02 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 462/1647/24
провадження № 61-7797ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воробець Святослав Іванович, на постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року
у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Мале приватне підприємство «Монада», про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення,
постановив ухвалу про наступне:
1. 24 травня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - відповідачка), яка подана представником - адвокатом Воробець С. І., на постанову Львівського апеляційного суду
від 14 травня 2025 року у цивільній справі № 462/1647/24.
2. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення наявних у ній недоліків.
3. Відповідачці необхідно було чітко зазначити підстави касаційного оскарження та навести відповідне обґрунтування з посиланням на конкретні пункти частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
4. На виконання вимог вищевказаної ухвали, на адресу Верховного Суду надійшла заява представника відповідачки про усунення недоліків касаційної скарги, у якій вона зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК. Вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19 та постановах Великої палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
5. У відповідності до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК підставою касаційного оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
6. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 у справі № 910/719/19, від 23 червня 2020 року у справі 696/1693/15).
7. Разом з тим:
- у справі № 910/15262/18 предметом позову є визнання недійсним договору оренди та відшкодування збитків;
- у справі 910/6091/19 предметом позову є визнання недійсним додаткового договору про внесення змін до договору управління майном (активами);
- у справі № 48/340 предметом позову є визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна,
- у справі № 905/1680/20 предметом позову є стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави;
- у справі № 916/1608/18 предметом позову є визнання неправомірними дій державного реєстратора, визнання недійсним рішення, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Вказані вище справи розглядалися в судах господарської юрисдикції.
У справі № 669/927/16 предметом позову є визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди.
8. З наведених вище постанов Верховного Суду, на які у заяві посилається представник відповідачки, вбачається, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі. Вказані справи мають різні предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, а також неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
9. Заява про усунення недоліків касаційної скарги не містить обґрунтування конкретних підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження судових рішень в касаційному порядку, лише містить посилання на постанови Верховного Суду, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у справі № 462/1647/24, а також містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень, що не може вважатися належним зазначенням підстав оскарження судового рішення в касаційному порядку.
10. Представником відповідача не зазначено норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права або як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.
11. Також у касаційній скарзі представник відповідачки посилалася на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК).
12. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
13. Тобто, підстава для скасування судових рішень, передбачена пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК, застосовується за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
14. З огляду на викладене відповідачка не виконала вимог ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року. В заяві про усунення недоліків касаційної скарги не зазначено підстав касаційного оскарження, як того вимагає частина друга статті 389 ЦПК.
15. Згідно частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
16. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
17. Оскільки у встановлений судом строк вимоги ухвали Верховного Суду
від 08 липня 2025 року належним чином не виконані, недоліки касаційної скарги в повному обсязі не усунені, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воробець Святослав Іванович, на постанову Львівського апеляційного суду
від 14 травня 2025 року у справі № 462/1647/24 визнати неподаною і повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з касаційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
3. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко