Справа № 750/529/24
Провадження № 1-кс/750/4300/25
01 жовтня 2025 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022270000000049 від 19.07.2022,
Адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт з грошових коштів у сумі 974690 гривень та 34600 доларів США, які належать ОСОБА_3 , посилаючись на те, що санкція ч. 1 ст. 436-2 та ч. 1 ст. 263 КК України, про підозру у скоєнні яких ОСОБА_5 оголошено про підозру, не передбачає конфіскації майна, тому потреба у подальшому арешті відпала.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник клопотання підтримали та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчийв судове засіданняне з'явився, до його початку подав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Перевіривши доводи клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Слідчим відділом Управління служби безпеки України в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022270000000049 від 19.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 263 КК України.
Грошові кошти у загальній сумі 974690 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто) гривень гривень, 34600 (тридцять чотири тисячі шістсот) доларів США вилучені 19.06.2025 у ході проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_3 за адресою: м. Чернігів, вул. Громадська, 47-д.
20.06.2025 постановою слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області вказані грошові кошти були визнані речовими доказами у кримінальному проваджені та ухвалою слідчого судді від 24.06.2025 на них накладений арешт шляхом позбавлення права відчуження, користування та розпорядження майном.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з'ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Прийняття рішення про скасування арешту майна можливе за таких умов: заявник доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; що арешт накладено необґрунтовано.
Підставою арешту грошових коштів став встановлений слідчим суддею факт існування достатніх підстав вважати, що вони відповідають ознакам речового доказу, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відтак відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Метою накладення арешту в ухвалі слідчого судді зазначено збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Крім того, під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя врахував, що таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а встановлені в ході судового розгляду обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого заходу забезпечення як арешт. При цьому, слідчим суддею не встановлено доказів завдання негативних наслідків внаслідок застосування арешту майна.
Представник заявника у клопотанні про скасування арешту єдиною підставою до задоволення такого клопотання зазначив, що санкції ч. 1 ст. 436-2 та ч. 1 ст. 263 КК України не передбачають покарання у виді конфіскації майна, що не є безумовною підставою до скасування такого арешту. При цьому також повідомив, що на час розгляду клопотання досудове розслідування, в рамках якого накладався арешт на грошові кошти, закінчено та стороні захисту повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Відтак слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у подальшому застосуванні арешту наразі не відпала, а з огляду на обґрунтованість накладеного арешту та закінчення досудового розслідування, підстави для скасування арешту майна наразі відсутні, арешт майна, метою якого є забезпечення збереження речових доказів, на даному етапі залишається виправданим.
Таким чином, подане клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022270000000049 від 19.07.2022,про скасування арешту майна, а саме, грошових коштів у сумі 974690 гривень та 34600 доларів США.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1