25.09.2025
ЄУН 337/43/25
Провадження № 2-др/337/13/2025
25 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Котляр А.М.
за участю секретаря Огурцової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Коломоєць І.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів,
07.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ЖБК-6 «Комунальник», в якому просить суд:
- стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 13 859,40 грн.;
- стягнути з відповідача на свою користь витрати, пов'язані із зверненням до суду у розмірі 11 000 гривень.
15.01.2025 суддя залишив позовну заяву без руху у зв'язку із несплатою судового збору.
20.01.2025 суддя відкрив у справі спрощене провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
10.03.2025 суд зобов'язав позивача ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 3000,00 гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
30.04.2025 від представника відповідача ЖБК 6 «Комунальник» надійшла апеляційна скарга на вищезазначене рішення суду, у зв'язку з чим ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30.04.2025 було витребувано матеріали цивільної справи №337/43/25 за позовом ОСОБА_1 до ЖБК 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів, для розгляду апеляційної скарги.
05.05.2025 до суду від представника відповідача адвоката Коломоєць І.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. Посилається на те, що при ухваленні рішення суду від 08.04.2025, суд не вирішив питання про судові витрати, в частині стягнення витрат відповідача на правову допомогу, підтвердження яких було надано у заяві про забезпечення судових витрат.
24.09.2025 до суду надійшли заперечення позивача ОСОБА_1 на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно яких остання просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на фінансовий стан позивача.
24.09.2025 до суду надійшла заява представника відповідача ЖБК 6 «Комунальник» на заперечення позивача ОСОБА_1 , відповідно якої представник відповідача підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення, просила її задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.ч.2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачка в своїх запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення просила відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на фінансовий стан позивача, а також непоґрунтоване співвідношення заявлених вимог із витратами на правничу допомогу.
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, зазначеною нормою права визначено перелік документів, що мають бути подані учасником справи на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, зокрема, це договір про надання правничої допомоги та докази щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Надання будь-яких інших доказів чинним законодавством не передбачено.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
На підтвердження понесених відповідачем судових витрат надано: Договір АБ «Коломоєць і партнери» з ЖБК-6 «Комунальник» про надання правничої допомоги від 29.01.2025р., за яким гонорар за послуги адвоката складає 20 000,00 гривень.
Згідно п. 3.2 договору. Гонорар складається з суми вартості послуг, в сумі 20 000,00 грн. Оплата здійснюється шляхом 100 % передплати очікуваних робіт/послуг, виконання якої досягнуто за домовленістю. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Бюро або Адвоката (передплата/оплата можлива частинами).
На виконання зазначеного пункту, за надані послуги ЖБК-6 «Комунальник» сплачено АБ «Коломоєць і партнери» 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією на 3000,00 гривень від 27.02.2025р. та розрахунком судових витрат. Оплата ЖБК правничої допомоги, є фактом прийняття виконаних робіт.
Крім того, участь адвоката, який представляє інтереси відповідача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено копіями свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру серії АР №1221232 від 03.02.2025 р., виданого відповідно до Договору №2901/2025 про надання правничої допомоги від 29.01.2025р. на адвоката Коломоєць І.В., розрахунку судових витрат відповідача за період з 29.01.2025 по 02.05.2025, виконаних адвокатом Коломоєць І.В. на загальну суму 3000,00 грн.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 02 червня 2020 року у справі № 707/396/17, відповідач повинен також документально обґрунтувати склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу, щодо забезпечення яких звертається до суду. Такими документами можуть бути договір про надання правової допомоги, додаткова угода до договору, детальний опис робіт та наданих послуг. Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом, а також ціною позову або значенням справи для сторони.
Якщо суд доходить висновку про необхідність забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, він постановляє відповідну ухвалу, якою зобов'язує позивача внести на депозитний рахунок суду певну грошову суму у визначений судом строк.
Ухвала про забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду та перевіряються під час розгляду справи в апеляційному порядку.
У разі невнесення позивачем у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду. У такому випадку заперечення на ухвалу про забезпечення судових витрат на правничу допомогу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.
На виконання ухвали суду від 10.03.2025, позивачем було внесено на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 3000,00 гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі, що підтверджується копією квитанції від 17.03.2025.
Згідно ч.7 ст.135 ЦПК України у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи № 337/43/25, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08.04.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів було відмовлено.
Враховуючи, що позовні вимоги в даній справі були залишені без задоволення, представником позивача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких вона просила відмовити у задоволенні заяви, які суд не бере до уваги. Крім того, строк виконання рішення не закінчився, а також враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги малозначність справи, враховуючи принцип розумності та співмірності, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника відповідача у цій справі та ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, яких відповідач зазнав під час розгляду справи в суді першої інстанції, в сумі 3000,00 грн.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача адвоката Коломоєць І.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» про повернення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь житлово-будівельного кооперативу 6 «Комунальник» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Повне найменування або ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Житлово-будівельний кооператив 6 «Комунальник», адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 12, ЄДРПОУ 20523483.
Суддя: А.М. Котляр