30.09.25
22-ц/812/1431/25
Провадження №22-ц/812/1431/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Тищук Н.О., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Коростієнко Н.С.,
за участю позивачки ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/2625/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Черенкової Наталії Петрівни у приміщенні цього суду 10 червня 2025 року, повний текст складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Міщенко Наталя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,
У квітні 2024 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Міщенко Н., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,
Позов мотивовано тим, що після смерті батька позивачки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, у складі житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину вона прийняла, але державний нотаріус Першої миколаївською державною нотаріальної контори Н.Міщенко відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування на нерухоме майно у зв'язку з тим, що позивачка не надала документ, який у відповідності до законодавства України встановлює право власності на вказаний житловий будинок, а право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 лютого 2025 року залучено ОСОБА_2 (дружину спадкодавця ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 (сина спадкодавця) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2025 року позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення суд мотивував тим, що визнання права власності на об'єкт будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК чи іншими нормативними актами не передбачено, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд у рішенні зазначив, що підставою для відмови у позові є те, що за життя ОСОБА_4 отримав дозвіл на будівництво будинку та йому відведена земельна ділянка під його будівництво, але будинок до експлуатації не був прийнятий, свідоцтво про право власності відсутнє. Набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. Право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). За такого, якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий до експлуатації або право власності не було за ним зареєстровано, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцю як забудовнику право та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; права завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовника). Виходячи з вищезазначеного, позивачка просила відповідно до статей 292, 294, 307, 309 ЦПК України визнати її відповідно статті 331 ЦК України спадкоємцем незавершеного будівництва (будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва), яке не було здано в експлуатацію і не зареєстровано за ОСОБА_4 у державному реєстрі право власності по адресу АДРЕСА_2 (минула АДРЕСА_1 ), і право завершити будівництво.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним положенням закону.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 1974 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який 08 квітня 1987 року був розірваний рішенням суду Центрального району міста Миколаєва, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 22 січня 2018 року №00019426923 (а.с. 55-56).
У шлюбі у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилися двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка ОСОБА_5 , яка в зв'язку з укладенням шлюбу 03 серпня 2001 року змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 52, 54).
Відповідно до акту від 24 травня 1978 року представник Новоодеського техбюро відповідно до рішення виконавчого комітету Новоодеської ради депутатів трудящих від 18 травня 1978 року за №189 здійснив в натурі відвід земельної ділянки загальною площею 0,06 га, розташованої в АДРЕСА_1 , в користування ОСОБА_4 (а.с. 7).
Забудовнику ОСОБА_4 було видано свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, в якому закінчення будівництва жилого будинку було визначено 1980 роком (а.с. 5-6).
Рішенням Матвіївської селищної ради народних депутатів виконавчого комітету №121 від 30 травня 1990 року ОСОБА_4 продовжено строк забудови будинку по АДРЕСА_1 на 2 роки (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 від 05 серпня 2017 року (а.с. 9).
22 січня 2018 року Першою миколаївською Державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №36/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 48-70)
Із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька звернулась донька спадкодавця ОСОБА_1 .
Син спадкодавця - ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про відмову від належної йому частки спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , на користь його дочки - ОСОБА_1
11 грудня 2023 року на запит нотаріуса КП «ММБТІ» надало відповідь за №2-8944, згідно якої ММБТІ проведені поточні інвентаризаційні роботи житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що право власності на цей будинок станом на 28 січня 2012 року не зареєстровано. За результатами обстеження від 11 грудня 2023 року встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 114,7 кв.м.
Як вбачається з відповіді Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 23 січня 2024 року за №79/02-14 на запит нотаріуса, інформація щодо надання земельної ділянки у власність чи оренду, у користування на правах емфітевзису, суперфіції, перебування на стадії приватизації земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня, про що свідчать відомості відділу землеустрою управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради за період з 1992 по 2024 роки. Вищезазначена земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.
23 січня 2024 року державний нотаріус Першої миколаївської державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку з тим, що спадкоємиця не надала документ, на підставі якого можливо встановити склад спадкового майна та не надано документ, що у відповідності до законодавства України встановлює право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Посилаючись на те, що відсутній документ, що підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на жилий будинок по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 як його спадкоємиця просила визнати за нею право власності на це нерухоме майно.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.
Встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , який є батьком позивачки, відкрилася спадщина на належне йому майно.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
При вирішенні позову про визнання права власності на нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» (частини 1, 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 209/510/21 (провадження № 61-13408ск23) зазначено, що «об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
Набуття права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).»
Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано матеріалами справи, житловий будинок АДРЕСА_1 будувався за життя спадкодавця ОСОБА_4 , який помер у 2017 році, та станом на час звернення позивачки до суду із цим позовом не прийнятий в експлуатацію, натомість згідно відповіді КП «МБТІ» відсутні відомості, що спірний будинок є самочинно збудованим майном (а.с. 61).
У постанові від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21) Верховний Суд зазначив, що «згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), на який позивач покликається у касаційній скарзі.
Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18).
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини, або про визнання права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві.
Між тим, таких вимог ОСОБА_1 у справі, яка переглядається, не заявляла.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна встановлені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553).
Відповідно до пункту 66 наведеного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Отже, спадкоємці наділені правом вчинити певні юридичні дії, які б вчинив сам спадкодавець, якби був живим. На підставі заяви спадкоємців здійснюється внесення записів про права спадкодавця, якщо останні вже виникли та це підтверджено відповідними правовстановлюючими документами.
Відповідно до відповіді КП «МБТІ» (а.с. 61) спірний житловий будинок збудований у 1991 році.
Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення».
Пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Тому прийняттю в експлуатацію підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.
Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17, від 5 січня 2021 року у справа № 1540/3952/18.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Між тим для вирішення питання належності спадкодавцю спірного житлового будинку у будь-якому випадку необхідно підтвердження його речового права на земельну ділянку, на якій зведений цей об'єкт нерухомості, а у разі закінчення будівництва до 5 серпня 1992 року - також і виписка із погосподарської книги. Натомість у справі відсутні докази набуття у встановленому законом порядку ОСОБА_4 речового права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а також відповідні виписки із погосподарської книги.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Враховуючи викладене суд обґрунтовано відмовив у позові.
Оскільки при ухваленні рішення суд повно та всебічно встановив обставини справи на підставі наявних у справі та проаналізованих відповідно до статті 89 ЦПК України доказів, надав їм належну правову оцінку, визначившись із характером спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та дотримався вимог процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування в силу статті 375 ЦПК України.
Колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги.
Так, вимога заявника про визнання її спадкоємцем незавершеного будівництва (будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва), яке не було здано в експлуатацію і не зареєстровано за ОСОБА_4 , не може бути розглянута апеляційним судом з огляду на принцип диспозитивності (частина 1 статті 13 ЦПК України) та меж розгляду справи судом апеляційної інстанції (частина 1 статті 367 ЦПК України), оскільки не заявлялась в позовній заяві.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, залишення без змін рішення суду, яким у задоволенні позову відмовлено, та на положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судом апеляційної інстанції судових витрат, які у цій справі покладаються на позивачку.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Н.О. Тищук
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 02 жовтня 2025 року