24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 621/2596/21
провадження № 61-2644св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Харківобленерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2023 року у складі судді Овдієнка В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Тичкової О. Ю., Пилипчук Н. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго») та просив суд: визнати його звільнення з роботи незаконним, скасувати наказ № 322-к від 12 липня
2021 року про звільнення; поновити його на посаді з 12 липня 2021року; стягнути
з АТ «Харківобленерго» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 липня 2021 року до дня поновлення його на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що з липня 2015 року він перебував у трудових відносинах з АТ «Харківобленерго» та працював на різних посадах. З 26 червня 2020 року обіймав посаду заступника директора з правових питань.
Наказом АТ «Харківобленерго» від 12 липня 2021 року № 322-к його звільнено з роботи з 12 липня 2021 року у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо його працевлаштування, не запропонував йому всі наявні у товаристві вакансії, не врахував наявності в нього переважного права на залишення на роботі. Крім того, його звільнено у період тимчасової непрацездатності.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2023 року
в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 згідно з наказом № 322-к від 12 липня
2021 року та ухвалено вважати його звільненим з 22 липня 2021 року.
Рішення районного суду мотивовано тим, що звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, здійснено відповідачем з дотриманням вимог закону. Всі вимоги трудового законодавства, які визначені при вивільненні працівника, роботодавцем дотримані.
Водночас, оскільки в день звільнення позивач перебував на лікарняному, наявні підстави для зміни дати його звільнення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Скасовано наказ АТ «Харківобленерго» № 322-к від 12 липня 2021 року
про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з правових питань АТ «Харківобленерго» у зв'язку
зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з правових питань
АТ «Харківобленерго» з 12 липня 2021 року.
Стягнуто з АТ «Харківобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 липня 2021 року по 16 січня 2024 року в сумі
1 287 795,18 грн з подальшим відрахуванням обов'язкових платежів.
Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року (провадження
№ 61-1022св24) касаційну скаргу АТ «Харківобленерго» задоволено частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами трудового права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема, щодо того, що роботодавець не запропонував йому всіх вакантних посад, вважаючи, що посади, які відповідають його досвіду та кваліфікації були запропоновані.
Апеляційний суд застосував релевантну практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно відмовили йому в задоволенні клопотань про витребування доказів у справі, а саме копій наказів АТ «Харківобленерго»про призначення на роботу на певні посади у період процедури його звільнення. Вважає, що без цих доказів неможливо було встановити, чи запропонував роботодавець йому всі наявні вакантні посади, які відповідали його кваліфікації.
Вказує, що з часу його попередження про наступне звільнення до моменту звільнення на підприємстві були наявні вакантні посади, зокрема, у новостворених підрозділах, а ці обставини судами попередніх інстанцій не досліджувалися та не встановлювалися. Зазначає, що судові рішення ухвалені на припущеннях.
Суди не надали належної правової оцінки його доводам та наданим доказам про дискримінацію його з боку керівництва відповідача, що стала наслідком його звільнення, зокрема те, що скорочено було тільки його посаду.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
У травні 2025 року АТ «Харківобленерго»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про те, що викладені в ній доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, які повно та всебічно дослідили обставини справи, ухваливши законні та обґрунтовані судові рішення, які просить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
22 травня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Харківобленерго». З червня 2020 року працював на посаді заступника директора з правових питань.
Згідно з протоколом засідання наглядової ради АТ «Харківобленерго» № 15/2020 від 14 вересня 2020 року, 14 вересня 2020 року рішенням наглядової ради АТ «Харківобленерго» затверджено нову організаційну структуру АТ «Харківобленерго», відповідно до якої передбачено замість управління з правового забезпечення, до складу якого входили посади директора з правових питань та заступника директора з правових питань, створення двох управлінь: судового захисту та примусового стягнення; управління правового забезпечення та договірної роботи, загальне керівництво якими повинно здійснюватися директором з правового забезпечення та заступником директора з правового забезпечення.
На підставі цього рішення наглядової ради наказом АТ «Харківобленерго» № 1159 від 16 вересня 2020 року з 16 вересня 2020 року введено в дію організаційну структуру АТ «Харківобленерго».
З 21 вересня 2020 року по 06 січня 2021 року позивач був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
22 вересня 2020 року переведено ОСОБА_2 на посаду заступника директора з правового забезпечення управління правового забезпечення і договірної роботи та управління судового захисту і примусового стягнення АТ «Харківобленерго», про що свідчить довідка начальника відділу підбору та обліку персоналу АТ «Харківобленерго» № 24-603 від 25 квітня 2023 року.
Наказом АТ «Харківобленерго» № 1397 від 30 жовтня 2020 року «Про зміни в штатному розкладі товариства» внесено до штатного розкладу товариства зміни, а саме скорочено у складі управління посаду заступника директора з правових питань з посадовим окладом 36 816,00 грн.
Наказом АТ «Харківобленерго» № 2 від 04 січня 2021 року «Про зміни в штатному розкладі товариства» з 04 січня 2021 року внесено до штатного розкладу товариства зміни: введено до складу дирекції посаду директора комерційного; скорочено в складі дирекції посаду директора з розподілу електроенергії; скорочено в складі управління посаду радника генерального директора з технічних питань; введено посаду заступника директора технічного по міським, електричним мережам; скорочено посаду заступника директора технічного-директора міських електричних мереж; введено посаду заступника директора комерційного з розподілу електроенергії; введено посаду заступника директора комерційного з ринкових операцій та розрахунків; скорочено посаду заступника директора з розподілу електроенергії; введено посаду заступника директора комерційного з експлуатації та обліку; скорочено посаду заступника директора з обліку та аудиту; введено посаду головного інженера по розподільчим мережам.
Наказом АТ «Харківобленерго» № 3 від 04 січня 2021 року «Про зміни в штатному розкладі товариства» створено шляхом реорганізації на базі районних відділень АТ «Харківобленерго» міста Харків та районних відділень АТ «Харківобленерго» Харківської області райони електричних мережу в місті Харкові та Харківської області; райони з розподілу електроенергії міста Харків та Харківської області.
11 січня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано вакантні посади, наявні в додатку № 1. Від переведення на одну з цих посад позивач відмовився.
05 лютого 2021 року та 25 лютого 2021 року позивачу також пропонувалися вакантні посади, від яких він відмовився.
З 09 березня 2021 року по 31 березня 2021 року та з 01 квітня 2021 року по 11 квітня 2021 року позивач був відсутній на роботі у зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці, а з 15 березня 2021 року по 25 березня 2021 року та з 12 квітня 2021 року по 09 липня 2021 року - у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
12 липня 2021 року начальником управління по роботі з персоналом та документального забезпечення ОСОБА_3 , провідним інженером відділу підбору та обліку персоналу ОСОБА_4 , інженером 1 категорії відділу підбору та обліку персоналу ОСОБА_5 складено акт про те, що 12 липня 2021 року о 13:00 год заступнику директора з правових питань ОСОБА_1 повторно надано попередження про те, що посада, яку він обіймає, підлягає скороченню та про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Також ОСОБА_1 був наданий перелік вакантних посад АТ «Харківобленерго» (додаток 1) станом на 12 липня 2021 року. ОСОБА_1 з попередженням та додатком 1 ознайомився, згоду на переведення на запропоновані вакантні посади згідно з додатком 1 не надав. Від підпису відмовився.
Наказом АТ «Харківобленерго» про припинення трудового договору (контракту) № 322-к від 12 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з 12 липня 2021 року з посади заступника директора з правових питань у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
У період з 12 липня 2021 року по 20 липня 2021 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Положеннями статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 Суд дійшов висновку, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Частиною першою статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно із частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм КЗпП України, а йому були запропоновані всі вакантні посади, які відповідають його досвіду та кваліфікації, від яких він відмовився.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що підприємство не запропонувало йому всіх наявних вакантних посад, проте вони є необґрунтованими, оскільки наведеними вище та застосованими судами нормами права встановлено обов'язок роботодавця запропонувати робітнику, якого звільняють у зв'язку зі скороченням, не всі вакантні на підприємстві посади, а тільки ті, які відповідають його професії чи спеціальності, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.
При цьому, судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин і доказів у справі було встановлено, що у період з часу попередження позивача про майбутнє скорочення та до дня звільнення на підприємстві були відсутні вакантні посади (робота) за відповідною професією чи спеціальністю, яку позивач міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду роботи.
На виконання вказівок суду касаційної інстанції, при попередньому скасуванні судового рішення апеляційного суду, (частина п'ята статті 411 ЦПК України) та перевіряючи доводи ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції було встановлено, що посада заступника директора з правового забезпечення не була вакантною на момент попередження позивача про вивільнення, оскільки на вказану посаду з 22 вересня 2020 року переведено ОСОБА_2 .
Враховуючи, що на посаду заступника директора з правового забезпечення ОСОБА_2 було призначено за переведенням, а не у зв'язку зі скороченням з іншої посади, немає підстав вважати вказану посаду вакантною, що мала пропонуватися ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що посади на які посилається позивач, були вакантні. З наданих відповідачем штатних розписів не вбачається наявності вакантних посад юрисконсультів Барвінківського, Борівського, Золочівського, Мереф'янського та Шевченківського районів.
Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що наявність у відповідача вакантних посад, які не були запропоновані позивачу, не є підставою для визнання звільнення незаконним, оскільки основоположним є можливість позивача, з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, виконувати таку роботу, зважаючи на те, що від запропонованих до цього посад, у тому числі юрисконсульта, позивач відмовився.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано відхилила доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачем пропонувалася робота на момент попередження і звільнення, але цей перелік посад був вибірковий і неповний, і йому не були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які були і з'явилися на підприємстві протягом цього періоду, відповідачем не надано доказів, зокрема наказів про призначення на перелічені посади, що вказані посади не вакантні.
Посилання касаційної скарги про те, що суди не витребували доказів наявності вакантних посад за час процедури його звільнення, є безпідставними.
При новому розгляді справи, після скасування Верховним Судом попереднього судового рішення, апеляційний суд забезпечив об'єктивний розгляд справи, розглянув всі клопотання позивача.
Верховний Суд погоджується з висновками судів, що роботодавець довів законність вивільнення позивача з роботи.
Доводи заявника про наявність дискримінації з боку керівництвапри його звільненні, зокрема, через те, що скорочено було тільки його посаду, ним доведені не були, що було його процесуальним обов'язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України. Рішення про скорочення тієї чи іншої посади на підприємстві входить до виключної компетенції керівництва, оскільки підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис (частина третя статті 64 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець