Справа № 302/1121/25
Провадження № 2/302/447/25
02 жовтня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі:
секретаря судового засідання Куруц В.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , подана в їх інтересах представником - адвокаткою Гренджа Вікторією Юріївною, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом..
Позов обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ронов-над-Доубравоу, Чеська Республіка помер ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Чеської Республіки, номер облікового бланку: НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на нерухоме майно померлого до якої входить 1/3 частка належна за життя померлому в житловому будинок під АДРЕСА_1 , та 1/3 частка в земельній ділянці виділеній для будівництва та обслуговування вказаного вище ж/будинку, з кадастровим номером 2122455100:01:020:0040. Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я позивачів та ОСОБА_4 не видавалося.
За життя ОСОБА_4 заповітного розпорядження не залишив, що підтверджується Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори). Спадкове майно померлого ОСОБА_4 не є спірним. Однак, незважаючи не безспірність спадкових відносин, 26.05.2025 року Дунаєв Ю.М., приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу на вимогу представника позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_5 , виніс Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої Євгену БІТЛЯН відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0647 га., кадастровий номер 2122455100:01:020:0040, оскільки на дане спадкове майно відсутні правоустановчі документи, відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна, наявна суперечлива інформація, оскільки за цією самою адресою зареєстровано право власності на квартиру, невизначені частки співвласників у праві власності на земельну ділянку та наявна невідповідність цільового призначення земельної ділянки до будівлі, яка на ній розташована, оскільки цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а на земельній ділянці розташована квартира.
11 серпня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явились.
Представник позивачів - адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву 28 серпня 2025 року, якою просила розглянути справу без участі позивачів та її як представника, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач -Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву від 18 серпня 2025 року якою просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд враховує при вирішенні спору визнання позову відповідачем.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Чеської Республіки № НОМЕР_1 .
Померлий був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що доводиться довідкою Міжгірської селищної ради №1237 від 27.11.2024. Станом на день його смерті у вказаному будинку разом з ним ніхто не проживав.
Проте, на час смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним за цією адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Довідкою № 25020/Г.12.2024 від 03.12.2024 відділу ЦНАП Міжгірської селищної ради про осіб місце проживання яких реєструвалося в період з 01.04.2016 по 03.12.2024.
За життя ОСОБА_4 заповітного розпорядження не залишив, що підтверджується Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 81302092 від 26.05.2025 року.
Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю.М. за вих. № 139/02-31 від 26.05.2025 року відмовлено ОСОБА_1 , позивач у даній справі, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за майном померлого ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0647 га., кадастровий номер 2122455100:01:020:0040, оскільки на дане спадкове майно відсутні правоустановчі документи, відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна, наявна суперечлива інформація, оскільки за цією самою адресою зареєстровано право власності на квартиру, невизначені частки співвласників у праві власності на земельну ділянку та наявна невідповідність цільового призначення земельної ділянки до будівлі, яка на ній розташована, оскільки цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а на земельній ділянці розташована квартира.
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 24.07.2008 Міжгірською селищною радою, за позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (померлим) зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру, площею 48,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично уявляла собою окрему нерухому будівлю - житловий будинок збудований на земельній ділянці площею 0,0647 га. Форма власності - приватна спільна сумісна, тобто без визначення часток кожного співвласника. Ці обставини підтверджуються Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 24.07.2008 (а.с. 19), та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 20).
27 серпня 2013 року за позивачами та померлим ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0647 га, кадастровий номер 2122455100:01:020:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна сумісна, що підтверджується Свідоцтвом про право власності Серія НОМЕР_3 від 27.08.2013 (а.с. 21) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Серія НАС № 530141 від 27.08.2013 (а.с. 22).
У 2013 році позивачі та ОСОБА_4 (померлий) отримали дозвіл на будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , у межах земельної ділянки належної їм на праві приватної власності та згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 8518204, що підтверджується рішенням Міжгірської селищної ради Закарпатської області виконавчого комітету № 46 від 23.09.2013 (а.с. 23).
На підставі рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області виконавчого комітету № 46 від 23.09.2013 документів про право власності на земельну ділянку та нерухоме майно - квартиру (житловий будинок), позивачами та ОСОБА_4 (померлий) було повідомлено Інспекцію ДАБК у Закарпатській області про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , початок будівництва 18.11.2013, що підтверджується Повідомленням про початок виконання будівельних робіт серії ЗК 062133230715 від 19.11.2013 та інформацією з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва сформованої 08.08.2025 (копія додається).
Завершено будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в 2014 році, однак зміни щодо реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна з квартири на будинок, позивачами та ОСОБА_4 (померлим) за життя проведено не було, свідоцтво про право власності на житловий будинок позивачами та ОСОБА_4 отримано не було, частки в майні кожного із співвласників при житті ОСОБА_4 не визначено, як в житловому будинку, так і в земельній ділянці на якій розташований житловий будинок під АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на нерухоме майно померлого до якої входить 1/3 частка належна за життя померлому в житловому будинку під АДРЕСА_1 , та 1/3 частка в земельній ділянці виділеній для будівництва та обслуговування вказаного вище ж/будинку, з кадастровим номером 2122455100:01:020:0040.
За приписами статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Вказана квартира та земельна ділянка перебувають в спільній сумісній власності, а тому здійснення права спільної сумісної власності відбувається в поряду ст. 369 ЦК України - тобто за згодою всіх співвласників.
Проте як вбачається із свідоцтва про право власності на майно та витягу, частки співвласників не визначено.
Стаття 357 ЦК України, передбачає, що частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Згідно ст.355, 356 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб(співвласників),належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 368 цього Кодексу, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав (пункт 17), розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20 розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
При визначенні розміру часток у майні, суд виходить із положень ст. 370 ЦК України, вважаючи, що розмір часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, зважаючи на те, що порядок користування спірною квартирою між учасниками спільної сумісної власності не встановлений, у свідоцтві на право власності на житло не визначені розміри часток квартири, що належить кожному зі співвласників, сторонами не надано до суду будь-якого договору про розмір часток.
Встановлено, що сторонам не вдалось врегулювати питання виділу часток у спільному майні в позасудовому порядку.
За ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Оскільки спірна квартира та земельна ділянка передана у спільну сумісну власність трьом співвласникам без визначення їх часток у праві власності, виходячи з рівності часток співвласників, суд доходить висновку, що частка кожного співвласника на нерухоме майно становить 1/3.
Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Частиною першою статті 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013).
В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).
Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.
Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Згідно з п.п.1,2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, оскільки позивачі на теперішній час не мають можливості оформити свої спадкові права на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровий номер 2122455100:01:020:0040, за адресою по АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт нерухомого майна, тому вони змушені звертатися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, обираючи передбачений пунктом першим частини 2 статті 16 ЦК України спосіб захисту свого права у вигляді - визнання права та питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.
Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних за наданими документами, що дає суду підстави для ухвалення рішення на користь позивачів.
Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем та ті обставини, що прийняттям спадщини позивачами, з огляду на положення статей 1258 і 1265 ЦК України, права інших осіб не порушуються, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги позивачів обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити повністю.
Встановити, що частки між співвласниками земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122455100:01:020:0040, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0647 га, яка перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були рівними - по 1/3 (одній третій) частки кожного.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нерухоме майно - 1/3 частку земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122455100:01:020:0040, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0647 га.
Визнати право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0647 га, кадастровий номер: 2122455100:01:020:0040, за ОСОБА_1 на 2/3 частки цього житлового будинку, за ОСОБА_2 на 1/3 частку цього житлового будинку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 26.09.2025.
Повне найменування учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір'я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик