Справа № 686/12232/25
Провадження № 1-кп/686/1040/25
26 вересня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025243000000588 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, раніше судимого,
за ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
02 травня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшов направлений, у порядку ст. 291 КПК України, першим заступником керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану).
У вказаному кримінальному провадженні прокурор звернувся до суду з клопотаннями про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення заявленого прокурором клопотання та просили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи застави.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину (п.2 ч.2 ст.183 КПК України); до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п.5 ч.2 ст.183 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , на якого, згідно зі ст. 42 КПК України, було покладено обов'язок прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд, та який за викликами суду не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, за місцем свого проживання був відсутній, про зміну такого місця суд не повідомив, таким чином ухилився від суду, у зв'язку з чим, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.08.2025 р., ОСОБА_4 було оголошено у розшук.
Окрім того, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.09.2025 р. було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
25.09.2025 р. ОСОБА_4 було затримано, на підставі вказаної ухвали суду від 12.09.2025 р., фактичний час затримання: 17 год. 34 хв. 25.09.2025 р.
Також, суд ураховує, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, наявність яких була доведена прокурором, на даний час існують. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який, за своїм характером, становить особливу суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, у справі не з'ясовані всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, у тому числі й не допитані потерпілий та свідки, а відтак обвинувачений, усвідомлюючи, яке покарання йому може загрожувати у разі засудження, знаходячись на волі, може незаконно впливати на свідків та потерпілих, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_4 процесуальних рішень по справі.
Аналізуючи особу обвинуваченого, суд також враховує, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем та раніше судимою особою, має тимчасове місце проживання. Однак, ці обставини не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м'якого запобіжного заходу. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину.
Враховуючи наведені ризики, усі, визначені ст. 178 КПК України, обставини в їх сукупності, зокрема й майновий та сімейний стан ОСОБА_4 , відсутність у нього сталих соціальних зв'язків, наявність у нього грошового забезпечення та заощаджень, репутацію ОСОБА_4 , вік та стан його здоров'я, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , який ухилявся від суду, у зв'язку з чим перебував у розшуку, слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, доведеним прокурором.
Суд вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі й запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, не забезпечить попередження вищезазначених ризиків і належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, незаконний вплив на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень. Так, особисте зобов'язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочину, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_4 виконуватиме покладені на нього обов'язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би суд міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, до суду не надходило. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, навіть з покладенням обов'язку носіння електронного засобу контролю, не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_4 , який постійного місця проживання не має, не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів, та зможе впливати на потерпілого та свідків, зокрема, й за допомогою телефонного зв'язку або через третіх осіб, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застосування застави, як основного запобіжного заходу, теж неможливе, оскільки при застосуванні такого запобіжного заходу, можливість його виконання відтермінована у часі, за який обвинувачений, не ризикуючи втратити заставу, матиме можливість незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також знову зможе переховуватись від суду.
За наведених обставин, судом відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи про те, що ОСОБА_4 немає намірів ухилятися від суду, не матиме можливості впливати на потерпілого і свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема й у вигляді особистого зобов'язання. Також, судом відхиляються, як неспроможні, аргументи ОСОБА_4 про те, що він не вчиняв дій, спрямованих на переховування від суду та йому не було відомо про необхідність явки у судові засідання, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами кримінального провадження, до того ж сам обвинувачений у судовому засіданні повідомив про ту обставину, що він неодноразово змінював місце свого перебування, мав доступ до мобільного зв'язку та за допомогою мережі інтернет моніторив стан розгляду, зокрема й дати судових засідань, кримінальних проваджень за його обвинуваченням, що перебувають на розгляді у судах, куди він не з'являвся, що також підтверджує факт переховування ОСОБА_4 від суду, в зв'язку з чим й оголошувався розшук обвинуваченого.
Застосовуючи відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються і вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження його дії. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_4 під вартою, не встановлено.
Завдання кримінального провадження виправдовують вжиття таких обмежувальних заходів та такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, з метою уникнення вищевказаних ризиків. При цьому, судом також враховується суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, що також можливе за умови нівелювання зазначених ризиків.
Враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, суд дійшов до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, про які зазначено вище та які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому, застосувати менш суворий запобіжний захід неможливо.
Враховуючи, що ч.3 ст.183 КПК України передбачено обов'язок суду визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, з врахуванням того, що до ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувався жоден, із передбачених чинним КПК України, запобіжний захід, тому суд вважає за можливе визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривні.
Визначаючи на підставі ч.3 ст.183 КПК України розмір застави, вважаю, що застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
В разі внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., обвинувачений ОСОБА_4 буде зобов'язаний прибувати до суду за кожною вимогою, а також на нього будуть покладені наступні обов'язки: не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Застава, визначена у максимальному розмірі, з передбаченого ч.5 ст.182 КПК України, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку суду, не є завідомо непомірною для ОСОБА_4 , крім того, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. На даний час відсутні належні правові підстави для визначення застави, як альтернативи запобіжному заходу у виді тримання під вартою, у меншому розмірі, ніж той, що визначений судом.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193-197, 205, 315, 331, 350, 392 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22 листопада 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень, в разі внесення якої, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 зобов'язання прибувати до суду за першою вимогою, а також на нього слід покласти до 22 листопада 2025 року наступні обов'язки:
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Підготовче судове засідання відкласти до 16 год. 30 хв. 15 жовтня 2025 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя