Справа № 212/4438/25
2/212/2936/25
02 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Зіміна М.В., за участі секретаря судового засідання Пелешенко К.В.,
за участі: представника позивача Ющенко В.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кінаш Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, -
встановив:
23 квітня 2025 року позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є постачальником теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є споживачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії. Відповідач не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв'язку із чим виникла заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.10.2024 у розмірі 28915,12 грн, також у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язків щодо сплати заборгованості просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 6083,67 грн, 3% річних у розмірі 1789,16 грн, пеню у розмірі 593,57 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 3028,00 грн.
08 липня 2025 року позивачем подано уточнену позовну заяву в обґрунтування якої зазначено, що в процесі розгляду справи АТ «Криворізька теплоцентраль» стало відомо, що 02.08.2022 ОСОБА_1 продала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_2 . За умовами Договору купівлі-продажу квартири покупець ОСОБА_2 бере на себе борги по сплаті комунальних та інших обов'язкових платежів. Враховуюче викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь нараховані за період з 01.12.2017 по 01.08.2022 суму інфляційних витрат у розмірі 5034,63 грн, 3% річних у розмірі 1519,68 грн, пеню у розмірі 265,70 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за період з 01.12.2017 по 01.08.2022 за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізоване опалення) в розмірі 20863,75 грн, суму заборгованості за період з 02.08.2024 по 31.10.2024 за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізоване опалення) в розмірі 8051,39 грн, інфляційні витрати у розмірі 1049,04 грн, 3% річних у розмірі 268,48 грн, пеню в розмірі 327,87 грн.
Ухвалою суду від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року судом прийнято уточнену позовну заяву та залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2
08 серпня 2025 року надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кінаш Д.В. у якому представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилається на те, що у договорі купівлі-продажу квартири укладеного між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 прямо передбачено, що покупець приймає на себе обов'язок погасити борги попереднього власника, включаючи комунальні та інші обов'язкові платежі. Таким чином, має місце договірне зобов'язання між сторонами (продавцем і покупцем), відповідно до якого борг із комунальних платежів повністю перейшов до нового власника. Тобто, якщо новий боржник прийняв на себе борг у укладеному між сторонами договорі, він несе відповідальність у повному обсязі, включаючи наслідки прострочення виконання зобов'язання - пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Таким чином, у разі заміни боржника у зобов'язанні, до нового боржника переходить обов'язок сплати інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України, а також пені. Згідно норм цивільного законодавства нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних передбачене у випадку порушення боржником основного зобов'язання. Це похідні вимоги, що мають додатковий характер і залежать від існування основного боргу.
15 серпня 2025 року АТ «Криворізька теплоцентраль» надала до суду додаткові пояснення в яких зазначає, що у п. 22 Договору купівлі-продажу від 02.08.2022 мова йшла лише про борг за самі комунальні послуги; нічого не зазначено про 3% річних, втрати від інфляції, неустойку (пеню) тощо. Пеня є різновидом неустойки та право на її стягнення передбачене ст. 624 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплатити пеню зобов'язаний споживач послуг. ОСОБА_2 у цих відносинах став боржником (на підставі Договору купівлі-продажу), але не споживачем. Формулювання пункту 22 в договорі купівлі-продажу від 02.08.2022 «покупець бере на себе борги по сплаті комунальних та інших обов'язкових платежів» за змістом означає перехід саме основних грошових зобов'язань (тобто суми за спожиті послуги).
Представник позивача у судовому зсіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кінаш Д.В. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмовому відзиві.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, заяв або клопотань до суду не подавав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що з 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 на підставі Договору дарування квартири стала власником житлової квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 28-29)
02 серпня 2022 року продавець ОСОБА_1 продала покупцю ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 02 серпня 2022 року. У пункті 22 цього Договору купівлі-продажу квартири зазначено, що борги по сплаті комунальних та інших обов'язкових платежів бере на себе Покупець. (а.с. 57-58)
АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається теплова енергія до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується актами про постачання теплової енергії, а саме Актом № б/н від 30.10.2017 про подачу теплоносія, Актом № 8268 від 02.04.2018 про припинення теплопостачання, Актом № б/н від 14.11.2018 про подачу теплоносія, Актом № б/н від 07.04.2019 про припинення теплопостачання, Актом № 841 від 04.11.2019 про подачу теплоносія, Актом № 39 від 15.04.2020 про припинення теплопостачання, Актом № 277 від 02.11.2020 про подачу теплоносія, Актом № б/н від 14.04.2021 про припинення теплопостачання, Актом № 667 від 04.11.2021 про подачу теплоносія, Актом № 164 від 01.04.2022 про припинення теплопостачання, Актом № 232 від 02.11.2022 про подачу теплоносія, Актом № 153 від 23.03.2023 про припинення теплопостачання, Актом № б/н від 15.11.2023 про подачу теплоносія, Актом № 153 від 28.03.2024 про припинення теплопостачання. (а.с. 17-23)
Положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
АТ «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового кодексу України зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.
Відповідно до приписів норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року (далі - Правила), - між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
У п. 30 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Так, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 02 серпня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_2 став власником спірної квартири, містить застереження про переведення боргу попереднього власника ОСОБА_1 та містить згоду кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
За встановлених судом обставин саме відповідач ОСОБА_2 , як новий власник спірного майна, який надав згоду на заміну кредитора у зобов'язанні з оплати боргів за житлово-комунальні послуги, має бути належним відповідачем у зобов'язанні з оплати боргу за послуги з централізованого теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 у спірному періоді.
В той же час закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 за умовами договору купівлі-продажу від 02 серпня 2022 року не має зобов'язань перед АТ «Криворізька теплоцентраль» з оплати боргу у спірному періоді, а тому вона не може нести відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити через їх необґрунтованість.
За встановлених під час судового розгляду обставин суд доходить переконання про те, що позивачем доведено правомірність нарахування оплати централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 за період з грудня 2017 року по жовтень 2024 року відповідачу ОСОБА_2 в загальному розмірі 28915,14 грн.
Оскільки ОСОБА_2 не сплачено АТ «Криворізька теплоцентраль» грошові кошти за отримані послуги централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 за спірний період, з ОСОБА_2 , в межах пред'явлених позовних вимог, підлягає стягненню за період з 02.08.2022 по 31.10.2024 інфляційні витрати в розмірі 1049,04 грн., 3% річних в розмірі 268,48 грн, пеня в розмірі 327,87 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2475,69 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість в розмірі 30560 (тридцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 53 копійки та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2475 (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 69 копійок.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 02 жовтня 2025 року.
Суддя: М. В. Зімін