Дата документу 02.10.2025Справа № 552/7238/25
Провадження № 2-о/554/353/2025
02 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлова І.М., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
29.09.2025 року до провадження Шевченківського районного суду міста Полтави з Київського районного суду міста Полтави для розгляду за підсудністю надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Комаренко О.В., про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У своїй заяві ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання та утримання ним, як батьком, неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 18 років.
Вимоги заяви вмотивував тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2018 року у справі № 554/814/18 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14.01.2011 року. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народився ОСОБА_1 , де в графі «батько» зазначено заявника. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 повторно одружилась та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави «Про визначення місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_1 разом з батьком.
З моменту розлучення по теперішній час заявник самостійно на постійній основі піклується про фізичний і духовний, психологічний розвиток сина ОСОБА_1 , забезпечує його матеріально, створює належні соціальні умови, сприяє збереженню фізичного стану дитини, піклується про його здоров'я та виявляє інтерес до його психологічного стану. Встановлення факту виховання ОСОБА_1 з батьком, на думку заявника, сприятиме гармонійному розвитку дитини, формуванню правильних моральних якостей.
Враховуючи викладене, керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.24, 56, 255 СК України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», заявник ОСОБА_1 просить встановити зазначений факт, що має юридичне значення.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 7 статті 19 ЦПК України).
Згідно з ч.1, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік справ про встановлення факту, які розглядає суд, визначений у ч.1 ст.315 ЦПК України.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При цьому виходячи з положень ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження може бути встановлено юридичний факт, якщо він тягне виникнення безспірного права.
Разом із тим, згідно з ч.4 ст.315 ЦПК України якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) сформульовано правовий висновок, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір - це суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Заявник у поданій заяві просить встановити юридичний факт одноосібного виховання, утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (до 18 років).
Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2018 року у справі № 554/814/18 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14.01.2011 року.
Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави «Про визначення місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання останнього.
Натомість, факт одноосібного виховання дитини ОСОБА_1 не може встановлюватись у безспірному порядку, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Отже, оскільки із дослідженої заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання, утримання дитини вбачається, що факт самостійного виховання, утримання дитини ОСОБА_1 не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дітей, заява ОСОБА_1 не може бути розглянута в порядку окремого провадження, в якому не застосовуються засади змагальності, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до вимог ч.4 ст.315 ЦПК України.
Доводи адвоката Комаренко О.В., наведені в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо відступлення Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 року у справі № 127/3622/24 від висновку про неможливість встановлення факту самостійного виховання дитини в окремому провадженні, судом не беруться до уваги, оскільки фактичні обставини цивільної справи № 127/3622/24 не є подібними спірним правовідносинам. Верховний Суд у складі Третьої судової палати у цій справі сформулював правовий висновок про порядок звільнення під час дії воєнного стану військовослужбовців з військової служби згідно із ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, які, зокрема, самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду. Під час розгляду справи суд зобов'язаний залучити до участі в справі всіх зацікавлених осіб, якими є орган опіки та піклування, та встановити, чи здійснює один з батьків самостійне виховання та утримання дитини, з урахуванням того, що саме окреме провадження наділяє суд можливістю активної участі щодо встановлення обставин. Тому правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02.04.2025 року у справі № 127/3622/24 не є релевантним для застосування до спірних правовідносин.
Відтак, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.
При цьому ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено нормами ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260-261, 293, 315, 353 ЦПК України, суддя, -
ухвалила:
Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.М. Михайлова