Справа № 487/7067/25
Провадження № 1-кс/487/4330/25
25.09.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 10.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200002036 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, про арешт майна, -
19.09.2025 слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 10.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200002036 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, в якому просив накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) НОМЕР_1 , а саме транспортний засіб - легковий автомобіль RENAULT SANDERO, д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 .
Прокурор у судове засідання не прибула, до початку розгляду справи подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080200002036 від 10.09.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією №71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
У подальшому, Резолюціями №№72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та, з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Проте, Федеральним Законом РФ №154-ФЗ від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Ленинский районный суд города Севастополя» та «Нахимовский районный суд города Севастополя».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи призначеним Указом Президента України №193/2012 від 12.03.2012 суддею Ленінського районного суду міста Севастополя АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_4 , будучи громадянином України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Севастополі упродовж березня - квітня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».
У подальшому, Постановою так званого «Законодательного собрания города Севастополя 1 созыва» №463 від 27.10.2015, ОСОБА_4 призначений на посаду мирового судді судової дільниці №16 Ленінського судового району міста Севастополя строком на 5 років.
Постановою так званого «Законодательного собрания города Севастополя 2 созыва» №272 від 20.10.2020, ОСОБА_4 призначений на посаду мирового судді судової дільниці №16 Ленінського судового району міста Севастополя строком на 10 років.
Указом президента російської федерації ОСОБА_5 №324 від 10.05.2024 ОСОБА_4 призначений на посаду судді незаконно утвореного «Нахимовского районного суда города Севастополя», чим надавав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянин України ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні судової дільниці №16 Ленінського району м. Севастополя за адресою вул. Хрустальова, буд. 4, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 05.09.2023, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалив рішення у справі №1-0044/16/2023 щодо розгляду кримінальної справи, 05.09.2023, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалив рішення у справі №1-0045/16/2023 щодо розгляду кримінальної справи, 05.10.2023, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалив рішення у справі №1-0048/16/2023 щодо розгляду кримінальної справи, 09.11.2023, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ухвалив рішення у справі №1-0051/16/2023 щодо розгляду кримінальної справи.
Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто умисного діяння, вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
10.09.2025 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у зв'язку із неможливістю вручення, здійснено у спосіб для вручення повідомлень, із дотримання вимог ст. 278, Глав 6 та 11 КПК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 111, 112, 135 та 136 КПК України, в номері газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» № 182 (8107) від 05.09.2025, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, в розділі «Повістки про виклик» 05.09.2025 опубліковано повістки про виклик ОСОБА_4 для проведення слідчих та процесуальних дій на 11 год. 09.09.2025, 10.09.2025 та 11.09.2025. У визначені дати ОСОБА_4 не з'явився.
Окрім того, 10.09.2025 у номері газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» № 185 (8110) від 10.09.2025, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, в розділі «Повістки про виклик» 10.09.2025 опубліковано письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 111 КК України та повістки про виклик ОСОБА_4 для проведення слідчих та процесуальних дій на 15.09.2025, 16.09.2025, 17.09.2025.
Окрім того, 12.09.2025 у номері газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» № 187 (8112) від 12.09.2025, та 10.09.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, в розділі «Повістки про виклик» опубліковано повістки про виклик ОСОБА_4 для проведення слідчих та процесуальних дій на 10 год. 16.09.2025, 17.09.2025 та 18.09.2025.
У всі вищевказані дати ОСОБА_4 не з'явився.
Разом із тим встановлено, що ОСОБА_4 на теперішній час знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, ухиляється від явки на виклики слідчого, переховується з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, та продовжує свою злочинну діяльність.
Таким чином, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку належним чином повідомлений про підозру, та про виклик до слідчого, прокурора.
На неодноразові виклики до слідчого, прокурора не з'явився, що свідчить, про те, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з неприбуттям підозрюваного ОСОБА_4 на неодноразові виклики до слідчого, прокурора та переховуванням останнього від органу досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також у зв'язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_4 є тимчасово окупована територія України, постановою слідчого у кримінальному провадженні від 18.09.2025 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук, проведення якого доручено оперативному підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.
Санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб (заява 36447308 NZA 101638782) підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , належить на праві власності наступний транспортний засіб - легковий автомобіль RENAULT SANDERO, д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 .
Таким чином, з огляду на викладене, вказаний автомобіль підлягає обов'язковому арешту - тимчасовому, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавленні підозрюваного ОСОБА_4 за ухвалою слідчого судді права на відчуження і розпорядження цим майном, з метою запобігання можливості його приховування і відчуження.
Документами, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на вказане майно, що підлягає арешту, є вказана реєстраційна картка на транспортний засіб (заява 36447308 NZA 101638782).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, а також у зв'язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) НОМЕР_1 , а саме транспортний засіб - легковий автомобіль RENAULT SANDERO, д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , із забороною відчуження та розпорядження цим майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1