2 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 336/2564/25
провадження № 51-3219 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 3 червня 2025 року про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження і повернення скарги,
установила:
Як убачається зі змісту касаційної скарги та наявних у Верховному Суді матеріалів, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 2 травня 2025 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову посадової особи відділу Національної поліції України в Запорізькій області від 30 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082080001682 від 5 листопада 2024 року.
Зазначене рішення адвокат ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку.
Запорізький апеляційний суд 3 червня 2025 року залишив без задоволення клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку апеляційного оскарження і, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати згадану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що оспорюване рішення є незаконним, апеляційний суд не зважив на факт складання й оголошення повного тексту ухвали слідчого судді лише 8 травня 2025 року, і неправомірно повернув подану скаргу на ухвалу слідчого судді, строк оскарження якої не був пропущений.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи, копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
За приписами п. 4 ч. 3 ст. 399 вказаного Кодексу апеляційний суд зобов'язаний повернути апеляційну скаргу її авторові, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
У силу ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані його учасниками без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений законом строк також міститься у ст. 116 КПК.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18) виснував, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Частиною 1 ст. 117 вказаного Кодексу передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 2 травня 2025 року ОСОБА_4 подав лише 13 травня 2025 року, при цьому клопотав про поновлення строку апеляційного оскарження. Водночас скаржник не навів обґрунтування існування непереборних обставин, які унеможливлювали подання скарги з додержанням строку, звідси, - і поважності причин його пропуску, що зумовило застосування апеляційним судом імперативних приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу.
Так, апеляційний суд у цій справі встановив, що скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження була подана безпосередньо ОСОБА_5 ; у матеріалах провадження є ордер адвоката ОСОБА_6 про надання правничої допомоги скаржниці на підставі договору від 10 березня 2025 року; судовий розгляд скарги відбувся з викликом учасників справи, серед яких на день постановлення ухвали адвокат ОСОБА_4 не був; слідчий суддя оголосив присутнім у залі, зокрема ОСОБА_6 , про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
Таким чином суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, які зобов'язують повернути апеляційну скаргу за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку її подання. Усупереч доводам автора касаційної скарги, таке рішення відповідає нормам процесуального права, є обґрунтованим і вмотивованим.
Звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник не навів аргументів, які би спростовували позицію апеляційного суду.
Оскільки з касаційної скарги та копії оспорюваного рішення не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів справи.
Отже, згідно з ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за поданою скаргою на ухвалу від 3 червня 2025 року.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 3 червня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3