с-ще Новомиколаївка
Іменем України
30 вересня 2025 рокуСправа № 322/1759/24
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит - Капітал», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Олійник Олег Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст позовних вимог і рух справи.
До Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому позивачка просила суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №26350 від 16.06.2021 вчинений приватним нотаріусом Данич Оксаною Федорівною, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 18853,17 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» незаконно утриманні кошти за виконавчим написом в сумі 18853,17 грн та 982,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила таке.
16.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, було вчинено виконавчий напис № 26350, яким запропоновано звернути стягнення з позивачки яка є боржницею, нібито за кредитним договором 352Б/08-3 від 01.04.2008 укладеним з Акціонерним товариством Всеукраїнським Акціонерним банком /ВАТ «ВІЕй Банк».
Предмет договору - кредит у сумі 12000,00 грн, строком по 30.03.2011, включно.
12.01.2022 приватним виконавцем Олійником О.І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 68142490, щодо примусового виконавчого напису № 26350, виданого 16.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф.
Позивачка вважає, що виконавчий напис № 26350, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з неї заборгованості не підлягає виконанню тому, що цей напис вчинений незаконно, з грубим порушенням порядку вчинення щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на заробітну плату позивачки.
Крім цього, з позивачки 21.11.2023 було знято 982,88 грн і 06.09.2024 - 18853,17 грн.
Вказані кошти знімалися без відома позивачки і без згоди останньої. Після чого позивачка звернулася до відділення «Ощадбанку» де їй роз'яснили, що ці суми зняли згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 68142490.
Позивачка посилається на ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14.
Ухвалою судді від 7 жовтня 2024 року було залишено позовну заяву без руху, надано позивачці строк на усунення недоліків позовної заяви.
24.10.2024 на виконання ухвали від 07.10.2024 надійшла квитанція про сплату судового збору.
Ухвалою судді від 29.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено для сторін строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
30.10.2024 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, яка є тотожної з первинним позовом, окрім суми яку просить стягнути з відповідача на користь позивачки незаконно утримані кошти, а саме 33191,77 грн. Також до уточненої позовної заяви додано заява про забезпечення позову.
Ухвалою судді від 04.11.2024 задоволена заява про забезпечення позову.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29.10.2024 отримана відповідачем відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.
08.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого випливає, що у відповідача були обґрунтовані підстави для звернення до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також у відзиві відповідач просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки до позовної заяви не позивачкою не додано доказів понесення таких витрат. Також у відзиві відповідач зазначив, що на підставі виконавчого провадження № 68142490 стягнуто лише 17146,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.09.2024, а заявлена позивачкою сума 33191,77 грн є необґрунтованою та такою, що підлягає не підлягає задоволенню.
Від третьої особи будь-яких пояснень, заяв чи клопотань не надходило.
На запит судді 30.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем надано копію виконавчого напису № 26350 від 16.06.2021 та копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 68142490 від 12.01.2022.
Згідно з ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За змістом ст.13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
При цьому, частиною 1 статті 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:
1 квітня 2008 року між Акціонерним товариством Всеукраїнським Акціонерним Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 352Б/08-3, який нотаріально не посвідчений.
16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною вчинено виконавчий напис № 26350, відповідно до якого з ОСОБА_2 звернено стягнення заборгованості за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал».
Вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійника Олега Івановича від 12.01.2022, було відкрито виконавче провадження № 68142490 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на підставі виконавчого напису № 26350 від 16.06.2021.
Прізвище позивачка змінила з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
Згідно з платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 80277 від 10.09.2024 перераховано кошти приватний виконавцем Нордіо В.В. на рахунок ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», призначення платежу ВД № 26350; 16.06.202; Бугасова НВ; ВП № 68142490; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, слід зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду цієї справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 по справі № 172/1652/18 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 92811495), та зазначає таке.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Як було зазначено, укладений між первинним кредитором та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відтак інші доводи сторін не підлягають перевірці.
З реєстру автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження № 68142490 щодо боржниці ОСОБА_2 завершено.
Доказів того, що виконавче провадження було закінчено суду надано не було.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність визнання виконавчого напису № 26350 таким, що не підлягає виконанню.
Щодо стягнення незаконно утриманих коштів, слід зазначити таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію.
Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів.
Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20.
Судом встановлено, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 17146,20 грн, що стягненні з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 16.06.2021, зареєстрованого у реєстрі за номером 26350, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, відтак отримані відповідачем кошти в сумі 17146,20 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Крім цього, позивачка просила стягнути незаконно стягнуті кошти на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 16.06.2021, зареєстрованого у реєстрі за номером 26350 в сумі 33191,77 грн, водночас в матеріалах справи відсутні докази стягнення саме такої суми, ба більше відповідно до виконавчого напису № 26350 загальна заборгованість боржниці становить 17146,20 грн, що є меншою заявленою позивачкою, отже в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;
До позовної заяви позивачкою додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 120 від 24.10.2024, якою підтверджується сплата позивачкою судового збору в розмірі 2422,40 грн (за дві позовні вимоги), а також квитанція (копія) до платіжної інструкції на переказ готівки № 51 від 25.10.2024 про сплату судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 605,60 грн.
Враховуючи часткове задоволення вимоги позову про стягнення незаконно утриманих коштів на суму 17146,20 грн, що становить 51,66 % від заявленої позивачкою суми, сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 1211,20*51,66% = 625,70 грн.
Отже, сума судових витрат по сплаті судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить: 1211,20 грн + 625,70 грн + 605,60 грн = 2442,50 грн.
Інших документально підтверджених судових витрат до матеріалів справи не додано.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни № 26350 від 16 червня 2021 року про звернення стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у загальній сумі 17146,25 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» на користь ОСОБА_1 2442,50 грн (дві тисячі чотириста сорок дві гривні 50 копійок) витрат по сплаті судового збору та незаконно утриману суму у загальному розмірі 17146,20 грн (сімнадцять тисяч сто сорок шість гривень 20 копійок).
Реквізити учасників справи:
- позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», 79018, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корпус 28 ідентифікаційний код 35234236;
- третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Олійник Олег Іванович, 84301, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48-1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повне судове рішення складене 30 вересня 2025 року.
Суддя Р.О. Губанов