02 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 354/1237/13-к
провадження № 51-3839ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_6 ,
встановив:
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження №42013090110000005 стосовно нього закрито. Цивільні позови ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вищезазначену ухвалу - без змін.
У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про перегляд вищезазначених судових рішень у касаційному порядку. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, оскільки строки давності його притягнення до кримінальної відповідальності не закінчились, до того ж, суди не вирішили питання щодо речових доказів та відшкодування витрат на проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
За змістом касаційної скарги, представник потерпілої не оскаржує звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК.
Посилання адвоката на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК, колегія суддів вважає безпідставними.
Частиною 4 ст. 286 КПК, передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 49 КК встановлено строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченої ч. 5 ст. 49 КК.
З долученого до скарги копії судового рішення суду першої інстанції вбачається, що у судовому засіданні захисник ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 та звільнення його від кримінальної відповідальності, зокрема, за ч. 4 ст. 190 КК, у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно приписів п. 5 ч. 1 ст. 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею особливо тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ятнадцять років.
Постановляючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції вказав, що він обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, яке відповідно до ст. 12 КК, є особливо тяжким злочином. Суд зауважив, що вказане кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту заволодіння майном або з моменту отримання права розпоряджатися таким майном. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 отримав від потерпілої кошти у жовтні 2009 року, що під час досудового слідства було підтверджено самою потерпілою ОСОБА_5 , перебіг давності не переривався, то відповідно до п. 5 ч.1 ст. 49 КК закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження стосовно нього.
Апеляційний суд, дотримуючись вимог, передбачених статтями 404, 405, 407, 419 КПК, розглянув апеляційну скаргу представника потерпілої, переглянув встановлені місцевим судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення та обгрунтовано залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи представника потерпілої про те, що датою закінчення злочину необхідно вважати написання обвинуваченим 16 вересня 2010 року відповідної розписки про отримання ним коштів, є безпідставними, оскільки моментом закінчення злочину необхідно вважати жовтень 2009 року, з огляду на те, що саме в цей час обвинувачений заволодів грошовими коштами потерпілої та отримав можливість розпоряджатися ними на власний розсуд.
Таким чином, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення за ч. 4
ст. 190 КК минуло понад 15 років, то строк давності притягнення обвинуваченого до відповідальності, передбачений пунктом 5 ч. 1 ст. 49 КК, сплив.
Щодо доводів адвоката стосовно необхідностівирішення питання щодо речових доказів та відшкодування витрат на проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що ці питання можуть бути вирішені місцевим судом у порядку виконання судових рішень, врегульованому розділом VIII КПК.
Посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону касаційна скарга не містить.
Таким чином, оскільки обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2
ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3