Справа № 138/2375/25
Провадження № 33/801/961/2025
Категорія: 432
Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.
Доповідач: Голота Л. О.
01 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Шлапака Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Винницької області від 25.08.2025 по справі № 138/2375/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України, паспорт громадянина України - НОМЕР_1 , за частиною другою статті 204-1 КУпАП, -
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Винницької області від 25.08.2025 по справі № 138/2375/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Як зазначено в постанові суду, 3.08.2025 о 21 год 00 хв на напрямку н. п. Лядова (Україна) - н. п. Наславча (Р Молдова) в районні прикордонного знаку № 0114, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, а саме уникаючи увагу прикордонних нарядів, рухався безпосередньо до річки Дністер для незаконного перетинання державного кордону, вплав через річку Дністер, у складі групи осіб, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 4.11.1991.
Не погоджуючись з постановою суду, захисником Шлапаком В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 9882 від 1.09.2025), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Основними доводами апеляційних скарг є те, що судом першої інстанції не було дотримано положення статей 245, 252, 280 КУпАП; ОСОБА_1 дійсно 3.08.2025 о 21:00 год перебував неподалік від лінії державного кордону, однак його присутність у цьому місці була зумовлена виключно законною метою - відпочинком у компанії друзів, а не наявністю умислу на незаконне перетинання державного кордону України; судом не враховано те, що ОСОБА_1 не досяг мобілізаційного віку; перебував у прикордонній зоні без закордонного паспорта, особистих речей, спеціального спорядження чи інших засобів, які могли б свідчити про намір перетнути державний кордон; в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 мав намір перетнути державний кордон вплач через річку Дністер, однак зупинили його далеко від річки і без будь-яких плавзасобів; ОСОБА_1 не мав ні умислу, ні засобів для вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП у його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення; протокол про адміністративне правопорушення та рапорти військовослужбовців Державної прикордонної служби України про обставини інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 не можуть слугувати однозначними доказами винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП.
1.10.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання (вх № 11071) Шлапаком В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про долучення доказів, а саме фото та відеофайлу на підтвердження того факту, що у день події вони у компанії 4 друзів були саме на відпочинку та наміру перетинати кордон не мали.
Апеляційний суд дійшов висновку про долучення поданих доказів відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП з метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Шлапак В.С. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Шлапака В.С. та ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП зроблено судом першої інстанції на підставі наступних доказів, зокрема : протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 333655 від 3.08.2025 /а. с. 3/; письмових пояснень ОСОБА_1 від 3.08.2025 /а. с. 4/; рапорту начальника групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 3.08.2025 /а. с. 6/; рапорту техніка - водія групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) старшого сержанта ОСОБА_3 від 3.08.2025 /а. с. 6/; схеми виявлення громадян України ( ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ) під час спроби незаконного перетинання державного кордону України сплав через Р. Дністер (ділянка віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 ПРИКЗ) 3.08.2025 /а. с. 8/; копії протоколу про адміністративне правопорушення № 333652 від 3.08.2025 складеного відносно ОСОБА_4 /а. с. 10/; копії письмових пояснень ОСОБА_4 від 3.08.2025 /а. с. 11/; заяви ОСОБА_1 від 4.08.2025, в якій він свою провину визнає /а. с. 12/; фотодоказом /а. с. 13/; відеозаписом за участі ОСОБА_1 /а. с. 14/.
Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що докази, які містяться у справі, не свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Диспозиція частини другої статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною першою статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного правопорушення - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно з частиною першою, другої, третьої статті 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Судом першої інстанції встановлено, що 3.08.2025 о 21 год 00 хв на напрямку н. п. Лядова (Україна) - н. п. Наславча (Р Молдова) в районні прикордонного знаку № 0114, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який у складі групи осіб спільно з громадянином України ОСОБА_4 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, а саме уникаючи увагу прикордонних нарядів, рухався безпосередньо до річки Дністер для незаконного перетинання державного кордону, вплав через річку Дністер, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 4.11.1991.
Вчинення адміністративного правопорушення групою осіб за КУпАП означає спільне вчинення кількома особами (дві або більше) протиправної, винної дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян або встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до відомостей, які містяться в ЄДРСР та є загальнодоступними, постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 2.09.2025 по справі № 138/2373/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У справі відсутні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 щодо наявності в його діях суб'єктивної сторони інкримінованого правопорушення (прямого умислу) щодо спроби незаконного перетинання державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, а саме уникаючи увагу прикордонних нарядів, рухався безпосередньо до річки Дністер для незаконного перетинання державного кордону, вплав через річку Дністер, у складі групи осіб.
Суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 не досяг мобілізаційного віку (виповнилось повних 23 роки); перебував у прикордонній зоні без закордонного паспорта, особистих речей, спеціального спорядження чи інших засобів, які могли б свідчити про намір перетнути державний кордо.
У протоколі про адміністративне правопорушення всупереч статті 256 КУпАП не зазначено, на якій саме відстані від державного кордону було виявлено ОСОБА_1 ..
Також відсутні докази наявності в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки, передбаченої частиною другою статті 204-1 КУпАП вчинення дії, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП групою осіб.
Апеляційний суд звертає увагу, що письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зводяться до визнання того, що він перебував на напрямку н. п. Лядова (Україна) - н. п. Наславча (Р Молдова) в районні прикордонного знаку № 0114 без відповідного на те дозволу. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували зазначені у протоколі обставини. Зокрема, схема виявлення громадянина ОСОБА_1 ним не підписана та йому не пред'являлася, у справі відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про умисел та реальні дії ОСОБА_1 , спрямовані саме на незаконний перетин державного кордону вплав через річку Дністер.
Наведені у протоколі твердження є лише припущеннями посадових осіб органу, який його склав, і не підтверджені жодним об'єктивним доказом, що унеможливлює покладення їх в основу обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Рапорти інспекторів прикордонної служби, як на доказ винних дій ОСОБА_1 апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути лише фактичні дані, що підтверджуються належними та допустимими засобами доказування. Рапорти самі по собі не містять беззаперечних відомостей про обставини вчинення правопорушення, не ґрунтуються на об'єктивних засобах фіксації (фото, відео, протоколи огляду тощо) та тому не можуть визнаватися належним доказом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а, де наголошено, що рапорти працівників правоохоронних органів є лише службовою інформацією та не можуть підміняти собою докази вини особи у розумінні закону.
Щодо визнання вини у письмових поясненнях, апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції надана помилкова оцінка таким доказам, як письмові пояснення ОСОБА_5 та відеозапису, оскільки дані докази не місять інформації погодження особи щодо наміру перетнути кордон. Дані докази, а також покази надані ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтверджують намір відпочинку біля річки Дністер. Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1 , що також відображено у його письмових поясненнях від 03.08.2025 року, після попередження працівником прикордонної служби про заборону подальшого руху, вони з друзями розвернулися та з'їхавши з дороги стали поїсти, розуміючи, що на даній території заборони перебування немає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ні у своїй заяві, ні у письмових поясненнях не зазначав про намір чи спробу незаконно перетнути державний кордон України. Єдине формулювання «свою провину визнаю» у заяві адресованій Голові Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, датована 04.08.2025 року , у період коли справа ще не перебувала у провадженні суду не може вважатися підтвердженням обставин, викладених у протоколі, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що такі пояснення не можуть розглядатися як належний доказ вини.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на це, належних доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення суду не надано.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статті 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на викладене, складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 не доведено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною восьмою статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Виходячи з наведеного, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП.
Керуючись статтею 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Шлапака Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Винницької області від 25.08.2025 по справі № 138/2375/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною другою статті 204-1 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. О. Голота