Справа № 308/8801/25
1-кс/308/5803/25
02 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про обрання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.
01.102.2025 заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В рамках даного клопотання слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
01.10.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод вчиненні з попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими слідчому судді, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Позиції учасників судового засідання.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити, зауваживши на наявність ризиків, зокрема можливості підозрюваного ухилятися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-якому із речей чи документів, які мають істотне значення встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, інших співучасників у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Захисники підозрюваного у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до їх підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Зазначив, що має можливість внести заставу в якості альтернативного запобіжного заходу в сумі 50 000,00 гривень.
Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025070000000283 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2025, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.06.2025.
Підставою внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що: «із правоохоронних органів надійшли матеріали про те, що громадяни ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за грошову винагороду організували незаконне переправлення громадянина ОСОБА_11 через державний кордон України поза пунктами пропуску».
01.10.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод вчиненні з попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Обставини кримінального правопорушення та причетність ОСОБА_4 до даного кримінального правопорушення, обґрунтованість підозри підтверджується:
- повідомленнями заступника начальника загону з оперативно розшукової діяльності начальника головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_12 про виявлення ознак кримінального правопорушення №05/265-25вих від 17.06.2025;
- протоколом огляду місця події, ілюстративною таблицею до протоколу огляду від 23.07.2025;
- довідкою про маршрут руху транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 ;
- заявою ОСОБА_4 від 18.06.2025;
- протоколом огляду від 18.06.2025;
- заявою ОСОБА_13 від 18.06.2025;
- протоколом огляду предмета, ілюстративною таблицею до протоколу огляду від 18.06.2025;
- протоколом огляду предмета, а саме мобільного телефону,я кий було вилучено у ОСОБА_4 від 18.06.2025;
- протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_13 серії ЗхРУ №289018 від 18.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 18.06.2025;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_13 від 18.06.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, довідкою про осіб, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання від 18.06.2025, відповідно до яких свідок ОСОБА_14 впізнав на фото №4 особу ОСОБА_4 , який здійснював його переправлення через державний кордон України;
- протоколом пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 18.06.2025, відповідно до яких свідок ОСОБА_14 впізнав на фото №2 автомобіль на якому його обвозили через контрольний пункт ДПСУ та доставили до місця тимчасового утримання;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 20.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 20.06.2025.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Посилання захисту на порушення порядку вручення підозри суд відхиляє, так як нормами КПК не передбачено обов'язку слідчого, яким було складено письмове повідомлення про підозру, вручення такої підозри. Саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру не тим слідчим, який його склав, за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 277 КПК України суб'єктом, із урахуванням того, що обидва слідчих входять до групи слідчих, яким у визначеному законом порядку доручено розслідувати вказане кримінальне провадження, не порушує права на захист засудженого. Зазначені висновки викладені в постановах Верховного суду України від 24.01.2023 по справі № 727/9754/18, від 30.11.2021 по справі № 601/473/20.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.1, 2,3 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-якому із речей чи документів, які мають істотне значення встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків.
Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжких. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину у сфері недоторканості державних кордонів, який вчинено в умовах воєнного стану; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, той факт, що підозрюваний обізнаний зі шляхами перетину державного кордону поза пунктами пропуску, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може впливати на свідків з метою дачі, зміни показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаної особи до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Сторона обвинувачення у клопотанні посилається також на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п.п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Суд не може погодитись з доведенням наявності зазначених ризиків, оскільки сторона обвинувачення при доведенні їх існування не надала відповідних обґрунтувань зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе вчинення цих ризиків.
Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного, якому інкримінується вчинення кримінального правопорушення під час дії режиму воєнного стану, що є в умовах, в якому опинилося суспільство, особливим цинізмом.
Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також з огляду на те, що виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Суд звісно враховую, що відповідно наданих медичних документів ОСОБА_4 поставлений діагноз «Змішаний тривожно депресивний розлад помірно виражений тривалий», втім об'єктивних медичних висновків щодо неможливості тримання ОСОБА_4 в умовах ізоляції слідчому судді стороною захисту не надано.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.11.2025.
Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_4 розміру застави.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, характер інкримінованого злочину, обставини його вчинення, зокрема те, що підозрюваний займався організацією незаконного перетину державного кордону військовозобов'язаних осіб під час дії воєнного стану, з корисливих мотивів, а також відомостей про особу ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, тобто постійного стабільного доходу немає, згідно з наданими медичними документами страждає на змішаний тривожно депресивний розлад, який має тривалий перебіг, та наявність ризиків, слідчий суддя вважає що застава в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити підозрюваним виконання покладених на нього обов'язків.
Отже, на думку слідчого судді застава у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти відповідні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.11.2025.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400,00 гривень.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження, на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не спілкуватися із свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 29.11.2025.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Зобов'язати прокурора Закарпатської обласної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_17 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконання після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_18