Справа № 133/2307/25
Провадження № 33/801/997/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем'янова Ж. М.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
02 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рвачов Олексій Олександрович, на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, водій ОСОБА_1 22.06.2025 о 08:50 по дорозі АД М-21 242 кМ в селі Махнівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом «Chevrolet aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку, при безпосередній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476861, 476114, у повному обсязі на місці зупинки.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, не встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання його винуватості.
Скаржник зауважує, що при розгляді справи суд залишив поза увагою неправомірні дії працівників поліції, які зафіксовані на наявному у матеріалах справи відеозаписі. Зокрема, на відеозаписі чітко вбачається, що працівники поліції безпідставно запропонували водію пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. При цьому поліцейський, повідомляючи водію про необхідність проходження такого огляду, не здійснив попередньої перевірки та не зафіксував жодних зовнішніх ознак, які б свідчили про наявність у водія стану наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, направлення водія на медичний огляд можливе виключно за наявності у працівника поліції обґрунтованих підстав, що ґрунтуються на встановленні хоча б однієї із визначених Інструкцією ознак відповідного стану.
Оскільки жодних таких ознак у даному випадку зафіксовано не було, вимога поліцейського щодо проходження огляду суперечить вимогам зазначеної Інструкції та свідчить про перевищення службових повноважень. Суд, не надавши належної оцінки цим фактам та не врахувавши протиправність дій працівників поліції, порушив принцип всебічного і повного з'ясування обставин справи.
Скаржник зазначає, що місцевий суд не врахував істотні обставини справи, а саме те, що часовий проміжок між моментом, коли працівники поліції нібито виявили у нього ознаки перебування в стані наркотичного сп'яніння, та моментом його звернення до приватного закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду становив лише 1 годину 40 хвилин. Такий незначний проміжок часу свідчить про належність, допустимість та достатність наданих документів і відеозаписів як доказів у справі, оскільки вони підтверджують відсутність у скаржника будь-яких ознак наркотичного сп'яніння.
Відповідно до положень Інструкції №1452/735, направлення водія на огляд з метою встановлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння є правомірним лише у разі наявності у працівників поліції чітко визначених ознак, передбачених цією Інструкцією. У даному ж випадку жодних таких ознак у скаржника не було виявлено, що підтверджується як матеріалами справи, так і результатами медичного огляду.
Таким чином, дії поліцейських щодо направлення скаржника на медичний огляд є безпідставними та протиправними. За відсутності законних підстав для проходження огляду у скаржника не виник обов'язок його проходження, що, у свою чергу, виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
У порушення вимог Інструкції №1452/735 працівники поліції не ознайомили скаржника зі змістом направлення на медичний огляд, не запропонували пройти його у порядку, визначеному встановленою формою, та не вручили копію такого направлення.
Отже, складений протокол є неналежним доказом у справі та не може бути покладений в основу притягнення скаржника до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Рвачов О. О. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просять її задовольнити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Рвачова О. О., дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 369270 від 22.06.2025 вбачається, що водій ОСОБА_1 22.06.2025 о 08:50 по дорозі АД М-21 242 км в селі Махнівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом «Chevrolet aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку, при безпосередній відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476861, 476114, у повному обсязі на місці зупинки, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; рапортом та дослідженим відеозаписом події.
Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суд першої інстанції, діючи згідно зі ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я).
За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння. Не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп'янінням у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Так, обставини зазначені в протоколі фіксувалися шляхом проведення відеозйомки і містять відеозапис щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного водія ОСОБА_1 .. З відеозапису встановлена послідовність перебігу подій, що відбувались на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки ними зафіксовано обставини події, поведінку скаржника та його відмову від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Неодноразово суд в справах про адміністративне правопорушення наголошував, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, відсутність безперервності відеозапису, за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).
Тобто, наявний в матеріалах справи відеозапис та інші матеріали справи, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п. 2.5 ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Водій ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, проте вимоги вказаного пункту ним дотримано не було.
Доводи апеляційної скарги про нібито безпідставні дії працівників поліції не ґрунтуються на матеріалах справи та положеннях закону.
Відеозапис, на який посилається апелянт, навпаки підтверджує, що поліцейські мали об'єктивні підстави вважати водія таким, що перебуває у стані наркотичного сп'яніння. Зокрема, у направленні на медичний огляд, а також у рапорті поліцейського зафіксовано конкретні ознаки сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. Ці ознаки прямо передбачені пунктами 3 та 4 розділу Інструкції №1452/735 як такі, що свідчать про можливе перебування водія у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП та пункту 2 розділу ІІ Інструкції №1452/735, працівник поліції зобов'язаний направити водія на медичний огляд у разі наявності ознак сп'яніння. Саме такі ознаки були виявлені у скаржника та належним чином задокументовані. Тому дії поліцейських відповідали вимогам закону і не можуть вважатися безпідставними.
Відмова особи від проходження медичного огляду, передбаченого законом, сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, незалежно від того, визнає чи ні особа наявність ознак сп'яніння. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій працівників поліції є законними й обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд нібито не врахував проміжок часу між виявленням у скаржника ознак сп'яніння та його зверненням до медичного закладу, не заслуговують на увагу.
Ст. 266 КУпАП та Інструкція №1452/735 чітко передбачають, що огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно у закладах охорони здоров'я, уповноважених на проведення такого огляду. Документи приватного закладу, до якого звернувся скаржник з власної ініціативи, не відповідають вимогам закону і не можуть вважатися належним та допустимим доказом у справі, так як скаржником останнім був порушений порядок огляду.
Твердження про те, що відсутність у документах приватного закладу даних про наркотичне сп'яніння автоматично свідчить про його відсутність під час зупинки, є необґрунтованим. Такий висновок суперечить положенням законодавства, оскільки лише огляд, проведений у визначеному порядку, має юридичне значення для встановлення факту сп'яніння чи його відсутності.
Згідно зі статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд на стан сп'яніння в медичному закладі має проводитись не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його проведення, тобто з моменту, коли поліцейський встановив, що є підстави для такого огляду, а не з моменту складання протоколу. Порушення цього терміну робить результати огляду недійсними
Підстави для проведення огляду на стан сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) - це ознаки, що вказують на можливе сп'яніння, зокрема: поведінка, що не відповідає обстановці, зміна забарвлення шкірного покриву, звужені зіниці, що не реагують на світло.
З дослідженого відеозапису встановлено, що пропозиція працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд у зв'язку з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння була о 08:55 год. 22.06.2025, а тому проведення його о 12:00 год., на що захистом надана фотокопія висновку № 1347 від 22.06.2025, робить результати огляду недійними, оскільки огляд проведений поза межами встановленого ст. 266 КУпАП строку.
При цьому направлення на огляд було здійснене працівниками поліції правомірно, оскільки у скаржника були зафіксовані зовнішні ознаки стану сп'яніння, визначені Інструкцією №1452/735 (поведінка, що не відповідає обстановці, зміна забарвлення шкірного покриву, звужені зіниці, що не реагують на світло). Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд.
Відмова від проходження огляду в установленому порядку є самостійним складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, незалежно від того, як особа намагається пояснити свою відмову. Таким чином, дії працівників поліції були законними, обов'язок скаржника пройти огляд існував, а його відмова утворює склад правопорушення. Відповідно, посилання апелянта на документи приватного закладу не спростовує встановлених обставин справи і не звільняє його від відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції нібито не ознайомили скаржника зі змістом направлення на огляд та не вручили йому його копію, не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до положень п. 6 розділу І Інструкції №1452/735, основним обов'язком поліцейського у разі виявлення ознак сп'яніння є направлення водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду, що і було здійснено відносно скаржника. Наявність у матеріалах справи направлення встановленої форми, складеного на ім'я скаржника, підтверджує дотримання передбаченої процедури. Скаржник не заперечує факту, що йому пропонувалося пройти огляд у закладі охорони здоров'я, однак він відмовився. Саме відмова, а не спосіб вручення чи форма ознайомлення з направленням, є юридично значимою для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З наданих відеозаписів убачається, що скаржник свідомо уникав виконання законних вимог працівників поліції: він не вийшов із транспортного засобу та фактично самоусунувся від процесу складання відповідних документів, покинувши місце зупинки. При цьому всі дії, пов'язані з отриманням документів та комунікацією з поліцейськими, замість водія виконувала пасажирка, яка перебувала на передньому сидінні автомобіля.
Такі дії скаржника свідчать про його умисне ухилення від виконання обов'язків, визначених законодавством, і не можуть тлумачитися як порушення процедури з боку працівників поліції. Навпаки, саме поведінка скаржника унеможливила належне вручення документів особисто йому.
Відтак, у матеріалах справи наявні докази, що працівники поліції дотрималися передбаченого порядку дій, а відмова скаржника від проходження огляду зафіксована належним чином, що повністю виключає безпідставність їхніх дій.
Таким чином, доводи скаржника зводяться до формального заперечення факту вручення чи ознайомлення з направленням, однак вони не спростовують встановленого факту його відмови від огляду, яка сама по собі є складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги фактично повторюють аргументи, які вже були заявлені під час розгляду справи в суді першої інстанції. Місцевий суд детально дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано відхилив твердження, що обставини справи нібито розглянуті неналежним чином. Зокрема, суд першої інстанції врахував наявні відеозапис, рапорт працівників поліції, направлення на медичний огляд та протокол, оцінюючи їх у сукупності і виходячи з критеріїв належності, допустимості та достатності доказів, передбачених статтями 251-253 КУпАП.
Оцінка судом доказів, у тому числі тих, на які посилається апелянт, була всебічною та об'єктивною, з урахуванням норм Інструкції №1452/735, ст. 266 КУпАП та ПДР України.
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку.
Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано.
Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
За таких обставин постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рвачов Олексій Олександрович, залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко