постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
16 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 161/19903/18
провадження № 51-2869км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року в кримінальному провадженні № 52016000000000357 за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красноволя Маневицького району Волинської області, мешканця с. Боратин Луцького району Волинської області, та
ОСОБА_11 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Братське Перекопського району Автономної республіки Крим, мешканця м. Луцька,
обох, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року, визнано винуватими та засуджено за ч. 5 ст. 191 КК:
ОСОБА_10 до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією майна;
ОСОБА_11 до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією частини майна.
Стягнуто процесуальні витрати.
Цивільний позов Публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі - ПАТ) задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в солідарному порядку на користь ПАТ у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 56 227 029 грн.
Суд першої інстанції встановив, що злочин було вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_10 з 23.06.2011 до 07.08.2014 обіймав посаду директора Державного підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (далі - ДП), а ОСОБА_11 з 01.10.2010 до 25.07.2014 посаду начальника цеху (елеватора) цього підприємства, обоє виконували організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто були службовими особами.
Вказане підприємство діє на основі державної власності, входить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_5 і є підзвітним йому.
Відповідно до пункту 3.2 Статуту ДП предметом його діяльності є, зокрема, виробництво та реалізація борошномельної продукції; приймання, зберігання, надання послуг по доробці та відпуск матеріальних цінностей згідно з укладеними договорами; перероблення власного та давальницького зерна; ведення розрахунків з постачальниками зерна тощо.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 24, ч. 2 ст. 26, ст. 32 Закону України від 04.07.2002 № 37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні», підприємство, як зерновий склад, було зобов'язане вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами та договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна переданого йому на зберігання. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язувався за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна, і повернути поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно в стані, передбаченому договором складського зберігання та вимогами закону.
01.11.2013 між ДП (за договором - зерновий склад) та ПАТ був укладений Договір складського зберігання № 118-05/13 згідно з яким поклажодавець зобов'язувався передати, а зерновий склад прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури у кількості, яка визначається за фактичною кількістю зерна, що надійшли на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями, та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувачу, відповідно до якісних показників, передбачених чинним ДСТУ. Пунктом 10.1 Договору було визначено, що передане зерно зберігається на складі до пред'явлення вимоги поклажодавцем про його повернення.
Відповідно до п. 4.1 Договору зерновий склад зобов'язувався, зокрема:
- зберігати зерно впродовж строку, визначеного в договорі, забезпечити доступ поклажодавця для проведення огляду, перевірки кількісно-якісного стану зберігання зерна та надати підтверджувальні документи, які використовуються зерновим складом для обліку послуг із приймання, доробки, зберігання та відпуску (відвантаження) зерна;
- не використовувати передане на зберігання зерно в особистих цілях та інтересах;
- видати поклажодавцю нову складську квитанцію на зерно, що залишилося, в обмін на оригінал раніше виданої складської квитанції на зерно, перший та другий примірники якої повинні бути погашені в установленому порядку.
Згідно з актами від 18 листопада та 27 грудня 2013 року, 13, 30 та 31 січня 2014 року, ДП прийняло на зберігання від ПАТ пшеницю у кількості 40 485 575 кг та жито в кількості - 7 258 288 кг, відповідно до виписаних складських квитанцій: від 18.11.2013 - № 40 АУ 763330, 43 АУ 763333, 44 АУ 763334, 41 АУ 763331, 42 АУ 763332, 39 АУ 763329, 38 АУ 763328, від 27.12.2013 - № 51 АУ 763341, 60 АУ 763350, 50 АУ 763340, 58 АУ 763348, 59 АУ 763349, 53 АУ 763343, 55 АУ 763345, 52 АУ 763342, 54 АУ 763344, 62 АУ 763352, 61 АУ 763351, 57 АУ 763347, 56 АУ 763346, від 30.01.2014 - № 67 АУ 763357 та від 31.01.2014 - № 75 АУ 763365, 76 АУ 763366, .
У лютому 2014 року ОСОБА_10 вступив у змову з ОСОБА_11 про розтрату переданого на зберігання зерна шляхом його відпуску без відома та відсутності відповідних дозвільних документів поклажодавця і визначили між собою порядок вчинення дій з метою реалізації цього умислу.
На виконання своєї ролі у вчиненні злочину ОСОБА_10 залучив підконтрольні йому Приватні сільськогосподарські підприємства (далі ПСП) « ІНФОРМАЦІЯ_6 » і « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Для створення видимості законних підстав для відвантаження зерна ПАТ ОСОБА_10 забезпечив укладення біржових контрактів на ІНФОРМАЦІЯ_8 , зокрема:
- біржовий контракт ІНФОРМАЦІЯ_9 від 25.04.2014 № 775 АБ про передачу ПАТ, як продавцем, у власність ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 », як покупця, пшениці 3 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2012 року в кількості 5000 т на суму 11 500 000 грн без ПДВ на умовах EXW (Інкотермс 2010);
- біржовий контракт ІНФОРМАЦІЯ_9 від 25.04.2014 № 776 АБ про передачу ПАТ, як продавцем, у власність ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 », як покупця, пшениці 3 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2012 року в кількості 5000 т на суму 11 500 000 грн без ПДВ згідно з умовами EXW (Інкотермс 2010);
- біржовий контракт ІНФОРМАЦІЯ_9 від 28.04.2014 № 796 АБ про передачу ПАТ, як продавцем, у власність ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 », як покупця, жита 2 класу (ДСТУ 4522:2006)урожаю 2013 року в кількості 2000 т на суму 2 800 000 грн без ПДВ згідно з умовами EXW (Інкотермс 2010);
- біржовий контракт ІНФОРМАЦІЯ_9 від 28.04.2014 № 797 АБ про передачу ПАТ, як продавцем, у власність ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 », як покупця, пшениці 3 класу (ДСТУ 3768:2010) урожаю 2013 року в кількості 1500 т на суму 3 450 000 грн без ПДВ згідно з умовами EXW (Інкотермс 2010).
На підтвердження намірів про купівлю зерна, за вказівкою ОСОБА_10 , для реєстрації біржових контрактів на ІНФОРМАЦІЯ_10 було здійснено оплату реєстраційного збору у сумі 58 500 грн та часткову передоплату за зерно в розмірі 175 000 грн відповідно до укладених біржових контрактів.
Відтак, упродовж лютого-червня 2014 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_11 здійснили відвантаження зерна, яке належало ПАТ, третім особам без відома та дозволу власника і без проведення оплати його вартості, а саме: пшениці 3 класу в кількості 24 139 438 кг, пшениці 2 класу в кількості 111 519 кг, жита 2 класу в кількості 1 645 194 кг, жита 3 класу в кількості 270 432 кг, а всього 26 166 583 кг, яке було вивезено невстановленими особами з території елеватора ДП.
Таким чином, ОСОБА_10 , як директор ДП, та ОСОБА_11 , як начальник елеватора, діючи за попередньою змовою та зловживаючи своїм службовим становищем, у період із лютого по червень 2014 року здійснили розтрату чужого майна - зерна ПАТ у кількості 26 166, 583 т, завдавши вказаному товариству матеріальної шкоди на суму 56 227 029 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У поданих касаційних скаргах:
захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що це судове рішення підлягає безумовному скасуванню, так як розгляд провадження в суді апеляційної інстанції був проведений без участі ОСОБА_11 .
Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_11 складу інкримінованого злочину і в своїх рішеннях не мотивували, на підставі яких саме доказів суд встановив наявність у його діях прямого умислу, корисливого мотиву, мети на його вчинення та наявність попередньої змови між ним і ОСОБА_10 .. Звертає увагу на те, що жодна з експертиз у справі не встановила чіткої вартості зерна, розтрату якого інкримінують ОСОБА_11 , а суд першої інстанції встановив суму завданих збитків лише «шляхом простого арифметичного підрахунку», маючи два різних показники за ціною, з яких узяв до уваги той, що менший, і не аргументував чому з двох показників для розрахунків узяв менший і відкинув більший.
На думку захисника, у кримінальному провадженні було істотно порушено вимоги КПК, а саме:
- суд оцінив показання ОСОБА_11 , надані в судовому засіданні, з урахуванням його показань, наданих під час досудового розслідування;
- мало місце порушення права на захист ОСОБА_11 , оскільки під час досудового розслідування він мав лише 5 днів для свого захисту (повідомлено про підозру 12.07.2018, а 17.07.2018 сторона обвинувачення відкрила матеріали досудового розслідування);
- прокурор направив обвинувальний акт до суду після закінчення строку досудового розслідування в справі.
Стверджує, що висновок суду першої інстанції у вироку про вчинення ОСОБА_11 корупційного кримінального правопорушення є помилковим, оскільки на час вчинення кримінального правопорушення не було внесено відповідних змін до ст. 45 КК.
Також зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_11 суд першої інстанції не врахував стан його здоров'я (є інсулінозалежною особою) і не звільнив від відбування покарання на підставі ст. 84 КК.
Вважає, що ці обставини залишилися поза увагою апеляційного суду, який при перегляді вироку не перевірив належно доводи скарги сторони захисту та ухвалив рішення, що не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
захисник ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ці рішення та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує про недопустимість усіх доказів здобутих стороною обвинувачення під час досудового розслідування та надає їм власну оцінку. При цьому звертає увагу на неправильний розрахунок нестачі зерна та неврахування судами обох інстанцій показань свідків наданих у судовому засіданні, наводить аналіз даних про рух зерна за кожною з 23 складських квитанцій та власну версію подій у провадженні.
Вважає, що у справі допущено наступні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону:
- кримінальне провадження розглянуто неуповноваженим судом, оскільки справа була передана з суду загальної юрисдикції до ІНФОРМАЦІЯ_11 без рішення Верховного Суду;
- сторона обвинувачення направила обвинувальний акт до суду поза межами строку досудового розслідування;
- надані стороною обвинувачення докази є недопустимими та неналежними. Зокрема, недопустимими є: акт ревізії від 30.09.2014 (оскільки ревізія проведена на підставі рішення слідчого судді, який вийшов за межі повноважень наданих КПК); висновок експерта ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 06.11.2017 (за принципом «плодів отруйного дерева» як похідний доказ від акту ревізії від 30.09.2014); усі докази (документи) отримані в порядку тимчасового доступу (оскільки вони отримані не в тих осіб, які зазначені в рішенні суду, тимчасовий доступ надавався на строк два місяці з дня постановлення ухвали суду, проте згідно з вимогами КПК цей строк не міг перевищувати одного місяця); документи вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 (оскільки обшук був проведений за відсутності рішення суду з достатньою ідентифікацією житла).
Стверджує, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги доказ сторони захисту - висновок комплексної експертизи КНДІСЕ від 30.04.2020, відповідно до якого встановлена в акті ревізії від 30.09.2014 нестача документально не підтвердена.
На думку захисника, при перегляді вироку за апеляційними скаргами сторони захисту суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив заявлене нею клопотання про повторне дослідження доказів у справі, чим проявив свою упередженість і обвинувальний ухил, та без належного аналізу матеріалів провадження погодився з наведеними у вироку висновками.
Тому вважає, що оскаржувані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК;
захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ці рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Наведені ним на обґрунтування своєї скарги доводи аналогічні тим, що викладені в скарзі захисника ОСОБА_5 і фактично зводяться до власної оцінки доказів наданих стороною обвинувачення та які, на його думку, були неправильно оцінені судом першої інстанції.
Вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд не усунув порушень допущених судом першої інстанції, а тому оскаржувані ним рішення ухвалені без додержання вимог кримінального процесуального закону і не відповідають засадам законності, справедливості та обґрунтованості.
Позиції учасників в суді касаційної інстанції
Захисники підтримали вимоги касаційних скарг.
Прокурор та представник потерпілого присили залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційних скарг.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Суд касаційної інстанції уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що захисники, надаючи свою оцінку зібраним доказам у справі, по суті заперечують достовірність окремих із них та правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції та не є предметом його перевірки.
При перевірці судових рішень Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приписами ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Цих вимог закону суди обох інстанцій дотрималися.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених і ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: на показаннях засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 (допитаного в порядку ст. 225 КПК); письмових доказах: договорі складського зберігання від 01.11.2013 № 118-05/13 (між ПАТ і ДП); актах: звірки станом на 01.07.2014 даних бухгалтерського обліку залишків зерна та продуктів його переробки між ПАТ та ДП, передачі на зберігання зерна від 18.11.2013, 27.12.2013, 13.01.2014, 30.01.2014, 31.01.2014, перевірки наявності зерна від 15.01.2014, 03.02.2014, 05.03.2014, 07.04.2014, 10.06.2014; складських квитанцій на зерно АУ №763377 від 12.05.2014, АУ №763344 від 27.12.2013, АУ № 763345 від 27.12.2013, АУ № 763343 від 27.12.2013, АУ № 763328 від 18.11.2013, АУ № 763329 від 18.11.2013, АУ № 763330 від 18.11.2013, АУ № 763350 від 27.12.2013, АУ № 763373 від 15.04.2014, АУ № 763382 від 22.05.2014, АУ № 763387 від 02.06.2014, АУ № 763331 від 18.11.2013; біржових контрактах ІНФОРМАЦІЯ_9 № 40 АБ від 30.01.2014, № 580 АБ від 04.04.2014 та № 706 АБ від 18.04.2014, № 690 АБ від 16.04.2014, № 585 АБ від 04.04.2014; протоколах: тимчасового доступу до речей та документів від 05.11.2014 (документи щодо торгів ІНФОРМАЦІЯ_9 ), від 29.01.2015 (ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 »), від 23.03.2018 (ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 »), від 14.11.2014 (рух коштів тощо ПАТ в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 »), від 04.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 »), від 03.08.2018 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 »), від 03.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 »), від 02.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_17 »), від 03.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 »), від 04.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 »), від 03.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 »), від 02.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_17 »), від 03.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в АБ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 »), від 03.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 »), від 27.07.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_22 »), від 11.09.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_23 »), від 04.08.2017 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 »), від 11.11.2014 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 »), від 27.03.2018 (рух коштів тощо ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 »), від 23.03.2018 (рух коштів тощо ІНФОРМАЦІЯ_24 у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 »), від 18.09.2014 доступу до документів ДП; обшуку: від 06.11.2014 у приміщенні ПАТ, від 08.10.2014 у приміщенні ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_7 », від 08.10.2014 за місцем проживання ОСОБА_10 ; про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.09.2017 та від 15.03.2018; засідання інвентаризаційної комісії від 25.07.2014, матеріалах про міжнародну правову допомогу (надані компетентним органом Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр); висновках експертиз: судової економічної від 06.11.2017 № 2364 та від 30.01.2018 № 19/13-1/328-СЕ/17 й інших доказах у своїй сукупності.
Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Не погодившись із вироком захисники та засуджені подали на нього апеляційні скарги доводи яких є аналогічними тим, що наведені захисниками у касаційних скаргах.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, суд апеляційної інстанції фактично є останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З матеріалів провадження вбачається, що при перегляді вироку сторона захисту заявила в суді апеляційної інстанції клопотання про повторне дослідження письмових доказів наданих сторонами у провадженні та повторний допит свідків. На обґрунтування цього клопотання сторона захисту зазначала, що вказані докази є неналежними та очевидно недопустимими, оскільки спростовуються доказами наданими стороною захисту, а суд першої інстанції при їх дослідженні дійшов помилкового висновку про відповідність цих доказів вимогам статей 84-87 КПК.
За правилами статей 86, 87 КПКдоказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокурором своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Під час апеляційного перегляду вироку суд апеляційної інстанції у судових засіданнях 15 та 22 листопада 2023 року заслухавши думки сторін задовольнив клопотання сторони захисту про повторне дослідження письмових доказів (з урахуванням оголошених уточнень), однак відмовив у повторному допиті свідків, оскільки сторона захисту не обґрунтувала необхідності їх повторного допиту (т. 57, а. к. п. 55-56, 83-87).
Як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (справа Руїс Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spaine).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; окрім того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland).
Зважаючи на той факт, що надані стороною обвинувачення докази були предметом ретельного дослідження та аналізу у судах як першої, так і апеляційної інстанцій, а касаційна скарга захисників не містить належного обґрунтування щодо недопустимості чи/або неналежності цих доказів, а є лише позицією сторони захисту, Суд не вбачає обґрунтованих підстав погоджуватись із доводами захисників у скаргах про те, що ці докази були зібрані органом досудового розслідування з істотним порушенням вимог КПК і ставити під сумнів їх допустимість.
Суд погоджується з правильністю висновків судів обох інстанцій в судових рішеннях про те, що за встановлених судом першої інстанції обставин на підставі досліджених доказів дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були узгодженими і об'єднані єдиним умислом, що вказує на наявність між ними змови на заволодіння майном (зерном) ПАТ.
У частині доводів касаційних скарг стосовно дотримання правил підсудності кримінального провадження Суд зазначає таке.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до Луцького міськрайонного суду Волинської області зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України 11.12.2018 (т. 1, а. к. п. 2-147).
У підготовчому судовому засіданні 09.10.2019 місцевий суд задовольнив клопотання прокурора ОСОБА_8 про передачу кримінального провадження відповідно до п. 20-2 Перехідних положень КПК для розгляду за підсудністю до Вищого антикорупційного суду в зв'язку з набуттям чинності Законом України від 18.09.2019 № 100-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» (т. 2, а. к. п. 277).
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 20.01.2020 відмовила стороні захисту в задоволенні клопотання про направлення цього провадження до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
На обґрунтування свого рішення апеляційна палата ВАКС зазначила, що органом досудового розслідування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інкримінується розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, що завдало шкоди у розмірі 56 227 029 грн і є особливо великим розміром. Тобто, за суб'єктним складом та складом кримінального правопорушення це провадження підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК, примітки ст. 45 КК та п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК.
Таке рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону і є правильним.
Щодо інших доводів Суд зазначає наступне.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 11 вересня 2023 року (справа № 711/8244/18, провадження № 51-769кмо22) положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовуються лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюються на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюються на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.
Кримінальні провадження, які були внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року, не закриваються з посиланням на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Такі провадження передаються у суд навіть після закінчення строку досудового розслідування, однак суд досліджує лише ту доказову базу, що здобута стороною обвинувачення у межах строку досудового розслідування, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого ухвалює судове рішення у відповідному провадженні.
Отже, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у цьому кримінальному провадженні не застосовуються.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вони разом із апеляційними скаргами надійшли до суду апеляційної інстанції 21.04.2023 (т. 53, а. к. п. 97).
Під час підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач вжив заходів, передбачених ст. 401 КПК та призначив справу до розгляду на 10.05.2023.
08.05.2023 захисник ОСОБА_7 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про проведення всіх судових засідань дистанційно з її участю та участю засудженого ОСОБА_11 відповідно до вимог ст. 336 КПК із приміщення ІНФОРМАЦІЯ_25 , яке апеляційним судом було задоволено (т. 53, а. к. п. 244-245).
Впродовж усього апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_11 та захисник ОСОБА_7 брали участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та повністю реалізували своє право на участь в апеляційному перегляді вироку передбачене законом.
За таких обставин не можна стверджувати про те, що право сторони захисту на доступу до правосуддя цим судом було порушено.
Відповідно до положень статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання нових злочинів.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, з урахуванням обставин, які його пом'якшують та обтяжують.
При призначенні ОСОБА_11 покарання, суд першої врахував те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується, має нагороди, одружений, стан його здоров'я. Окрім того, суд першої зазначив про відсутність обставин які пом'якшують покарання, а відтак і на відсутність підстав для застосування до нього положень статей 69 та 75 КК.
Відтак, призначене ОСОБА_11 покарання відповідає засадам співмірності та індивідуалізації і є справедливим.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про необхідність звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання на підставі положень ст. 84 КК, яка передбачає можливість звільнення особи, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, то таке клопотання розглядається судом першої інстанції в порядку статей 537, 539 КПК, і таким правом, як убачається з матеріалів провадження, сторона захисту скористалася. Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_26 від 12.03.2025 ОСОБА_11 було звільнено від відбування основного покарання на підставі ч. 2 ст. 84 КК. Це рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили.
Під час розгляду кримінального провадження судами обох інстанцій було створено необхідні умови для реалізації сторонами принципів змагальності й диспозитивності, закріплених у статтях 22, 26 КПК. При розгляді провадження сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
При перевірці оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для їх зміни чи скасування з огляду на положення статей 412, 413, 414, 438 КПК.
Ухвалені у справі вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційних скарг Суд не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Залишити без задоволення касаційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а вирок Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді :
____________________ __________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3