Справа № 750/9943/25
Провадження № 2/750/2753/25
01 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) заборгованість кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що між Відповідачем та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір №ПКК/36184, відповідно до умов якого АТ «Кредобанк» зобов'язувалося надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувалася в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі - 87 955,39 грн., в тому числі строкове тіло - 25 071,16 грн, прострочене тіло - 31 273,82 грн, строкові відсотки 0 грн, прострочені відсотки - 31 610,41 грн.
Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 30,00%. Проценти нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.
За період з 09.11.2023 по 31.05.2025 на суму заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.05.2025 - 41778,81 грн. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 41778,81 грн. Загалом сума заборгованості за Кредитним договором складає 129 734,20 грн.
08 листопада 2023 року у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов'язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов'язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов'язанні.
В подальшому, 12 грудня 2024 року рішенням учасника 30.07№ 12/12/24-1 було змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» на ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».
Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту у розмірі 129 734,20 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.
Ухвалою суду від 30.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 01.10.2025.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованою адресою проживання. Згідно із зворотнім повідомленням, повістка не вручена у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою.
Представник Позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання Відповідач повторно не з'явився, будучим належним чином повідомленим рекомендованим листом, про розгляд справи, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18,від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Також Відповідач у строк встановлений судом відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
09 жовтня 2021 року Відповідачем до АТ «Кредобанк» подано Анкету - заяву № 36184 на отримання ліміту по кредитній картці (а.с. 18) із зазначенням бажаної суми кредиту 58 000 грн, строком на 36 місяців під процентну ставку 30%. У заяві Відповідач вказав особисті дані: відомості про місце проживання, сімейний стан, інформацію про зайнятість, а також доходи та витрати. Підписуючи анкету-заяву, Відповідач підтвердив, що з умовами надання кредиту, викладеними в Пам'ятці клієнту ознайомлений та примірник Пам'ятки отримав.
Згідно з копією документу під назвою: Додаток про відкриття кредитної лінії № КК/ПКК/36184 від 09.10.2010, АТ «Кредобанк» зобов'язався надати Відповідачу банківські послуги, а саме: відкрити Рахунок та виконувати операції за рахунком не пізніше наступного робочого дня після встановлення ліміту кредитної лінії.
Згідно з п.3.1.1 Додатку банк зобов'язується, в межах ліміту кредитування, встановленого у розмірі та на умовах обумовлених цим додатком, заявою-договором та чинними, на момент укладення цього додатку, умовами Правил ФО, затвердженими Рішенням Правління АТ «Кредобанк» - протокол №1269 від 28 серпня 2020 року і тарифами АТ «Кредобанк», затвердженими Рішенням Комітету з управління активами, пасивами і тарифами АТ «Кредобанк» - протокол №75/2020 від 21 серпня 2020 року, - відкрити клієнту кредитну лінію, в межах якої надавати йому грошові кошти, згідно з цим додатком, Правилами ФО та тарифами, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені цим додатком, Правилами ФО та тарифами.
Відповідно до додатку про відкриття кредитної лінії № КК/ПКК/36184 від 09.10.2010, максимальний ліміт кредитної лінії 200 000 грн, термін (строк) кредитної лінії до 08.10.2023 року (включно), тип процентної ставки фіксована, розмір процентів 36% річних, орієнтована реальна річна процентна ставка 55,10% річних, орієнтована загальна вартість кредиту для клієнта за кредитним договором становить 247 383,33 грн.
Згідно з п.1.3.2.6.3 Додатку, клієнт, шляхом підписання цього Додатку, надає пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру поточного ліміту кредитної лінії, встановленого банком та повідомленого клієнту в порядку, визначеному п.1.3.2.6.2 цього додатку.
