що стосується вимоги відповідача про стягнення з позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, то суд зважає на вимоги п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої усі судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Тому, суд, при розподілені судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн., а в задоволенні стягнення витрат відповідача відмовляє.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд -,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" заборгованість за кредитним договором №3472708309-510393 від 05.11.2021 в розмірі 19506,58 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шість гривень п'ятдесят вісім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК", судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 4500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень).
У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, Києво-Святошинський район, Київська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.