02.10.25
22-ц/812/1826/25
Єдиний унікальний номер судової справи 489/2368/24
Провадження № 22-ц/812/1826/25
02 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Самчишиної Н.В.
суддів - Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
вивчивши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк» або Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову.
Не погодившись з рішенням суду, представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Рудницький Ю.І. 05 вересня 2025 року подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду представник Банку посилався на те, що оскаржуване рішення суду не надходило на його адресу, з рішенням суду ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 серпня 2025 року.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року викладені в апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду визнані неповажними. Апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишено без руху та надано строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням інших причин для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів.
30 вересня 2025 року представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Рудницький Ю.І. подав через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду та відкрити апеляційне провадження.
В заяві адвокат Рудницький Ю.І. вказував, що йому,як представнику Банку до власного електронного кабінету не надходило жодного процесуального документа з Інгульського районного суду м. Миколаєва по справі №489/2368/24. З рішенням суду представник Банку ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 серпня 2025 року.
Вказані причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд поважними не вважає з огляду на таке.
Згідно ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду ухвалене 15 липня 2025 року (а.с 163-164). Повний текст рішення суду складений 21 липня 2025 року.
Згідно довідки про доставку електронного документу копія рішення суду доставлена до електронного кабінету АТ «Сенс Банк» та представника Банку - адвоката Мужик Н.Т. 22 липня 2025 року о 02.06 год. (а.с.194, 195).
Відповідно до положень абзацу другого ч. 6 ст. 272 ЦПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на наведені норми процесуального закону рішення суду першої інстанції фактично вручено АТ «Сенс Банк» 23 липня 2025 року, тому позивач мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з цієї дати, тобто по 22 серпня 2025 року включно.
Проте, апеляційна скарга подана Банком лише 05 вересня 2025 року.
У статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок учасників справи, добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасник справи розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ч. 4, ст. 13 ч. 3 ЦПК України).
Таким чином, учасники процесу, маючи беззаперечне право на апеляційний перегляд справи (ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, ст. 2 ч. 3 п. 8, ст. ст. 17,352 ЦПК України), реалізують це право на власний розсуд і зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, дотримуватися строків, порядку і процедури апеляційного оскарження судового рішення.
Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно положень ст. 354ЦПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі (Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява №32053/13.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього права можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99 п. 46 рішення).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, п. 42 рішення).
Європейський Суд неодноразово підкреслював, що в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Навіть у разі неповідомлення сторін про прийняті рішення у їхній справі, можливість поновлення строку на оскарження не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Отже, при вирішенні питання про поважність причин, які зумовили порушення строку, необхідно виходити з того, наскільки зазначені заявником причини є об'єктивними та дійсно перешкоджали або значно ускладнювали дотримання передбаченого законом строку, адже поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.
В цьому разі установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду таких справ сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити судове рішення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, воно набирає чинності та пред'являється до виконання зацікавленою особою. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
За таких обставин поважними причинами пропуску цього строку можуть бути визнаними лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається з дня, наступного після проголошення рішення суду першої інстанції, а його пропуск з доведення цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про постановлення оскаржуваного рішення та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 червня 2023 року зроблених під час розгляду справи № 643/5369/16 відновлення апеляційного провадження ініційованого особою з пропуском строків є порушенням процесуального законодавства та порушенням основних принципів судочинства.
За наведених обставин та аналізуючи норми процесуального права, які регулюють вирішення питання про поновлення строку на право апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апелянтом пропущений процесуальний строк, передбачений на оскарження рішення суду першої інстанції, і наведена причина його пропуску не є поважною, оскільки АТ «Сенс Банк» має зареєстрований електронний кабінет, а тому мало можливість своєчасно ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення та звернутися до суду з апеляційною скаргою у встановлені законом строки.
Посилання адвоката Рудницького Ю.І. як на поважність причин пропуску строку, що судом першої інстанції оскаржуване рішення на його електронну адресу не надходило, не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного АТ «Сенс Банк» строку, з огляду на наявність у АТ «Сенс Банк» зареєстрованого електронного кабінету та надсилання судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду до вказаного кабінету 22 липня 2025 року, тобто у встановлений законом строк.
А крім того, інших поважних причин пропуску строку із зазначенням обставин, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, АТ «Сенс Банк», після залишення апеляційної скарги без руху, у встановлений строк не надало.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнанні судом неповажними.
Враховуючи викладене, у поновленні пропущеного процесуального строку на оскарження АТ «Сенс Банк» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 рокута у відкритті провадження за апеляційною скаргою АТ «Сенс Банк» слід відмовити.
Керуючись ч.1 ст. 358 ЦПК України, суд,
Відмовити Акціонерному товариству «Сенс Банк» у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова