Справа № 524/12360/25
Провадження № 2/524/6085/25
02 жовтня 2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці Полтавської області заяву головуючого-судді про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька Перша міська лікарня ім. О. Т. Богаєвського» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
У провадженні Автозаводського районного суду міста Кременчука перебуває цивільна справа № 524/12360/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька Перша міська лікарня ім. О. Т. Богаєвського» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2025 року для розгляду цієї справи визначено суддю Ковальчук Т.М.
Ухвалою від 22 вересня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цивільній справі, призначив підготовче засідання на 14 год 00 хв 16 жовтня 2025 року.
01 жовтня 2025 року представник відповідача подав заяву про відвід головуючого судді у цій справі Ковальчук Т. М.
Заява про відвід мотивована тим, що 15 вересня 2025 року задоволено заяву головуючого судді Нестеренка С. Г. про самовідвід у справі № 524/12360/25. 16 вересня 2025 року задоволено заяву головуючого судді Колєснікової О. М. про самовідвід у справі 524/12360/25. Обидві вищевказані ухвали мотивовані тим, що позивачка ОСОБА_2 працює у Автозаводському районному суді м. Кременчука досить тривалий час (більше 30 років), а відтак обоє суддів, що заявили самовідвід, особисто знайомі із позивачкою. Відтак, факт особистого знайомства може викликати у стороннього спостерігача сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді при розгляді справи. У той же час, 22 вересня 2025 року ухвалою головуючого судді Ковальчук Т. М. позову заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 524/12360/25. З урахуванням викладеного вище, у відповідача виникають обґрунтовані сумніви у неупередженості даного складу суду, оскільки позивач тривалий час працює у Автозаводському районному суді міста Кременчука, а відтак знайома з іншими його працівниками, у тому числі суддями.
Головуючий заявив самовідвід на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд, вислухавши заяву про відвід та заяву головуючого про самовідвід, дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За правилами частин сім, вісім статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Так, відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта цієї статті).
Частиною третьою статті 39 ЦПК України передбачено, зокрема, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Верховний Суд у справі № 826/11409/17 в ухвалі від 14 липня 2020 року звернув увагу на наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому неупередженість є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.
Щодо об'єктивної неупередженості Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Суд звертає увагу, що з учасниками вказаної цивільної справи головуючий не перебуває у родинних та будь-яких інших близьких відносинах, які свідчили б про заінтересованість судді на користь певних осіб; сам по собі факт особистого знайомства головуючого судді з позивачем у зв'язку з виконанням своїх професійних обов'язків, не є, на думку суду, підставою для обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді та його відводу.
Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відвід судді Ковальчук Т. М.
Водночас суд ураховує роз'яснення Європейського суду з прав людини, наведені у рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», та виходить із того, що в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Наведене свідчить про неможливість подальшого розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають положенням статті 36 ЦПК України, статті 15 Кодексу суддівської етики.
Ураховуючи наведене, відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України з метою усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, необхідно задовольнити заяву головуючого та прийняти від нього самовідвід у справі.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Задовольнити заяву головуючого у справі про самовідвід.
Прийняти самовідвід судді Ковальчук Т. М. у справі № 524/12360/25.
Відмовити у задоволенні заяви Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька Перша міська лікарня ім. О. Т. Богаєвського» про відвід судді Ковальчук Т. М. у справі № 524/12360/25.
Передати справу до канцелярії суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т. М. Ковальчук