179/1612/25
1-кс/179/205/25
01 жовтня 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженню № 12025042470000107, внесеному 19.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженню № 12025042470000107, внесеному 19.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у провадженні слідчого відділу ВП №1 Самарівського РВП ГУНП України в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042470000107 від 19.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що 19.06.2025 до ВП №1 Самарівського РВП ГУНП надійшла заява від ОСОБА_5 , який являється головою Виконавчого комітету Личківської сільської ради, про те, що 03.06.2025 під час планового обстеження земельних ділянок, які передані до комунальної власності Личківської сільської ради було виявлено, що приблизно з січня 2025 року по теперішній час невідомі особи здійснюють самовільне використання земельних ділянок з кадастровими номерами № 1222384000:01:002:1053, площею 37,04 га. та 1222384000:01:002:1054, площею 25.5547 га. Вказані земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, розташовані на території Личківської сільської ради, і згідно інформації з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку форма власності комунальна. Суб'єктом права власності є Виконавчий комітет Личківської сільської ради (код ЄДРПОУ 42714998).
На теперішній час дана земельна ділянка оброблена та фактично використовується не зважаючи на те, що жодних договорів оренди земельної ділянки Виконавчий комітет Личківської сільської ради не укладали протягом 2019-2025 років, а саме: з моменту передачі земель до комунальної власності, згідно акту передачі від 18.06.2019.
Оглядом місця події від 14.08.2025 встановлено, що поблизу с. Личкове Самарівського району Дніпропетровської області за координатами 49.122338, 35.184113, підтвердженими GPS на земельних ділянках з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1053 (37,0397 га) та 1222384000:01:002:1054 (25,5629 га), які згідно з даними Публічної кадастрової карти України відносяться до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення. Вищевказані дві перелічені земельні ділянки знаходяться поряд одна біля одної та становлять одне суцільне поле та оброблені суцільним однорідним обробітком з використанням сільськогосподарської техніки та має ознаки вирощування сільськогосподарської культури, а саме: соняшника. Будь-яких межових знаків між вказаними земельними ділянками не виявлено. На момент огляду соняшник перебував у фазі росту, наближеній до стадії дозрівання, при цьому на поверхні ґрунту чітко простежуються рядки посіву та сліди використання сільськогосподарської техніки; на окремих ділянках посіви не проросли або були засмічені бур'янами. Водночас визначити точну площу засівання візуально не видається можливим, оскільки краї посіву нерівномірні та не збігаються з площею, проте достовірно встановлено, що вест засіяний соняшник знаходиться в межах кадастрових номерів 1222384000:01:002:1053 (37,0397 га) та 1222384000:01:002:1054 (25,5629 га)., що підтверджується координатами GPS, зробленими під час огляду.
14.08.2025 постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Самарівського РВП ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1053 (37,0397 га) та 1222384000:01:002:1054 (25,5629 га), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
З земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1053 було сформовано 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1438, площа 18,52 та 1222384000:01:002:1439, площа 18,52.
З земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1054 було сформовано 2 земельні ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1440, площа 12,7774 та 1222384000:01:002:1441, площа 12,7773.
28.09.2025 під час виїзду на вищевказані земельні ділянки було проведено огляд, у ході якого встановлено наступне. На земельних ділянках із кадастровими номерами: 1222384000:01:002:1440 (площею 12,7774 га), 1222384000:01:002:1441 (площею 12,7773 га), 1222384000:01:002:1438 (площею 18,52 га), 1222384000:01:002:1439 (площею 18,52 га), де вирощується соняшник, частина врожаю вже була скошена за допомогою зернозбиральних комбайнів. Орієнтовно скошене близько 25 гектарів.
На момент проведення огляду на місці події, поряд із зазначеними полями, знаходилося два комбайни, які здійснювали збирання врожаю соняшнику та вже намагалися залишити територію, оскільки жатки до комбайнів були переведені у режим транспортування.
Було виявлено такі комбайни:
-Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 : комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , власник - СФГ «Руслан», код ЄДРПОУ 25524715. На момент огляду комбайном керував водій ОСОБА_6 .
-Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 : комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , власник - СФГ «Руслан», код ЄДРПОУ 25524715.На момент огляду комбайном керував водій ОСОБА_7 .
Також поряд із вказаними комбайнами знаходився ОСОБА_8 , який, за його словами, є головним інженером СФГ «Руслан».
За результатами подальшого огляду вищевказані комбайни були передані на зберігання під розписку ОСОБА_8 .
Враховуючи вищевикладене, на виявлені комбайни на місці події, необхідно накласти арешт оскільки за вказівкою керівництва СФГ «Руслан» за допомогою цих комбайнів здійснювався обробіток вищевказаної земельної ділянки, незважаючи на те, що на теперішній час жодних договорів оренди земельної ділянки Виконавчий комітет Личківської сільської ради не укладали протягом 2019-2025 років, а саме з моменту передачі земель до комунальної власності, згідно акту передачі від 18.06.2019 року.
Враховуючи, що без застосування такого заходу не буде досягнута мета запобігання можливості протиправного впливу на майно, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт є необхідним для збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих дій та судових експертиз. У випадку незастосування арешту існує ризик знищення продажу та інших дій з даними комбайнами. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів, повторних оглядів та інших необхідних слідчих дій, що у підсумку забезпечить повне, об'єктивне та неупереджене досудове розслідування.
На даний час у кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Однак у чинному законодавстві відсутня норма, що передбачала б обов'язковість наявності підозри у вчиненні кримінального правопорушення щодо конкретної особи, як обов'язкова умова накладення арешту на майно.
З огляду на положення ст. 98 КПК України та встановлені фактичні обставини кримінального провадження, зернозбиральні комбайни відповідають критеріям речових доказів оскільки: вони є безпосереднім об'єктом протиправних дій - використовувалися під час незаконного збирання врожаю соняшнику на земельних ділянках без належних правових підстав. Виступають знаряддям злочину - саме за їх допомогою здійснювалося скошування та збір врожаю, що підтверджується даними огляду місця події, а також показаннями свідків. Мають на собі сліди кримінального правопорушення - на жатках та робочих механізмах комбайнів виявлено залишки зрізаних рослин соняшнику, що свідчить про їх використання для вчинення зазначених дій. Мають значення для кримінального провадження - комбайни є матеріальними об'єктами, які зберегли інформацію про спосіб вчинення правопорушення, і можуть бути використані для встановлення обставин справи та дослідження доказів у суді. Таким чином, зернозбиральні комбайни обґрунтовано визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 98 КПК України.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з підстав, зазначених у клопотанні та просили клопотання задовольнити, зазначили, що правовою підставою накладання арешту на комбайни є те, що комбайни є речовими доказами по справі, знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та в майбутнього забезпеченням цивільного позову по справі.
Керівник Селянського (Фермерського) господарства «Руслан» ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вислухавши доводи слідчого, прокурора, об'єктивно, повно та всебічно дослідивши надані до клопотання матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подане клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу ВП №1 Самарівського РВП ГУНП України в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042470000107 від 19.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Згідно протоколу огляду місця події від 14.08.2025 було оглянуто земельні ділянки з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1053 (37,0397 га) та 1222384000:01:002:1054 (25,5629 га), які відносяться до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення. Вищевказані дві перелічені земельні ділянки знаходяться поряд одна біля одної та становлять одне суцільне поле та оброблені суцільним однорідним обробітком з використанням сільськогосподарської техніки та має ознаки вирощування сільськогосподарської культури, а саме соняшника. Будь-яких межових знаків між вказаними земельними ділянками не виявлено. На момент огляду соняшник перебував у фазі росту, наближеній до стадії дозрівання, при цьому на поверхні ґрунту чітко простежуються рядки посіву та сліди використання сільськогосподарської техніки; на окремих ділянках посіви не проросли або були засмічені бур'янами. Водночас визначити точну площу засівання візуально не видається можливим, оскільки краї посіву нерівномірні та не збігаються з площею, проте достовірно встановлено, що вест засіяний соняшник знаходиться в межах кадастрових номерів 1222384000:01:002:1053 (37,0397 га) та 1222384000:01:002:1054 (25,5629 га)., що підтверджується координатами GPS, зробленими під час огляду.
14.08.2025 постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Самарівського РВП капітаном поліції ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1053 (37,0397 га) та 1222384000:01:002:1054 (25,5629 га), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно протоколу огляду від 27.09.2025 під час виїзду на земельні ділянки з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1440, 1222384000:01:002:1441, 1222384000:01:002:1438, 1222384000:01:002:1439 було проведено огляд, у ході якого встановлено, що частина врожаю вже була скошена за допомогою зернозбиральних комбайнів. Орієнтовно скошене близько 25 гектарів. Поряд із полями на відстані 100 м знаходилося два комбайни: комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , власник - СФГ «Руслан», та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , власник - СФГ «Руслан».
Постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Самарівського РВП капітаном поліції ОСОБА_4 від 27.09.2025 комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , власник - СФГ «Руслан», свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів визнано речовими доказами.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст.132 КПК України).
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Разом з тим, незважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів, прокурором та слідчим не доведено таку мету арешту рухомого майна, як збереження речового доказу.
Так, диспозицією ч. 2 ст. 197-1 КК передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.
Безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення є земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Об'єктами відносин є земля в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини опосередковуються правом власності на землю і регулюються ЗК та іншими нормативно-правовими актами.
Предметом злочину є земельна ділянка як об'єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб'єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить на праві власності іншій особі (фізичній чи юридичній), яка володіє нею на інших законних підставах (наприклад, на підставі договору оренди). Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.
Самовільне зайняття земельної ділянки з об'єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огороджуванні ділянки, знищенні і встановленні своїх межових знаків, у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт, завезення і розміщення будівельних матеріалів тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як власник чи законний користувач і при цьому порушує суб'єктивні інтереси учасників земельних правовідносин у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.
Поряд з цим, клопотання слідчого в частині мотивування необхідності накладення арешту на комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні за своїм змістом містить лише формальне посилання на норми закону без підтвердження необхідними доказами та документами.
Як видно, в обґрунтування наявності правових підстав для арешту вищевказаних транспортних засобів слідчий вказав на відповідність цього майна критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, посилаючись на те, що вказані комбайни містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що згідно з доданим до клопотання витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12025042470000107 від 19.06.2025, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за ч. 2 ст. 197-1 КК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що органом досудового розслідування в достатньому для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у клопотанні не зазначено та в судовому засіданні не обґрунтовано, доказом яких саме фактів чи обставин, що підлягають встановленню під час даного кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, може бути використаний транспортні засоби - комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів.
При оцінці доводів клопотання та прийнятті судового рішення, слідчий суддя враховує й те, що само по собі формальне посилання у клопотанні на необхідність накладення арешту на вказані транспортні засоби, свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів, у зв'язку з відповідністю такого критеріям ст. 98 КПК України, без зазначення, яким чином це майно має відношення до речового доказу у кримінальному провадженні № 12025042470000107 від 19.06.2025, є недостатнім для задоволення даного клопотання.
Обставин, які б підтверджували, що сільськогосподарська техніка (комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010), свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів містить на собі сліди кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження не містять, а цінність цієї техніки як доказу для доведення факту самовільного зайняття земельної ділянки викликає у слідчого судді обґрунтовані сумніви.
Обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на сільськогосподарську техніку - комбайни, свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів, слідчий зазначив, що його арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вказані комбайни є знаряддям та предметом злочину, та можуть бути втрачені, пошкоджені чи знищені.
Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів, органом досудового розслідування на даній стадії досудового розслідування не доведено таку мету арешту даного рухомого майна, як збереження речових доказів.
Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 197-1 КК України, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів є знаряддям або предметом вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об'єктом кримінально протиправних дій або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання зазначеного рухомого майна.
Таким чином, прокурором не доведено, що транспортні засоби - комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, свідоцтва про реєстрацію машин та ключі запалювання до комбайнів мають доказове значення для кримінального провадження № 12025042470000107 від 19.06.2025 і його арешт є необхідним для подальшого забезпечення цього кримінального провадження та досягнення мети його розслідування, а також які саме визначені ст. 91 КПК України обставини щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, мають бути доведені за допомогою цього майна.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу також і на те, що в даному кримінальному провадженні жодній особі не оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК, хоча кримінальне провадження № 12025042470000107 за ч. 2 ст. 197-1 КК розпочато ще 19.06.2025.
Звертаючись із клопотанням про накладення арешту на вказане у клопотанні майно, прокурор та слідчий не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
У той же час, як вбачається із матеріалів провадження, комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_2 , марка New Holland CX 8080, рік випуску 2010 та комбайн зернозбиральний, р/н НОМЕР_6 , марка John Deere T670, рік випуску 2010, належні на підставі свідоцтва про реєстрацію машини СФГ «Руслан», однак матеріали судового провадження не містять відомостей про причетність вказаної юридичної особи до обставин кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції" від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Слідчий суддя зазначає, що клопотання про арешт майна не містить обґрунтування необхідності такого арешту, а також наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна та приходить до висновку, що прокурором в судовому засідання належним чином не доведено, що комбайни, як самостійно, так і в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами мають суттєве значення для з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення та відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що до клопотання не надано доказів того, що саме з земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1053 було сформовано 2 земельні ділянки з новими кадастровими номерами 1222384000:01:002:1438, площа 18,52 та 1222384000:01:002:1439, площа 18,52, а з земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1054 було сформовано 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1440, площа 12,7774 та 1222384000:01:002:1441, площа 12,7773. В судовому засіданні такі докази також не були надані слідчим та прокурором.
Вказане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують втручання у права та інтереси володільців майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Крім того, накладення арешту на техніку для збирання урожаю зернових культур під час жнив призведе до завдання збитків сільськогосподарському підприємству СФГ «Руслан» через неможливість вчасно зібрати урожай зернових культур, в той час коли зерно є стратегічним продуктом для України і відіграє важливу роль як для внутрішнього забезпечення продовольством, так і для економіки країни через експорт, що є неспівмірним, а тому відсутня необхідність такого ступеню втручання у права і свободи власника майна СФГ «Руслан», відносно комбайнів.
Також, необхідність та співмірність такого втручання слідством не доведено, не отримані належні докази про те, що саме ця сільськогосподарська техніка використовувалася під час збирання урожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами 1222384000:01:002:1053 та 1222384000:01:002:1054.
Не заслуговують на увагу і доводи прокурору стосовно того, що накладання арешту на комбайни необхідно з метою забезпечення цивільного позову у майбутньому.
Так, частиною 6 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 3 статті 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Разом з цим, матеріали справи не містять даних про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також про те, що потерпілим заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків у даному кримінальному провадженні. Крім того, слідчий суддя звертає увагу також і на те, що в даному кримінальному провадженні жодній особі не оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК.
За змістом положень КПК України обов'язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов'язаний відмовити у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна не буде надано особою, що подала клопотання.
Посилення прокурора стосовно того, що метою арешту майна є забезпечення цивільного позову в майбутньому не гуртуються на нормах КПК України.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, на переконання слідчого судді, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів на підтвердження тих обставин, на які послався у клопотанні.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту на вказане у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів, а також не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання такого майна.
Тобто, з даних матеріалів кримінального провадження не вбачається наявності ризиків, правової підстави арешту майна, зокрема те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, як арешт зазначеного майна, що накладення арешту є найбільш доцільною слідчою дією у даному випадку та на цьому етапі кримінального провадження, а також, орган досудового розслідування не довів, що майно на яке прокурор просить накласти арешт відносяться до предметів, які відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, в зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт цього майна.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 168, 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженню № 12025042470000107, внесеному 19.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1