1 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5087/25
провадження № 51-3793 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження,
установила:
Як убачається з матеріалів за зверненням, ОСОБА_4 , додавши роздруківку ухвали від 5 червня 2025 року, подав касаційну скаргу на згадане судове рішення, заявивши також клопотання про поновлення строку оскарження. Надана роздруківка свідчить про те, що клопотання стосується ухвали від зазначеної дати.
Своє клопотання щодо процесуального строку ОСОБА_4 коротко виклав у прохальній частині касаційної скарги. Доводів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку в поданому зверненні не міститься.
Перевіривши матеріали провадження за скаргою, колегія суддів дійшла такого висновку.
За правилами ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців із дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно з доданими до скарги матеріалами та даними, наявними у Верховному Суді, оспорювану ухвалу було проголошено 5 червня 2025 року. Отже, зважаючи на правила статей 115, 426 КПК, строк касаційного оскарження цього рішення закінчився 8 вересня 2025 року. Однак із цією скаргою ОСОБА_4 звернувся лише 26 вересня 2025 року, тобто після закінчення строку касаційного оскарження.
У силу приписів ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється в тому випадку, якщо причини його пропуску були поважними і це має бути підтверджено скаржником.
Беручи до уваги норми процесуального права, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до касаційного суду у строк, визначений законом. Такі обставини має бути підтверджено скаржником.
За практикою Європейського суду з прав людини поновлення строків оскарження судового рішення може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважним, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника; оцінка поважності такого строку здійснюється індивідуально у кожній справі.
Проте в поданому ОСОБА_4 клопотанні не міститься жодних аргументів, які би свідчили про наявність у скаржника істотних перешкод, що унеможливлювали письмове звернення ним до суду касаційної інстанції у строк, передбачений ст. 426 КПК.
Тому в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення йому процесуального строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду належить відмовити.
Разом із цим, оскільки автор клопотання не надав ухвали від 6 травня 2025 року, питання про поновлення строку її оскарження не може бути вирішено.
З огляду на викладене відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 5 червня 2025 року відмовити, а касаційну скаргу ОСОБА_4 разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3