Справа № 201/7254/21
Провадження № 6/201/401/2025
23 вересня 2025 року місто Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату судового наказу у цивільній справі № 201/7254/21 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дублікату судового наказу у цивільній справі № 201/7254/21 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю О.О.Куць.
Дослідивши матеріали заяви вважаю, що вона підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені ст. 183 ЦПК України.
За приписами ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Таким чином, як вбачається з матеріалів заяви, заявником, в порушення приписів ч. 2 ст. 183 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження направлення поданої до суду заяви, разом з доданими до нього документами, боржнику ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_2 у вказаній заяві не зазначений (відсутня його адреса, РНОКПП, засоби зв'язку, тощо).
Оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про видачу дублікату судового наказу, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з його змістом та можливості підготувати свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Таким чином, неотримання учасником справи копії заяви про видачу дублікату судового наказу порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007р. № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття обмеження основоположних прав і свобод від прийнятого у законотворчій практиці поняття фіксація меж самої сутності прав і свобод шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою.
При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997р. № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, клопотань, заперечень та скарг передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою залишення їх без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992р., заява №12964/87).
У рішенні у справі Bellet v. France від 04.12.1955р., заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21.10.2010р.).
Відповідно до частини 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі вищевикладеного, оскільки заяву про видачу дублікату судового наказу подано без додержання вимог викладених у ст. 183 ЦПК України, остання підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Водночас, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК України, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також заявник не обмежений в праві на повторне звернення до суду із заявою про видачу дублікату судового наказу, із зазначенням у цій заяви боржника ОСОБА_2 та долучивши докази її направлення останньому.
Керуючись ст.ст. 183, 259-263 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату судового наказу у цивільній справі № 201/7254/21 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути заявникові без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.О.Куць