02 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 185/7100/13-ц
провадження № 61-12212ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року за скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову старшого державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Василенко Інни Вікторівни від 21 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження,
У березні 2025 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Павлоградський ВДВС
у Павлоградському районі Дніпропетровської області) Василенко І. В.
від 21 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Павлоградського ВДВС
у Павлоградському районі Дніпропетровської області перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 185/7100/13
від 14 грудня 2015 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 185/7100/13-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором
№ PVHOGK00000112 від 31 травня 2007 року у розмірі 16 387,85 доларів США, що
в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 21 червня 2013 року становило 130 938,92 грн.
Постановою старшого державного виконавця Павлоградського ВДВС
у Павлоградському районі Дніпропетровської області Василенко І. В.
від 21 листопада 2024 року закінчено виконавче провадження, посилаючись на повне стягнення боргу, хоча фактично стягнуто лише 6 702,58 доларів США. Скаржник вважає, що стягнення мало відбуватися в іноземній валюті, а виконавець порушив порядок стягнення, що спричинило збитки через курсову різницю.
Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову від 21 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- направити виконавчий лист № 185/7100/13 до Павлоградського ВДВС
у Павлоградському районі Дніпропетровської області для подальшого стягнення боргу.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 16 квітня 2025 року скаргу задоволено частково.
Визнано постанову старшого державного виконавця Павлоградського ВДВС
у Павлоградському районі Дніпропетровської області Василенко І. В.
від 21 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження незаконною.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Павлоградського ВДВС
у Павлоградському районі Дніпропетровської області Василенко І. В.
від 21 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження.
В іншій частині скарги відмовлено.
Зобов'язано старшого державного виконавця Павлоградського ВДВС
у Павлоградському районі Дніпропетровської області Василенко І. В. провести виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 185/7100/13 від 14 грудня 2015 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області
у справі № 185/7100/13-ц, у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, виходив з того, що боржник не виконав судове рішення у повному обсязі, а державний виконавець, завершивши провадження, не виконав вимог частини третьої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», не забезпечивши стягнення в доларах США або перерахунок гривневих коштів у валюту зобов'язання, оскільки судове рішення чітко визначило суму в доларах США.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Виключено з резолютивної частини ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року висновок щодо зобов'язання державного виконавця провести виконавчі дії з виконання виконавчого листа
№ 185/7100/13 від 14 грудня 2015 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 185/7100/13-ц, у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Виключаючи з ухвали суду першої інстанції висновок щодо зобов'язання державного виконавця провести виконавчі дії, суд апеляційної інстанції виходив
з того, що державний виконавець саме Законом зобов'язаний вживати заходи для примусового виконання рішень і додатково, за результатами розгляду скарги судом, зобов'язувати державного виконавця вчиняти ті дії, які він зобов'язаний вчиняти згідно із Законом, є зайвим, оскільки у суду відсутні такі повноваження.
30 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 16 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, залишити в силі постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень, відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 449 ЦПК України зазначено, що скаргу може бути подано до суду
у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»), заборгованість за кредитним договором
№ PVH0GK00000112 від 31 травня 2007 року, в розмірі 16 387,85 доларів США, що
в еквіваленті по курсу НБУ на 21 червня 2013 року (1 долар США дорівнює 7,99 грн) складає 130 938,92 грн, яка складається з наступного:
- 15 877,05 доларів США - заборгованість за кредитом;
- 510,80 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
05 грудня 2016 року старшим державним виконавцем Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Станом на 21 листопада 2024 року виконавець стягнув 109 137,00 грн, після чого винесено постанову від 21 листопада 2024 року про закінчення провадження, посилаючись на повне виконання рішення.
Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що відділом ДВС було стягнуто гривневий еквівалент суми боргу, однак у рішенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року у справі № 185/7100/13-ц сума заборгованості, яка підлягає стягненню, зазначена у доларах США та в гривнях.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа, виданого 14 грудня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, державний виконавець повинен був врахувати офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу, чого ним не було здійснено.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі
№ 761/12665/14-ц зробила правовий висновок про те, що у разі зазначення
у судовому рішення про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана
у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду
від 28 вересня 2022 року у справі №2-306/11.
У постанові Великої Палати Верховного суду України від 11 вересня 2024 року, справа № 500/5194/16 (провадження №14-81цс24) зазначено, що при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення, в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу
(в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу
в ході виконання судового рішення. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) визначено, що зазначення судом
у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права, а зводяться лише до незгоди заявника з прийнятими судовими рішеннями та невірного трактування законодавства.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень, то Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 вересня 2025 року за скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову старшого державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Василенко Інни Вікторівни від 21 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник