Номер провадження: 22-ц/813/4314/25
Справа № 522/6862/24
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
23.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - адвоката Шаркової Наталі Робертівни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.04.2024 року № 379/02-31.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями ОСОБА_4 за законом були його батько ОСОБА_5 та малолітній на той час син померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини увійшли 3/4 часток квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 прийняв спадщину згідно п. 4 ст. 1268 ЦК України.
07.02.2019 року батько померлого ОСОБА_5 звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про відмову від належної йому частки спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , на користь рідного брата спадкодавця ОСОБА_3 , спадкоємця другої черги (заява № 171). В цей самий день ОСОБА_3 подав до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі заяву про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 (заява № 172). Саме на підставі цієї заяви 07.02.2019 року була заведена спадкова справа № 75л/2019 до майна померлого ОСОБА_6 . Проте 26.03.2019 року ОСОБА_3 надіслав поштою до Приморської державної нотаріальної контори міста Одеси заяву про відмову від спадщини. Указана заява була зареєстрована в нотаріальній конторі 29.03.2019 року (заява № 462).
02.04.2024 року до Приморської державної нотаріальної контори міста Одеси звернувся неповнолітній син померлого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою за № 264 про фактичне прийняття спадщини та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на належну йому частину, яка складається з 3/4 часток квартири АДРЕСА_2 . В той же день на підставі указаної заяви державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи К.Г. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 3-153 на 3/8 часток вищевказаної квартири. У вчиненні нотаріальної дії - видачі неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 , було відмовлено, про що була складена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 379/02-31 від 05.04.2024 року. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 , стало те, що ОСОБА_3 подав заяву про відмову від спадщини після спливу шестимісячного строку, а тому він вважається таким, що спадщину прийняв, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_7 є спадкоємцем тільки 1/2 частки майна померлого, а на іншу 1/2 частку не має права на спадкування, оскільки вона належить брату померлого ОСОБА_3 .
Позивач вважає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 379/02-31 від 05.04.2024 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_3 не пропустив строк на відмову від прийняття спадщини, а тому не є особою, яка прийняла спадщину за померлим ОСОБА_4 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 січня 2025 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - адвокат Шаркова Наталя Робертівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 23.09.2025 року на 14:30 год. представник відповідача Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеси та третя особа ОСОБА_3 не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за відсутності останніх.
Присутній у судовому засіданні представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - адвокат Большан І.В. не заперечував про розгляду справи за фактичною явкою сторін.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 23.09.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус діяла відповідно до вимог чинного законодавства, отже позовні вимоги є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
07.02.2019 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи К. Г. була заведена спадкова справа № 75л/2019 до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
07.02.2019 року за № 171 надійшла заява про відмову від права на спадщину від батько померлого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь спадкоємця другої черги, рідного брата померлого, ОСОБА_3 , який на момент подачі заяви був зареєстрований: АДРЕСА_3 (а. с. 14).
07.02.2019 року за № 172 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті брата від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , який на момент подачі заяви був зареєстрований: АДРЕСА_4 (а. с. 15).
Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцями за законом є: неповнолітній син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який на момент подачі заяви був зареєстрований в АДРЕСА_5 , який прийняв спадщину згідно п. 4 ст. 1268 ЦК України; рідний брат, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , який на момент подачі заяви був зареєстрований: АДРЕСА_4 , який прийняв спадщину за заявою № 172 від 07.02.2019 року.
29.03.2019 року за вх. № 496/02-14 надійшла заява від ОСОБА_3 , про відмову від спадщини у зв'язку з повідомленням Приморською державної нотаріальної конторою м. Одеси про претензії кредиторів - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та про наявність непогашених боргів ОСОБА_4 (а. с. 16), на яку була надана відповідь від 29.03.2019 року за вих. № 75л/2019/02-14 про те, що згідно ст. 1273 ЦК України відмовитися від прийняття спадщини можна протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, тобто у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
02.04.2024 року звернувся неповнолітній син померлого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою за № 264 про фактичне прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину на належну йому частину з 3/4 часток квартири АДРЕСА_2 .
На підставі даної заяви державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи К.Г. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом 02.04.2024 року за реєстровим № 3-153 на належні ОСОБА_2 3/8 частки вищевказаної квартири. Свідоцтво про право на спадщину на 3/8 частки вищевказаної квартири ще не видавались (а. с. 12).
04.04.2024 року за вх. № 376/02-14 надійшла заява від ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає в АДРЕСА_5 , яка діє як законний представник свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину на 3/4 частки квартири, АДРЕСА_2 , а у випадку відмови винести постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.
05.04.2024 року за вих. № 379/02-31 державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи К.Г. було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме було відмовлено у видачі неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 , після смерті його батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Суд правильно визначився, з тим, що підставою позовних вимог є незастосування нотаріусом вимог ч. 2 ст. 1270 ЦК України та неправомірну відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
За загальним правилом спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має постійно проживати разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України) або подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
З моменту відкриття спадщини спадкоємці лише набувають право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. І тільки прийнявши спадщину, особа стає наступником прав та обов'язків померлого. Прийняти спадщину можуть лише такі спадкоємці за законом та за заповітом, які є живими на час її відкриття.
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (частини п'ята-шоста статті 1273 ЦК України).
Статтею 1274 ЦК України урегульовано право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи: спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну (ч. 2 ст. 1275 ЦК України).
Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця (ч. 3 ст. 1275 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (крім випадків, встановлених цим Кодексом).
Встановивши, що:
-строк для прийняття спадщини спливав 19.02.2019 року, про що були обізнані спадкоємці;
-з моменту відкриття спадщини спадкоємці набули своє право на прийняти спадщини (малолітній ОСОБА_10 за заявою згідно ч. 4 ст. 1268 ЦК України), а також ОСОБА_5 , шляхом подання заяви від 07.02.2019 року про відмову від її прийняття на користь іншого сина ОСОБА_3 , у якого таким чином виникло право на спадщину і це право одразу реалізував, подавши 07.02.2019 року заяву про прийняття спадщини за законом;
-нотаріусом було роз'яснено ОСОБА_3 зміст ст.ст. 1223, 1231, 1232, 1261, 1268, п. 5 ст. 1269, 1270, 1273-1275, 1281, 1282, 1297, 1307 ЦК України, а також, що його заява про прийняття спадщини може бути ним відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття;
-протягом строку передбаченого ст. 1270 ЦК України, тобто до 19.02.2019 року ОСОБА_3 не було відкликано заяву про прийняття ним спадщини від 07.02.2019 року,
суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що:
- у випадку, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не відмовився від прийняття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину
- після закінчення строку встановленого для прийняття спадщини, частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкоємцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо. Визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини чинним законодавством України не передбачено.
Набувши правильного висновку, що нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції також правильно зазначив, що в такому випадку виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначився з нормою матеріального права, що регулює спадкові правовідносини, а саме ч. 2 ст. 1270 ЦК України, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Для реалізації права на прийняття спадщини, спадкоємцями наступних черг, які будуть закликатися до спадщини, тільки при умові неприйняття спадкоємцями попередніх черг, усунення їх від спадкування, або їх відмови від прийняття, частиною 2 статті 1270 ЦК України встановлено строк у три місяці. Але у цьому випадку відмова від спадщини повинна бути повною та беззастережною і від спадщини повинні відмовитися всі спадкоємці черги, яка заклякається до спадкування. Лише в такому випадку наступає право у спадкоємців наступної черги подати заяву про прийняття спадщини.
У розумінні ч.1 ст. 1273 ЦК України відмова від спадщини подається протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України (6 місяців з часу відкриття спадщини).
Так, відмова від прийняття спадщини може відбутися і в останній день шестимісячного строку. У цьому випадку право на прийняття спадщини наступною чергою спадкоємців наступного дня після спливу шестимісячного строку.
Якщо строк, що залишився для подання заяви про прийняття спадщини наступною чергою спадкоємців менше ніж три місяці, він повинен бути продовжений до трьох місяців.
При цьому продовження строку до трьох місяців відбувається для спадкоємців кожної наступної черги, яка буде закликатися до спадщини. Тобто у разі відмови спадкоємців першої черги від спадщини в останній день шестимісячного строку і неприйняття на протязі наступних трьох місяців спадкоємцями другої черги, спадкоємці наступної - третьої черги будуть заклякатися до спадщини через 9 місяців після відкриття спадщини і так далі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вбачає, що ч. 2 ст. 1270 ЦК України, на яку посилається скаржник, регулює строк реалізації права на прийняття спадщини, спадкоємцями наступних черг, які будуть закликатися до спадщини при умові неприйняття всіма спадкоємцями попередніх черг, усунення їх від спадкування, або їх відмови від прийняття.
У справі, яка переглядається спадкоємець 1-ї черги неповнолітній ОСОБА_2 , 2008 року народження, не є спадкоємцем наступної черги по відношенню до особи, яка подала заяву про відмову від спадщини - ОСОБА_3 і крім того, така відмова була подана ОСОБА_3 поза межами строку передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, який є присічним.
При таких обставинах дії нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 , стало те, що ОСОБА_3 подав заяву про відмову від спадщини після спливу шестимісячного строку, а тому він вважається таким, що спадщину прийняв, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_7 є спадкоємцем тільки 1/2 частки майна померлого, а на іншу 1/2 частку немає права на спадкування, оскільки вона належить брату померлого ОСОБА_3 , є правомірні, а висновок суду першої інстанції, який покладений в основу оскаржуваного рішення заснований на законі.
Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - адвоката Шаркової Наталі Робертівни - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 30.09.2025 року
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова