Справа № 686/24320/25
Провадження № 3/686/6955/25
02 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
установив:
ОСОБА_1 19 серпня 2025 року о 03 год. 50 хв. по вул. Свободи, 19 в м. Хмельницькому, виконуючи функції водія, керував двоколісним електросамокатом Ninebot G30 Max 000871 потужністю до 3кВт з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні ОСОБА_1 і його захисник - адвокат Кучерук Т.М., не заперечуючи факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, висловили заперечення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та просили закрити провадження у справі відносно останнього на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Узагальнені доводи сторони захисту полягають у тому, що у матеріалах справи відсутні відомості чим саме керував ОСОБА_1 під час зупинки його працівниками поліції, зокрема що це був електричний самокат та чи є він у розумінні закону транспортним засобом. Направлення на огляд на стан алкогольного сп'яніння складене не у той час, який зазначений у ньому. Посвідчення водія ОСОБА_1 необхідне, оскільки він є волонтером.
ОСОБА_1 також зазначив, що він є відповідальним водієм, ніколи не керує транспортним засобом у стані сп'яніння, у той день випив в обідню пору пива і пізніше у нього виникла потреба поїхати на заправну станцію купити води. Для цього він узяв в свого друга самокат, який приводився в рух відштовхуванням ногою від дорожнього покриття, та уважаючи, що цей самокат не є транспортним засобом та він не є водієм, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення захисника та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні указаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:
- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №427492 від 19 серпня 2025 року, яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;
- направленням на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, до ХОЗ з НПД ХОР від 19.08.2025 о 03 год. 58 хв., згідно з яким поліцейським виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
- відеозаписами, на яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, у тому числі рух двоколісного електросамокатом до моменту повної його зупинки, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та фіксація відмови пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із ч.3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
За положеннями п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ, МВС від 09.11.2015 № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння,або перебувають під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції,і проведення такого огляду,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008року №1103 передбачено,що уразі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису складає протокол про адміністративне правопорушення,у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Наявні у справі докази є належним і допустимими, підтверджують дотримання працівниками поліції вимог закону щодо фіксації процедури, оформлення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до довідки за підписом інспектора відділу адміністративної практики УПП в Хмельницькій області О.Тодосійчука, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_1 від 21.01.2021.
Щодо аргументів ОСОБА_1 і його захисника про те, що він не був водієм та не керував звичайними самокатом,який не є транспортним засобом, то вони не впливають на можливість кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, із дослідженого відеозапису WhatsApp Video 2025-08-19 at 11.39.49 чітко видно рух по проїзній частині на рівній ділянці дороги двоколісного електросамоката під керуванням ОСОБА_1 та будь-яких дій крім керування ним, утому числі за допомогою фізичної, відштовхувальної сили не зафіксовано. Крім цього, з долучених відеозаписів з нагрудних камер поліцейських видно, що указаний самокат має електронний дисплей, ліхтар головного світла, задній ліхтар зовнішньої світлової сигналізації.
Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що : 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);
2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).
Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп'яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).
Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З урахуванням того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому суд при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку враховує вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 1271 - 1281, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.1321, 1331, 1332, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.
Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, тому на нього необхідно накласти стягнення в межах санкції зазначеної вище статті.
Аргументи сторони захисту про складення працівником поліції направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння до ХОЗ з НПД ХОР від 19.08.2025 о 03 год. 58 хв., що не співпадає з позначкою часу на відеозаписі повідомлення ОСОБА_1 необхідності проходження огляду не може вважатися істотним порушенням, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості пройти огляд на стан сп'яніння, у тому числі на місці зупинки, проте не забажав цього робити.
Необхідність ОСОБА_1 посвідчення водія, оскільки він є волонтером не слугує можливістю для незастосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення у дохід держави.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 276-280, 283-285, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу - 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Після набрання постановою законної сили:
Стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції у Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2;
Стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5;
боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 штраф по справі №686/24320/25.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5 судовий збір по справі 686/24320/25.
Квитанції слід подати у каб. № 4 (2-й поверх), вул. Пилипчука,1, м. Хмельницький. У разі направлення оригіналів квитанцій засобами зв'язку вказувати адресу: 29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54 (із обов'язковим зазначенням «направляю квитанції по справі №686/24320/25» ).
Суддя Олександр ДЗЮБАК