Справа № 535/784/25
Провадження № 2-др/535/16/25
(ДОДАТКОВЕ)
02 жовтня 2025 року с-ще Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді Мальцева С.О. за участю: секретаря судового засідання Кашуби Ю.С.
Справа № 535/784/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву про винесення додаткового рішення у справі за позовом про ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на особисте утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку,
установив:
14 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на особисте утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 3-річного віку, у розмірі 1/6 заробітку (доходу).
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на особисте утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку задоволено повністю
29 вересня 2025 року представник позивача - адвокат Цуркан В.І. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн та 45,00 грн витрат на поштові на пересилання документів сторонам по справі.
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Неприбуття у судове засідання зазначених осіб відповідно до ч. 1 ст.223 і ч. 4 ст.270 ЦПК України не перешкоджає розгляду по суті заяви про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Між ОСОБА_1 та адвокатом Цуркан Віктором Івановичем 14 серпня 2025 року укладено Договір про правничу допомогу. Згідно п.16,17 цього Договору сторони за даним договором дійшли згоди про внесення оплати за правове супроводження по суті і у межах даного договору в розмірі до 8'500.00 грн. одноразового внеску будь яким платіжним способом (на розрахунковий чи картковий рахунок (особистий рахунок) Адвоката, пошто, тощо) або внесенню готівкою безпосередньо Адвокату (на розсуд та за вибором Клієнта). Фактична оплата (перший транш) як підстава для укладення договору та початком дій адвоката по правничій допомозі складає 7 000.00 грн (а.с. 79-80).
27.09.2025 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг по Договору від 14.08.2025 року про надання правничої допомоги на суму 7 500,00 грн (а.с.75-77).
Адвокатом Цуркан Віктором Івановичем надано розрахункову квитанцію до договору 14.08.2025 року про надання правничої допомоги на суму 7 000,00 грн (а.с. 78).
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року в справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 01.12.2021 року в справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Цуркан Віктором Івановичем 14 серпня 2025 року укладено Договір про правничу допомогу.
27.09.2025 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг по Договору від 14.08.2025 року про надання правничої допомоги на суму 7 500,00 грн.
Адвокатом Цуркан Віктором Івановичем надано розрахункову квитанцію до договору 14.08.2025 року про надання правничої допомоги на суму 7 000,00 грн.
Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, в тому числі фінансового стану обох сторін, вважає, що витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 7 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Представником позивача надані суду відповідні чеки відправлення листів на загальну суму 45,00 грн.
У зв'язку з викладеним, з відповідача на користь позивача суд стягує судові витрати на поштові на пересилання документів сторонам по справі у розмірі 45,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача - адвоката Цуркана В.І. про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.
Ухвалити по цивільній справі № 535/784/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на особисте утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку, - додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 7 000,00 грн; витрати на поштові на пересилання документів сторонам по справі у розмірі 45,00 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя С.О. Мальцев