Справа № 297/2278/24
Іменем України
19 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду від 06 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, -
Постановою судді Берегівського районного суду від 06 червня 2024 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до постанови, 10 травня 2024 року, близько 07:55 год. інспектором відділення моніторингу обстановки на напрямку 240 прикордонного знаку на залізничному вокзалі н. п. Запсонь на відстані 1500 метрів від ДКУ, виявлено та затримано гр. ОСОБА_1 , за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені ст.ст. 9, 12 Закону «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість судового рішення. В обґрунтування доводів ОСОБА_1 зазначає, що розгляд справи був проведений без повідомлення його про дату та час судового засідання. Крім того, вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що він є постійним донором і має статус «Почесний донор України». Разом з цим, місцевий суд не встановив, що він 01 травня 2024 звертався до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання дозволу на відвідання оздоровчо-рекреаційного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також те, що вже після складення протоколу про адміністративне порушення співробітниками державної прикордонної служби України він перебував значно ближче до державного кордону України ніж від залізничної станції, того місця де його було затримано, зокрема у рекреаційно-оздоровчому курорті «Косино». Тому, враховуючи ці обставини, місцевий суд розглянув справу поверхнево, через що припустився необґрунтованого і нічим не підтвердженого висновку про визнання апелянта винним за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення та стягнення з нього судового збору. Просить скасувати постанову та закрити провадження у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Разом із цим, ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У судовому засіданні в апеляційній інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задоволити з наведених у ній підстав.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів із дня її винесення.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
В даному випадку судом встановлено, що справа розглядалася у місцевому суді без участі ОСОБА_1 . Дані про належне повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відсутні. Про судове рішення ОСОБА_1 дізнався від державного виконавця, у зв'язку з чим звернувся до Берегівського районного суду із заявою про видачу копії рішення. Копія постанови отримана ним 15.01.2025 року, про що свідчить роздруківка з електронного суду. Апеляційна скарга подана 21.01.2025, тобто одразу як про судове рішення стало відомо. За цих обставин заява про поновлення строку є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таких вимог суддя місцевого суду дотримався не в повній мірі при розгляді даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що наявні у справі докази не є достатніми та належними для беззаперечного підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 10 травня 2024 року, близько 07:55 год. на напрямку 240 прикордонного знаку на залізничному вокзалі н. п. Запсонь на відстані 1500 метрів від ДКУ, виявлений та затриманий інспектором відділення моніторингу обстановки за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон.
Вважаючи винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП доведеною, суд першої інстанції не послався на жодні докази.
Матеріалами справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 ознайомившись з протоколом про адміністративне правопорушення від 10.05.2024 року надав пояснення, у яких констатував про те, що він не мав жодних намірів чи спроб незаконного перетину кордону. Вказав, що він прибув у Косино з метою відвідання оздоровчо-рекреаційного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 01.05.2025 року засобами електронного зв'язку про це попереджено ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_1 надіслано заяву про надання дозволу на перебування в контрольованій прикордонній смузі, хоча рекреаційно-оздоровчі та лікувальні заклади не вимагають жодних дозволів з боку прикордонної служби у разі свого розташування у безпосередній близькості до державного кордону України згідно з постановою КМ України від 27.07.1998 року.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що із змісту протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи не вбачається, у чому саме полягали дії ОСОБА_1 , які можуть бути кваліфіковані як спроба незаконного перетину державного кордону. Також відсутні відомості про те, що місце затримання особи є забороненим для перебування осіб поблизу лінії державного кордону.
Наявні в адміністративній справі документи не містять відомостей, що підтверджують належне встановлення як об'єктивної, так і суб'єктивної сторін складу адміністративного правопорушення у протоколі та постанові місцевого суду.
Надані апеляційному суду документи, а саме: посвідчення почесного донора України серії НОМЕР_1 від 13.06.2024 року; заяви від 01.05.2025 року до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про намір на відвідання оздоровчо-рекреаційного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; скріншоти про відстань від залізничної станції до державного кордону України та оздоровчо-рекреаційного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а. с. 31-34); чеки з оздоровчо-рекреаційного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а. с. 35); розклад руху поїзда (а. с. 44), свідчать про обґрунтованість доводів апелянта. Підстав сумніватися у них, апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, сам по собі факт перебування громадянина України на відстані 1500 метрів від державного кордону не може свідчити про його умисел або намір на вчинення незаконного перетину кордону, а відтак не є достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, слідує, що орган, який склав протокол, не надав жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною 1 статті 204-1 КУпАП, і яких було б достатньо для визнання його винним у вчиненні правопорушення, зазначеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП за обставин, наведених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, є неналежним чином умотивованими та не ґрунтуються на нормах закону.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що належних доказів того, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону, посадовими особами ДПСУ не було надано і у матеріалах справи не містяться.
Враховуючи ці обставини, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у порушенні правил перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє прийти до висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв'язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Берегівського районного суду від 06 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, - скасувати.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Фазикош Г. В.