30.09.25
22-ц/812/1013/25
Справа №487/8724/18
Провадження № 22-ц/812/1013/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С.,
за участі представника позивача - Мутьєва Д.В.,
представника особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Притуляк І.О., повний текст рішення складено 22 квітня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтва про право власності
У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтв про право власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадкоємство від 02 серпня 1947 року належало по 1/3 частині домоволодіння АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Після її смерті доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 фактично прийняли спадщину, оскільки проживали в цьому домоволодінні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. За життя правові документи на належне їй майно після смерті ОСОБА_5 вона не оформлювала.
Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 був її син, батько позивачки - ОСОБА_7 , який фактично прийняв спадщину, постійно проживаючи зі спадкодавцем на день її смерті.
Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. Єдиним спадкоємцем після його смерті є позивачка.
Вказує, що після смерті батька, ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини. Під час оформлення спадкових прав їй стало відомо, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2004 року було встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини у вигляді частини вищезазначеного домоволодіння після смерті ОСОБА_5
17 грудня 2003 року, тобто до оформлення прав на спадщину, за розпорядженням адміністрації Заводського районну виконавчого комітету Миколаївської міської ради №748р, ОСОБА_4 було оформлено самовільно забудований житловий будинок «Б», житлову прибудову «Б1», сіни «б2», «б3», «б4» та затверджено акт приймання до експлуатації будинку «Б» за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому, на підставі цього розпорядження, КП «ММБТІ» здійснило перерахунок ідеальних часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_4 -85/100 часток, ОСОБА_6 -15/100 часток. Серед наданих документів згода ОСОБА_6 або її спадкоємців на перерахунок ідеальних часток відсутня.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1080 29 червня 2004 року, було затверджено ідеальні частки співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 - 85/100, ОСОБА_8 - 15/100.
На підставі п. 2 цього рішення на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були видані свідоцтва про право власності на вищенаведене домоволодіння у відповідних частках.
Зазначила, що рішення та свідоцтва про право власності є незаконними з огляду на те, що зміну часток співвласників домоволодіння було здійснено за відсутності згоди спадкоємців ОСОБА_6 , а свідоцтво про право власності на її ім'я було видано після її смерті.
Посилаючись на викладене позивач просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29 червня 2004 року №1080 в частині встановлення ідеальних часток домоволодіння, АДРЕСА_1 , визнати незаконним та скасувати Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 14 липня 2004 року, видані на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2019 року до участі в справі співвідповідачем залучено ОСОБА_4 .
Наступною ухвалою цього ж суду від 13 квітня 2019 року провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України закрито у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_4 , а спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року позов ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення та свідоцтв про право власностізадоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29 червня 2004 року №1080 в частині встановлення ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнано недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14 липня 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_4 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 14 липня 2004 року, видане на ім'я ОСОБА_6 .
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та зазначив, що з наданої начальником архівного відділу Миколаївської міської ради рішення виконкому Миколаївської міської ради від 29 червня 2004 року №1080 та архівних копій додатків, що стали підставою для прийняття вказаного рішення щодо встановлення ідеальних часток домоволодінь по АДРЕСА_1 вбачається, що вони не містять відомостей про згоду співвласника ОСОБА_9 на зміну ідеальних часток.
Враховуючи, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про зміну ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтва про право власності №1080 року було прийнято 29 червня 2004 року, в свою чергу свідоцтво про право власності на її ім'я було видано 14 липня 2004 року, тобто, вже після її смерті, відомості про згоду її спадкоємців матеріали архівної справи також не містять, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 14 липня 2004 року видане на ім'я ОСОБА_9 було видано після її смерті.
Інший співвласник ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщина після її смерті не заводилася.
В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_2 вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, зазначає, що позивачка в порушення вимог ч.3 ст. 27 ЦПК України при розгляді справи не повідомила суд про наявність нових власників домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Також вказує, що позивачка навмисне спотворила адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 для того, щоб унеможливити участь інших власників в процесі і захисті майнових інтересів.
Звертає увагу, що позивач не повідомила суд про пропозицію інших співвласників про можливість оформити право власності за згодою інших спадкоємців на належний їй флігель по праву спадщини після смерті батька.
Зауважує, що позивачкою було пропущений строк позовної давності, оскільки на момент смерті батька ОСОБА_3 неодноразово обговорювала з родичами питання спадщини і вимагала і вимагає від них однокімнатну квартиру приховуючи від суду наявність приватизованої квартири АДРЕСА_2 .
Про наявність оскаржуваного рішення вона та інші співвласники дізнались 01 квітня 2025 року при розгляді цивільної справи №487/2545/22.
Вказує, що повідомлення направлялись на адресу АДРЕСА_3 в той час як реєстрація ОСОБА_2 згідно паспорту з 05липня 1990 року АДРЕСА_4 . Тепловим повідомлення направлялись на АДРЕСА_1 , проте вони зареєстровані по АДРЕСА_5 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Мутьєв Д.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони, апелянт, повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з'явилися, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
У судовому засіаднні представник апелянта адвокат Ютовець О.О. підтримав апеляційну скаргу та просили про її задоволення.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї осіб.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв'язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов'язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв'язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.
Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Як вбачається із матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1080 29 червня 2004 року було затверджено ідеальні частки співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 - 85/100, ОСОБА_8 - 15/100.
На підставі п. 2 цього рішення на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_6 14 липня 2004 року були видані свідоцтва про право власності на вищенаведене домоволодіння у відповідних частках.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 13 квітня 2020 року, ОСОБА_2 зазначала, що рішенням суду вирішено питання про її права, оскільки вона є власником нерухомого майна за адресною АДРЕСА_1 .
Проте доказів на підтвердження права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою не надала. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин наявності у ОСОБА_2 відповідних речових прав щодо спірного нерухоме майна за вказаною адресою.
Вищезазначені обґрунтування апеляційної скарги без надання доказів на підтвердження права власності не дають підстав вважати, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2020 року стосується прав і обов'язків ОСОБА_2 та порушує її права, свободи та інтереси і (або) обов'язки.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що скаржник не надала суду доказів на підтвердження тієї обставини, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов'язки. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду жодних висновків щодо прав та обов'язків скаржника не міститься і таке питання судом першої інстанції взагалі не вирішувалося.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки на правильність висновків суду не впливають.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки скаржника, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, у зв'язку із чим відсутні підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 362 ЦПК України, суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтв про право власності- закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.