Відповідно до п.1.3.2.7.2 додатку, клієнт, не пізніше останнього дня кожного календарного місяця, починаючи з наступного календарного місяця за місяцем, в якому виникла кредитна заборгованість, зобов'язується здійснювати погашення кредиту у сумі 5% від розміру фактичної заборгованості за кредитом станом на кінець попереднього календарного місяця (далі Мінімальний платіж), а також сплачувати банку, нараховані проценти, комісії та інші платежі, передбачені кредитним договором та/або тарифами.
Згідно з п.1.3.2.7.3 додатку, клієнт зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитом (кредитами), виданими в межах кредитної лінії, процентами, комісіями, неустойкою та іншими платежами, передбаченими кредитним договором не пізніше терміну, вказаного у п.1.3.2.2 цього Додатку або впродовж строку, передбаченого п.1.3.2.7.5 цього додатку.
Відповідно до п. 2 додатку, кредитний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього додатку та діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором.
08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами (а.с. 13 зворот-14).
Згідно із додатком №1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023, до ТОВ «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № ПКК/36184 від 09.10.2010 в розмірі 87 955,39 грн (а.с. 13).
12 грудня 2024 року рішенням №12/12/24-1 учасника ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» змінено найменування з ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» (а.с. 22).
Відповідного до розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС», заборгованість Відповідача за кредитним договором за період з 02.11.2020 по 31.05.2025 станом на 08.11.2023 становить 87 955,39 грн., в тому числі строкове тіло 25 071,16 грн, прострочене тіло 31 273,82 грн, строкові відсотки 0 грн, прострочені відсотки 31 610,41 грн (а.с. 22 зворот).
Як вбачається із досудової вимоги щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 30.01.2024 року, ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» повідомило Відповідачу про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором № ПКК/36184 від 09.10.2010 з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» та про необхідність повернення заборгованість за договором у розмірі 87 966,39 грн протягом 30-ти днів з дня отримання вказаного повідомлення, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги (а.с. 16-16 зворот).
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам Позивача, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положенням частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням частини 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 2 статті 615 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Вищевказані процесуальні обов'язки позивачем не виконані.
Зі змісту положень ст. 83 ЦПК України вбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд доходить до висновків, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС» не надано доказів первинної виписки з карткового рахунку відкритого на ім'я відповідача, з якої можна було б встановити факт виконання банком договору щодо надання коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також наявність у неї заборгованості за кредитом. Також не надано доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором № КК/ПКК/36184 від 09.10.2010, укладеним між АТ «Кредобанк» та Відповідачем.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитом за кредитним договором, не є документом первинного бухгалтерського обліку господарських операцій, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. N 6-16цс15.
Крім того, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. Даний розрахунок складається лише з підсумкової суми заборгованості станом на 31.05.2025 року. У розрахунку не розписано а ні дату та розміри нарахування відсотків, а ні дату та розмір сплачення заборгованості Відповідачем. Тобто з наданих доказів суд навіть не може встановити, що виконуючи зобов'язання боржник визнавав умови договору.
Отже, суду надано як докази, що підтверджують розмір заборгованості, документи, які не є документами первинного обліку, що позбавляє суд можливості встановити факт перерахування коштів, отримання їх відповідачем, виникнення та розмір заборгованості відповідача.
Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що Відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит, саме в сумах заявлених позовних вимог.
Щодо договору факторингу, суд звертає увагу на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору факторингу, укладеного між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС», до ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача за Договором.
Однак, наданий Позивачем до позовної заяви договір факторингу є неповним, оскільки надано тільки першу та останню сторінки, що не дає можливості встановити усі фактичні обставини із договору факторингу, зокрема, домовленість щодо предмету, ціни договору, підстав розірвання договору, моменту передачі права вимоги, прав та обов'язків сторін та інших обставин, які мають суттєве значення для встановлення домовленості між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС».
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення позову не вбачається, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог стороною позивача не надано.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, суд залишає понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та оплаті послуг професійної правничої допомоги за Позивачем.
Керуючись статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС», 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Лазаренка Є., будинок 4, кабінет 4, код ЄДРПОУ 43231894.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Олег КОСЕНКО