01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 760/9401/13-ц
провадження № 61-16150ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в справі за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, боржник - ОСОБА_1 ,
У лютому 2024 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заява мотивована тим, що 03 березня 2014 року Солом'янським районним судом міста Києва винесено рішення про задоволення позовних вимог АТ «УкрСиббанк», яке набрало законної сили. 15 серпня 2014 року було видано виконавчий лист № 2-612/14 щодо виконання вказаного судового рішення. 04 жовтня 2016 року, 20 квітня 2017 року, 20 червня 2018 року, 20 квітня 2020 року, 30 липня 2020 року, 03 червня 2021 року та 10 лютого 2022 року заявник направляв запити до Солом'янського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про надання інформації про хід виконання пред'явленого виконавчого листа № 2-612/14 від 15 серпня 2014 року.
03 жовтня 2023 року банком було отримано відповідь про те, що перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-612/14 від 15 серпня 2014 року, виданого Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 51 274,42 доларів США, що еквівалентно 409 836,43 грн - боржник ОСОБА_1 . При цьому зазначено, що 27 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на майно боржника. 09 вересня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 11 березня 2016 року державним виконавцем, керуючись пунктом 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати будь-яку іншу інформацію щодо ВП № НОМЕР_1 відділ немає можливості, оскільки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07 червня 2017 року, вищевказане виконавче провадження знищено за закінченням терміну. Надати підтвердження направлення виконавчого документу на адресу стягувача не має можливості, оскільки згідно Номенклатури справ реєстри відправки рекомендованої кореспонденції зберігаються один рік.
Із вказаної відповіді вбачається, що відділом виконавчої служби було помилково знищено оригінали виконавчих документів при знищенні виконавчих проваджень. Оскільки рішення суду не виконано, порушено права АТ «УкрСиббанк» як кредитора, що позбавляє його права на повернення свого майна та надає можливість боржнику уникнути виконання зобов'язання за кредитним договором, тому просило задовольнити заяву та видати дублікат виконавчого листа та поновити строк пред'явлення його до виконання.
Солом'янський районний суд міста Києва ухвалою від 15 травня 2024 року у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення до виконання відмовив.
Ухвала мотивована тим, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, які б свідчили про об'єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Зазначив, що судом було винесено рішення у 2014 році, виконавчі листи видано 15 серпня 2014 року, а стягувач направив запит до органу ДВС щодо надання інформації про хід виконання виконавчого листа лише у 2016 році. При цьому, навіть після отримання відповіді від органу ДВС 23 жовтня 2023 року, до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення АТ «УкрСиббанк» звернулось лише у лютому 2024 року, що свідчить про те, що стягувач не цікавився ходом виконання судового рішення. Доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію стягувачем АТ «УкрСиббанк» своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник суду не надав.
АТ «УкрСиббанк», який є юридичною особою, зобов'язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні.
Київський апеляційний суд постановою від 26 лютого 2025 року (повний текст складено - 01 вересня 2025 року) апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишив без задоволення. Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у своїй заяві заявник не навів переконливих обставин та не надав доказів, які б свідчили про те, що існували обставини, які об'єктивно заважали заявнику реалізувати своє право на виконання судового рішення та підтверджували поважність причин пропуску строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
22 вересня 2025 року АТ «УкрСиббанк» засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року.
У відкритті касаційного провадження на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в частині вимог щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання слід відмовити з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом
випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Пунктом 24 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України та пункту 24 частини 1 статті 353 ЦПК України судові рішення першої та апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Конституційний Суд України виснував, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року в справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
В ухвалах від 17 січня 2025 року в справі № 761/10391/13-ц (провадження
№ 61-109ск25), від 21 січня 2025 року в справі № 333/10765/14-ц (провадження
№ 61-339ск25), від 31 березня 2025 року в справі № 372/4412/24 (провадження
№ 61-3680ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що судові рішення щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення в частині поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, які не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
У відкритті касаційного провадження на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в частині вимог щодо видачі дубліката виконавчого листа слід відмовити з огляду на таке.
Судами встановлено, що 03 березня 2014 року Солом'янським районним судом міста Києва винесено рішення у справі № 2-612/14 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 51 274,42 доларів США, що еквівалентно 409 836,43 грн.
15 серпня 2014 року Солом'янським районним судом міста Києва, на виконання вказаного судового рішення, видано виконавчий лист.
27 січня 2015 року державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-612/14 від 15 серпня 2014 року, виданого Солом'янським районним судом міста Києва, з одночасним накладенням арешту на майно боржника.
11 березня 2016 року державним виконавцем на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно повідомлення заступника голови Солом'янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року, цивільна справа № 760/9401/13-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором знищена за закінченням терміну зберігання. В архіві зберігається лише рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014 року.
Згідно відповіді начальника Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві від 03 жовтня 2023 року на звернення представника АТ «УкрСиббанк» від 14 вересня 2023 року, перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-612/14 від 15 серпня 2014 року, виданого Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 51 274,42 доларів США, що еквівалентно 409 836,43 грн (боржник ОСОБА_1 ). 27 січня 2015 року державним виконавцем, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на майно боржника. 09 вересня 2015 державним виконавцем, керуючись статтею 28 Закону винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 11 березня 2016 року державним виконавцем, керуючись пунктом 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Надати будь-яку іншу інформацію щодо ВП № НОМЕР_1 немає можливості, оскільки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07 червня 2017 року, вищевказане виконавче провадження знищено за закінченням терміну. Надати підтвердження направлення виконавчого документа на адресу стягувача немає можливості, оскільки згідно Номенклатури справ реєстри відправки рекомендованої кореспонденції зберігаються один рік.
Актом, складеним працівниками АТ «УкрСиббанк» 20 лютого 2024 року засвідчено, що у період з 11 березня 2026 року по дату складання акта оригінал виконавчого документа у справі № 2-612/14 від 15 серпня 2014 року, виданий Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк»» боргу в сумі 51 274,42 доларів США, що еквівалентно 409 836,43 грн (боржник ОСОБА_1 ) на адресу банку не надходив.
Встановлено, що на підтвердження обставин, викладених у заяві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, представником АТ «УкрСиббанк» надано копії клопотань про хід виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-612/14 від 15 серпня 2014 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк»» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11331680000 від 10 квітня 2008 року у розмірі 51 274,42 доларів США, що еквівалентно 409 836,43 грн, та пеню за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит у розмірі 5 407,99 грн.
Зазначені клопотання були надіслані представником АТ «УкрСиббанк» на адресу Солом'янського районного ВДВС ГТУЮ у м. Києві 04 жовтня 2016 року, 20 квітня 2017 року, 20 червня 2018 року, 02 грудня 2019 року.
Також, 29 жовтня 2018 року та 23 грудня 2019 року на адресу ДВС ГТУЮ у м. Києві представником АТ «УкрСиббанк» були надіслані скарги щодо ненадання начальником Солом'янського ВДВС відповіді на клопотання про хід виконавчого провадження.
23 квітня 2020 року, 31 липня 2020 року, 03 червня 2021 року, 10 лютого 2022 року представником АТ «УкрСиббанк» було направлено запити про хід виконання пред'явленого виконавчого листа № 2-612/14 від 15 серпня 2014 року до Солом'янського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 13 липня 2021 року - скаргу на бездіяльність начальника Солом'янського ВДВС до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві, а 04 вересня 2023 року - клопотання про хід виконання виконавчого листа.
Отже, виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2-612/14, виданим 15 серпня 2014 року Солом'янським районним судом міста Києва, було повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 11 березня 2016 року.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час повернення виконавчого документа стягувачу) строк пред'явлення виконавчого листа до виконання у стягувача закінчився у березні 2019 року.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що: «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що: «Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».
Таким чином, встановивши, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
З урахуванням того, що касаційним судом відмовлено у відкритті касаційного оскарження судових рішень в частині вимог щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання аргументи касаційної скарги у цій частині суд відхиляє.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень в частині видачі дубліката виконавчого листа свідчать, що правильне застосування норм права в цій частині є очевидним, а касаційна скарга необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в справі за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, боржник - ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко