Справа № 127/8118/25
Провадження № 22-ц/801/2007/2025
Категорія: 80
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
30 вересня 2025 рокуСправа № 127/8118/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року, ухвалене суддею Антонюком В.В. в м. Вінниці, повне рішення складено 10 липня 2025 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та виплатами, які підлягли виплаті при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплат, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплат,
встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила стягнути з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги на її користь загальну суму заборгованості у розмірі 99 841,33 грн, з яких:
- 6 010,50 грн - заборгованість по невикористаних днях щорічної основної відпустки тривалістю 22 календарних дні за період з 29.07.2021 по 24.03.2023;
- 38 828,93 грн - заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.07.2022 по 24.03.2023;
- 37 924,93 грн - середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні;
- 17 076,97 грн., - компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 29 липня 2021 року була призначена на посаду головного спеціаліста відділу «Щастинське бюро правової допомоги» Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
01 січня 2022 року позивача було переведено на посаду головного юриста сектору «Щастинське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги.
Наказом №12-к від 28 лютого 2022 року у роботі Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 01 березня 2022 року було встановлено простій до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Встановлено, що на час простою за працівниками зберігається оплата праці у межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом.
Наказом № 02-к від 24 березня 2023 року позивача було звільнено із займаної посади 24 березня 2023 року за угодою сторін, відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України. Пунктом два даного наказу визначено провести остаточний розрахунок відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України та згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» врахувати невикористані дні щорічної відпустки.
Разом із вказаним наказом позивачу було видано довідку, у якій повідомлено про неможливість розрахувати та провести остаточний розрахунок відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України та здійснити оплату належних сум при її звільненні відповідно до наказу Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24 березня 2023 року №02-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв?язку із звільненням 03 червня 2022 року начальника відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера за погодженням директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях №011/08-36/в/396 від 03 червня 2022 року. Також повідомлено про те, що письмове повідомлення про нараховані та виплачені (невиплачені) суми при звільненні та проведений розрахунок у строки, визначені статтями 47 та 116 КЗпП України ОСОБА_1 , не розраховувалося та не видавалося.
У подальшому позивач звернулась з заявою до Голови комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з одночасним направленням копії директору Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, щодо проведення повного розрахунку по належних останній платежів при звільненні, на що отримала відповідь про неможливість достовірно провести остаточні розрахунки у позасудовому порядку, та їй рекомендовано звернутись до суду.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення сум та постановити нове рішення про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги на користь ОСОБА_1 загальної суми 91 652,11 грн.
У скарзі зазначає, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, який взяв до уваги суд першої інстанції, є неправильним, оскільки не враховує зміни в оплаті простою, запровадженні наказом Координаційного центру з надання правової допомоги №369-АГ від 28 листопада 2022 року, відповідно до якого з грудня 2022 року простій оплачується з розрахунку 2/3 посадового окладу в розмірі, встановленому на рівні мінімальної заробітної плати або скоригованому окладі, що на той період становило 5 300 гривень. Відтак судом не було враховано зменшення окладу для оплати простою з грудня 2022 року по березень 2023 року. У зв'язку з цим також неправильними є і інші розрахунки позивача, взяті судом до уваги. Загальна сума заборгованості з урахуванням інфляції має становити 91 652,11 грн, а не 99 841,33 грн, як стягнуто судом.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Встановлено, що 29 липня 2021 року ОСОБА_1 на підставі наказу №31-к від 26 липня 2021 року була призначена на посаду головного спеціаліста відділу «Щастинське бюро правової допомоги» Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
У подальшому, 29 вересня 2021 року, на підставі наказу №47-к від 29 вересня 2021 року професійну назву посади було змінено на «головний юрист» відділу «Щастинське бюро правової допомоги».
01 січня 2022 року ОСОБА_1 на підставі наказу №73-к від 31 грудня 2021 року переведена на посаду головного юриста сектору «Щастинське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги.
Вказане підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 29 липня 2021 року (а.с.13-15).
Наказом директора Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ткаченка А. від 28 лютого 2022 року №12-к «Про встановлення простою» встановлено простій у роботі Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 01 березня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Встановлено, що на час простою за працівниками зберігається оплата праці у межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом (а.с.16).
Наказом директора Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 від 24 березня 2023 року №02-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади головного юриста сектора «Щастинське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги 24 березня 2023 року за угодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказано провести остаточний розрахунок відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України та згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» врахувати невикористанні дні щорічної основної відпустки (а.с.17).
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-7 та ОК-5 від 30 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 вбачається, що в період з липня 2022 року по квітень 2023 року відомості щодо сум фактичного заробітку/доходу, кількості днів трудових відносин, щодо сплати страхових внесків - відсутні (а.с.22-24).
Відповідно до довідки б/н, виданої 24 березня 2023 року директором Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ткаченком А., у зв?язку зі збройною агресією рф та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до наказу Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 28 лютого 2022 року №l2-к «Про встановлення простою», повідомлено про неможливість розрахувати та провести остаточний розрахунок відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України та здійснити оплату належних сум при звільненні ОСОБА_1 відповідно до наказу Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24 березня 2023 року №02-к «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв'язку із звільненням 03 червня 2022 року начальника відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера за погодженням директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях №011/08-36/в/396 від 03.06.2022. Також повідомлено, що письмове повідомлення про нараховані та виплачені (невиплачені) суми при звільненні та проведений розрахунок у строки, визначені статтями 47 та 116 КЗпП України ОСОБА_1 , не розраховувалося та не видавалось (а.с.18).
22 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до голови комісії з реорганізації Старобільського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з одночасним направленням копії Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правової допомоги, із заявою, у якій просила вжити заходів та провести остаточний розрахунок:
- відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України: згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» - невикористані дні щорічної основної відпустки тривалістю 22 (двадцять два) календарних дні за період з 29 липня 2021 року по 24 березня 2023 року;
- виплатити заробітну плату за період з 01 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року за час простою у межах фінансування, оголошеного наказом Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
- виплатити заробітну плату за період з 01 грудня 2022 року по 24 березня 2023 року за час простою у розмірі 2/3 посадового окладу, оголошеного наказом Координаційного центру з надання правової допомоги;
- перерахувати до бюджету єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, які мали бути сплачені за неї, як за найманого працівника, у період з 01 липня 2022 року по дату звільнення із займаної посади 24 березня 2023 року;
- внести запис про звільнення до трудової книжки (а.с.19-20).
На вказану заяву голова комісії з реорганізації Старобільського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Хорошун А. повідомила про неможливість достовірно провести остаточні розрахунки з огляду на зміну складу комісії з реорганізації та відсутність відповідних первинних бухгалтерських даних, які мали бути оформлені та передані попереднім головою ліквідаційної комісії. Ці обставини ускладнюють повний та правомірний розгляд вимог у позасудовому порядку. У зв?язку з чим, з метою відновлення трудових прав та отримання належних виплат відповідно до законодавства України, рекомендовано позивачці звернутися до суду, що надасть можливість: встановити усі необхідні фактичні обставини щодо розрахунку та виплати заборгованості; зобов'язати відповідні органи та установи надати документи, необхідні для проведення повного та об'єктивного остаточного розрахунку; прийняти рішення про стягнення відповідних сум, у разі якщо буде підтвердження порушення прав (а.с.21).
Згідно з повідомленням голови комісії з реорганізації Хорошун А. про реорганізацію Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, на виконання наказів Міністерства юстиції України від 08 травня 2023 року №1733/5 «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги» та від 14 червня 2023 року №2213/5 «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв'язку з оптимізацією системи надання безоплатної правничої допомоги» місцевий центр повідомив про реорганізацію Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги є правонаступником майна, прав та обов'язків реорганізованого Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги (а.с.25).
Згідно наказу директора Координаційного центру з надання правової допомоги Баранова О. від 12 лютого 2024 року №38 «Питання реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги» вирішено утворити комісію з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Устанволено, що з дня набрання чинності цим наказом до комісії з реорганізації переходять повноваження щодо управління справами цього центру (а.с.26-28).
12 лютого 2024 року головою комісії з реорганізації Старобільського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Хорошун А. видано наказ №1-од «Про затвердження складу комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги», а також наказ №2-од «Про затвердження плану заходів з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги» (а.с.29-42).
Згідно опису документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Внесення рішення засновників(учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації», сформованого 15 лютого 2024 року, Хорошун А. подано, зокрема, рішення державного органу про припинення юридичної особи (а.с.43).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 12 березня 2025 року Старобільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги перебуває в стані припинення (а.с.44).
Оскільки належні розрахунки по виплаті заробітної плати та інших платежів, які проводяться при звільненні працівника, з ОСОБА_1 проведені не були, остання звернулася до суду із вказаним позовом.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першої статті 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Аналогічна норма міститься також і у статті 24 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати
У частині першій статті 117 КЗпП зазначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У статтях 12 та 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що не проведення з позивачем своєчасного розрахунку є порушенням статей 47 та 116 Кодексу і є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У зв'язку з цим позивачу підлягає сплаті середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум у розмірі середньоденного заробітку помноженого на 132 робочих дні, тобто за шість місяців.
Також суд зазначив, що підприємства, установи та організації всіх форм власності мають компенсувати громадянам втрату частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою у порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159. З огляду на зазначене, періодом невиплати заробітної плати позивачці буде період з 24 березня 2023 року по день винесення судового рішення.
Оскільки станом на день ухвалення рішення відповідачем не було проведено розрахунки з позивачкою по виплаті належної останній заробітній платі та інших платежів, які проводяться при звільненні працівника, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, не оспорює висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з центру на користь ОСОБА_1 заборгованості по невикористаних днях щорічної основної відпустки та по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, а також середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати.
Однак, не погоджується із періодом стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, а також із розміром стягнутих сум і вважає, що до стягнення підлягає загальна сума у розмірі 91 652,11 грн.
На обґрунтування викладених в апеляційній скарзі доводів Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги надав власний розрахунок сум, які, на його думку, підлягають стягненню за обставин даної справи.
Також до апеляційної скарги додано:
- наказ в.о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Баранова О. від 28 листопада 2022 року №369-аг «Про оголошення простою Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги»;
- особову картку працівника ОСОБА_1 від 24 березня 2023 року;
- наказ директора Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 від 28 квітня 2022 року №19-к «Про виплату заробітної плати на час простою працівникам Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги»;
- наказ директора Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 від 28 лютого 2022 року №12-к «Про встановлення простою»;
- наказ директора Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 від 27 травня 2022 року №27-к «Про виплату заробітної плати на час простою працівникам Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги»;
- наказ директора Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ткаченка А. від 24 березня 2023 року №02-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- розрахунково-платіжну відомість заробітної плати за серпень 2022 року;
- відомість розподілу виплат до Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 10 серпня 2022 року.
Вказані докази, крім наказів директора Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ткаченка А. від 28 лютого 2022 року №12-к «Про встановлення простою» та від 24 березня 2023 року №02-к «Про звільнення ОСОБА_1 », не подавалися Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної вторинної правничої допомоги до суду першої інстанції, а відтак не були предметом дослідження.
У ч. 3 ст. 367 ЦПК України зазначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.
Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 надала повний перелік документів, які, на її думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини. Ціна позову у позовній заяві початково визначена не була.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати у Комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформацію про:
- нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 при звільненні заробітну плату за період з 01 серпня 2022 року по 24 березня 2023 року;
- розмір нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 29 липня 2021 року по 24 березня 2023 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року відкрито провадження у даній справі та витребувано у Комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги вказані у клопотанні позивачки документи. Зазначено, що докази слід надати протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду. Запропоновано відповідачам подати протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі письмовий відзив проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.
Вказану ухвалу отримано Комісією з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Електронному суді 18 березня 2025 року, однак, витребувані судом документи надані не були.
Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги отримав вказану ухвалу 18 березня 2025 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2025 року за клопотанням ОСОБА_1 витребувано у Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги інформацію про:
- нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 при звільненні заробітну плату за період з 01 серпня 2022 року по 24 березня 2023 року;
- розмір нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 29 липня 2021 року по 24 березня 2023 року. Зазначено, що докази слід надати протягом трьох днів з дня отримання ухвали суду.
28 травня 2025 року через систему «Електронний суд» Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної вторинної правничої допомоги подано заяву, у якій зазначено, що внаслідок російської агресії та окупації території, на якій знаходився Старобільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, витребувані судом документи залишися на окупованих територіях. У зв'язку з цим, відсутня фізична можливість надати запитувані документи.
01 липня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про збільшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог), у якій вона конкретизувала суму заборгованості, яка підлягає до стягнення.
До вказаної заяви ОСОБА_1 додала докази надсилання 01 липня 2025 року вказаної заяви відповідачам.
02 липня 2025 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 08 липня 2025 року для ознайомлення Кириченка Т.В., представника Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, із вказаною заявою.
У судове засідання, призначене на 08 липня 2025 року, представник Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги не з'явився. Будь-яких письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви не подав.
При цьому, 09 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без участі.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
У п. 1 ч. 1 ст. 191 ЦПК України зазначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Зі змісту статті 178 ЦПК України слідує, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен, в тому числі, містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Тобто, суд ухвалює рішення в межах вимог позову та з урахуванням заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.
У постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №207/1385/16-ц та від 19 листопада 2024 року у справі №759/17721/21 зазначено про те, що в справах, що випливають з трудових відносин, тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця.
Відповідно до положень КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» обов'язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем, зокрема щодо виплати належних працівникові сум, покладається на роботодавця, а не на позивача (робітника) (постанова Верховного Суду від 15 липня 2024 року в справі № 758/9515/23).
Апеляційний суд виходить з того, що Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги був обізнаний про відкриття провадження у справі та знаходження справи на розгляді в суді, представник центру брав участь в судових засіданнях та вчиняв процесуальні дії під час розгляду справи.
Вказане свідчить про те, що відповідач мав достатньо часу для підготовки і подання відзиву на позов, а також наявних у нього доказів, однак, таким правом не скористався.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів, які додані до апеляційної скарги, з причин, що об'єктивно не залежали від нього не надав, що свідчить про відсутність виняткового випадку, за якого такі докази можуть бути прийняті на стадії апеляційного перегляду.
Саме на цих доказах ґрунтуються розрахунки відповідача, які частково за своїм змістом співпадають із розрахунками позивача.
У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Саме під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши відсутність відзиву на позову, а відтак і заперечень відповідачів щодо підстав позову та розміру заявлених вимог, суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору.
Така поведінка, за якої відповідач не реалізував у повній мірі свої процесуальні права і не вчинив передбачених законом процесуальних дій, призвела до того, результат розгляду справи є не в повній мірі прийнятним для скаржника.
Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21 зазначив, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів під час виконання своїх юридичних обов'язків і здійснення своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності під час здійснення ним прав і виконання обов'язків.
Враховуючи викладене, підстави для прийняття нових доказів та розрахунків відповідача за його процесуальної поведінки в суді першої інстанції не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник