Дата документу 01.10.2025 Справа № 332/1445/25
Єдиний унікальний № 332/1445/25 Головуючий в 1-й інстанції - Сапунцов В.Д.
Провадження №22-ц/807/1445/25 Доповідач Кочеткова І.В.
01 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуюча Кочеткова І.В.,
судді: Поляков О.З., Онищенко Е.А.
секретар Книш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Зазначав, що 10.09.2011 сторони уклали шлюб, який зареєстрований Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, про що було складено актовий запис № 898, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу подружжя має доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Три роки сторони проживають окремо один від одного, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Причиною припинення шлюбних відносин є втрата почуття любові одне до одного. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача. За таких обставин позивач просив шлюб розірвати.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2025 року, позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 10.09.2011 р. між ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 898 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 493,73 грн.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого на рахунок UA 348999980313191206000008510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач: ГУК у Зап.обл./м.Зап.Заводс./22030101, код ЄДРПОУ 37941997 при поданні даного позову згідно з квитанції №6555-1А0В-6713-Н63Н від 25.03.2025 року про сплату судового збору за подання позову на суму 987,46 грн., у розмірі 493,73 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка помирилася з позивачем, а розірвання шлюбу не відповідає їхній волі, заява про визнання позову була подана нею помилково. Через тривале проживання на відстані один від одного, почуття охололи, проте через зусилля бажають зберегти шлюб.
29.09.2025 на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги без накладення кваліфікованого електронного підпису, яка у відповідності до ч.4 ст.179 ЦПК України повернута заявникові.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони у судове засідання не з'явился, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли. Суд визнав з можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідачка позов визнала, сторони не бажають зберігати сім'ю, тривалий час проживають окремо, мають різні інтереси та погляди, шлюбні відносини існують лише формально, їх сімейно-шлюбні стосунки розпались і поновлені бути не можуть.
Судом встановлено, що 10.09.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, який зареєстрований Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 898 (а.с.6).
Від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7,9).
Як зазначив позивач у позовній заяві, сторони припинили подружні стосунки, впродовж трьох років проживають окремо, не бажають надалі перебувати у цьому шлюбі, а збереження сім'ї суперечить їх інтересам.
Встановивши, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка визнала позов і просила розглядати справу за її відсутності, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову, зазначивши, що відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї.
Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, вказує що не бажає продовжувати подружнє життя з відповідачкою. На підставі цього, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Колегія суддів з огляду на вищевикладене, знаходить необґрунтованим та безпідставним посилання скаржника в апеляційній скарзі про можливість зберегти шлюб, зважаючи на відсутність навіть спілкування між сторонами.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову про розірвання шлюбу, оскільки такий шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім'ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що після розгляду справи у суді першої інстанції сторони примирилися, а тому рішення підлягає скасуванню.
На час ухвалення оскаржуваного рішення відповідачка позов визнала, просила його задовольнити.
Незгода відповідачки з розірванням шлюбу після розгляду справи судом першої інстанції не є підставою для скасування судового рішення, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини і не може бути примушений до їх збереження.
Сторони не позбавленні можливості повторно укласти шлюб і відновити свої сімейні відносини за обоюдною згодою.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 02 жовтня 2025 року.
Головуюча І. В. Кочеткова
Судді Е.А. Онищенко О.З. Поляков