Справа № 463/5356/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2487/25 Доповідач: ОСОБА_2
29 вересня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 червня 2025 року на бездіяльність уповноваженої особи Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення
ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, якою просить зобов'язати посадових осіб Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області внести до ЄРДР відомості за заявою про вчинення кримінального правопорушення та почати досудове розслідування.
Скаргу мотивував тим, що ОСОБА_6 , поштовим відправленням скерував на адресу Офісу Генеральної прокуратури заяву про вчинення кримінального правопорушення, за фактом позбавлення доступу до правосуддя посадовими особами Львівського апеляційного суду. 29 травня 2025 року за вих. №09/1/1-р-25 від 19 травня 2025 року Офісом Генерального прокурора вказана заява скерована для розгляду до Львівської обласної прокуратури. Окрім цього вказана заява переслана для розгляду до Галицької окружної прокуратури міста Львова 03 червня 2025 року. за вих №09/1-14 вих-25 09/1-р-25 від 26 травня 2025 року. 27 травня 2025 року Галицькою окружною прокуратурою міста Львова заява про злочин скерована для розгляду до Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області. Станом на час подачі скарги відомості не внесенні до ЄРДР. Зазначена бездіяльність уповноваженої особи Галицької окружної прокуратури міста Львова, на думку скаржника суперечить положенням ч.1 ст.214 КПК України, яка закріплює обов'язок слідчого, дізнавача, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей. Враховуючи наведене вважав, що органом досудового розслідування порушено вимоги ст.214 КПК України. Тому просив зобов'язати посадову особу Галицької окружної прокуратури міста Львова внести відомості до ЄРДР за заявою про злочин.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 червня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення,
На дану ухвалу ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, визнати протиправним невнесення працівниками ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області відомостей до ЄРДР за його заявою від 6 травня 2025 та порушення прав, гарантованих ст. 56 КПК України, зобов'язати ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області внести відомості на підставі заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, окрім того поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 червня 2025 року, оскільки він в суді першої інстанції участі не приймав, копію ухвали слідчого судді йому не було направлено у встановлений законом строк.
Окрім того, просить постановити окрему ухвалу щодо невиконання Личаківським районним судом м. Львова вимог ч. 7 ст. 376 КПК України та направити її до відповідно органу для притягнення винних осіб до відповідальності.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що ухвала слідчого судді винесена з порушенням норм матеріального права, а саме ст. ст. 8, 55, 124, 129 Конституції України; ст. ст. 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, процесуального права, а саме ст.ст. 1, 2, 55, 56, 214 КПК України.
Наголошує, що оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам справи, висновки слідчого судді не підтверджуються доказами.
Повідомляє, що він поштовим відправленням скерував на адресу Офісу Генеральної прокуратури заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій він вказав об'єктивні дані , які дійсно свідчать про ознаки злочину та надав відповідні докази, що підтверджують реальність конкретної події.
Звертає увагу, що на підставі ст. 214 КПК України заява від 6 травня 2025 року підлягає реєстрації шляхом внесення відомостей в ЄРДР.
У судове засідання з розгляду даної апеляційної скарги ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення такого, не з'явився, в апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи у його відсутності.
З урахуванням ч. 4 ст. 405, 406 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка апелянта, у даній справі, не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги у його відсутності.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_6 в суді першої інстанції не приймав участі, про результат розгляду справи дізнався 11 вересня 2025 року, метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого Личаківського районного суду м. Львова від 13 червня 2025 року.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Приписами ч. 2 ст. 214 КПК України зазначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У відповідності з ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Внесення відомостей до ЄРДР урегульовано «Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298.
Згідно з п. 1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві (повідомленні) містяться відомості саме про злочин, є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_6 , поштовим відправленням скерував на адресу Офісу Генеральної прокуратури заяву про вчинення кримінального правопорушення, за фактом позбавлення доступу до правосуддя посадовими особами Львівського апеляційного суду. 29 травня 2025 року за вих. №09/1/1-р-25 від 19 травня 2025 року Офісом Генерального прокурора вказана заява скерована для розгляду до Львівської обласної прокуратури. Окрім цього вказана заява переслана для розгляду до Галицької окружної прокуратури міста Львова 03 червня 2025. за вих №09/1-14 вих-25 09/1-р-25 від 26 травня 2025 року. 27 травня 2025 року Галицькою окружною прокуратурою міста Львова заява про злочин скерована для розгляду до Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області.
З письмових заперечень заступником начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 (а.с. 16-17) встановлено, що заява ОСОБА_6 розглянута та за результатами розгляду заявнику надано відповідь. Окрім цього, з листа вбачається, що в заяві про злочин не зазначенні конкретного кримінального правопорушення, дана заява не є повідомленням про злочин.
Із заяви ОСОБА_6 (а.с. 6-8) встановлено колегією судів, що у ній ОСОБА_6 обґрунтовує наявність достатніх підстав вважати щодо можливого вчинення протиправних діянь службовими особами Львівського апеляційного суду, а саме внесення в офіційні документи завідомо неправдивої інформації, чим позбавили його доступу до правосуддя.
Згадана вище діяльність службовими особами Львівського апеляційного суду, на думку скаржника є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, однак така не підтверджена, жодних доказів до скарги та заяви про вчинення злочину заявником не долучено, у заяві наведено виключно міркування та припущення заявника щодо вчинення злочину, оскільки злочинність таких дій не підтверджується достатніми об'єктивними даними.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя в своєму рішенні зазначив, що заява ОСОБА_6 не містить інформації про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим така не являється повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та не породжує передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язки слідчого щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Доводи апелянта, що у заяві містяться конкретні обставини, які вказують на наявність кримінального правопорушення, окрім того дана заява відповідає вимогам закону та містить інформацію, яка підлягає внесенню до ЄРДР, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Також, колегія суддів зазначає, що зміст заяви про вчинення кримінальних правопорушень від 6 травня 2025 року (а.с. 6-8) зводиться до незгоди із рішеннями та професійною діяльністю суддів.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й керуються верховенством права.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов'язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС вказує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Отже, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.
Окрім того, як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
В свою чергу, здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд.
Колегія суддів, дослідивши матеріали скарги, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки слідчого судді з приводу скарги ОСОБА_6 є обґрунтованими належним чином та суд апеляційної інстанції не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що наявність у чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації усіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
За наведених обставин, ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 червня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 , як необґрунтовану - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 червня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 червня 2025 року на бездіяльність уповноваженої особи Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4