Справа №504/3105/25
Провадження №3/504/1868/25
02.10.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта середня, працюючого водієм, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_1 ,
за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
18.07.2025р. інспектором ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Зезік О.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394881, згідно якого 17.07.2025р. о 19:32 год. за адресою: Одеська область Одеський район с.Визирка вул. О. Ставніцера, 60, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai HL775-9S» НОМЕР_2 , не звернувся за допомогою інших осіб на ділянці з обмеженою оглядовістю та скоїв зіткнення з автомобілем «DAF» н/з НОМЕР_3 з напівпричепом «Беркут» н/з НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.9 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 у призначені судові засідання, будучи належним чином повідомленим, не з'явився. Його інтереси при розгляді справи в судовому засіданні, представляв адвокат Ільїн А.Н.
У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не є обов'язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що права особи, що притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи за її відсутності, але за участі захисника-адвоката Ільїна А.Н. не будуть порушені, суд розглянув справу за наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, за відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В судових засіданнях адвокат Ільїн А.Н. надав заперечення на протокол, в яких вказав, що суть адміністративного правопорушення, зазначена в протоколі, не відповідає пункту правил дорожнього руху, на який посилається інспектор (для забезпечення безпеки руху водій лише у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб). По-друге, відповідно до протоколу додатком до нього нібито є технічний засіб відеозапису, проте в матеріалах справи відсутній відповідний відеозапис. Протокол, наявний в матеріалах справи, є майже нечитабельним. Щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення зазначив, що вищевказана ДТП відбулась на території ТОВ «ДДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» порту «Південний», а саме на вантажно-розвантажувальному майданчику під час виконання вантаж робіт. Враховуючи що вказані роботи є роботами підвищеної небезпеки, вони обов'язково здійснюються із суворим дотриманням відповідних правил та інструкції. Одним з основних нормативно-правових актів для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які в процесі своєї діяльності виконують вантажно-розвантажувальні роботи, навантаження (розвантаження) або вивантаження є «Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт», затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості 19.01.2015 року № 21 (надалі - Правила). Відповідно до п. 6 Гл. 1 Розд. ІІІ Правил, у місцях провадження вантажно-розвантажувальних робіт та у зоні дії вантажопіліймальних механізмів забороняється перебування осіб, не пов?язаних з виконанням цих робіт. Згідно до п. 13 Гл. 1 Розд. ІІІ Правил, під час піднімання і переміщення вантажів вантажопіліймальними машинами і устаткуванням необхідно дотримуватись таких вимог: на вантажопідіймальні машини і устаткування, а також на місце проведення робіт по переміщенню вантажів не допускаються працівники, що не мають прямого відношення до проведення робіт. Враховуючи, що роботи відбувались під час саме навантажувальних робіт, а саме роботи ковшового навантажувача та крану з грейфером, інший учасник ДТП не мав знаходитись на вантажно-розвантажувальному майданчику, чим в свою чергу створив додаткові небезпечні умови під час проведення робіт. Крім того, на виконання вищевказаних Правил, ТОВ «Техпортцентр» були розроблені та затверджені Інструкція з охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт № B-16 (надалі - Інструкція В-16) та Виробнича інструкція і інструкція з охорони праці водія ковшового навантажувача № P-02 (надалі - P-02), якими в тому числі керувався Мурадов А.I, під час здійснення вантажних робіт. Так, відповідно до п. 3.2 Інструкції В-16, заборонено перебувати людям і пересуватися транспортним засобам у зоні можливого паління вантажів під час вантаження і розвантаження, а також під час переміщення вантажів підіймально-транспортним обладнанням.
Окрім того, оскільки вказані роботи відбувались на території ТОВ «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ», ОСОБА_1 виконував також імперативні вказівки Робочої технологічної карти (далі - РТК) перевантаження зернових вантажів № 21-22 3В, яка встановлює технологічну послідовність операцій з відповідним зерновим вантажем.
Відповідно до вказаної РТК будь-які переміщення автомобілів при здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт здійснюється за командою сигнальника. Більш того, згідно п. 6.7.1. РТК перед початком вантажних робіт, за завданням виробника робіт, стропальник огороджує робочу зону шляхом встановлення знаків безпеки "ПРОХІД/ПРОЇЗД ЗАБОРОНЕНИЙ". Ковшовий автонавантажувач, що формує тимчасовий штабель, в зоні роботи вантажної машини ПКП. кранівник, за командою сигнальника здійснює захоплення вантажу та перенесення його в трюм.
Вся операція перебуває під контролем сигнальника, який стежить за почерговою роботою механізмів і знаходиться у прямій видимості кранівника ПКП та водія КАН.
Враховуючи зазначене, а також відсутність відповідної команди сигнальника ОСОБА_3 про необхідність зупинити виконання робіт, вказані обставини додатково підтверджують відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні водій ОСОБА_4 пояснив, що він також виконував роботи на території ТОВ «ДДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» порту «Південний» на майданчику вигрузки, керуючи автомобілем «DAF» н/з НОМЕР_3 з напівпричепом «Беркут» н/з НОМЕР_4 . Тобто вони спільно виконували роботи по розгрузці-вигрузці вантажу, рухом керували сигнальники. Коли погрузжчик під керуванням ОСОБА_1 - зупинився, сигнальник дав йому знак про можливість здійснення руху на місці вигрузки вантажу, на що він переконався, що його побачив ОСОБА_1 , тому що він зупинив погрузчик і почав рух, при цьому він звуковим та світловим сигналом попередив ОСОБА_1 про початок руху. Коли він став їхавти, то ОСОБА_1 , керуючи погрузчиком, несподівано почав рух заднім ходом та в'їхав в нього, допустивши зіткнення.
Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується наступними матеріалами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394881 від 18.07.2025р.;
- даними схеми місця ДТП від 17.07.2025р.;
- первинними письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 17.07.2025р., в яких він підтвердив те, що він в'їхав у напівпричеп;
- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 17.07.2025р., а також його показами, наданими в судовому засіданні;
- даними рапорту, зареєстрованого ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області №6609 від 17.07.2025р.;
- фотознімками до протоколу;
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться за провину порушення п. 10.9 ПДР України, яким встановлено те, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, для забезпечення безпеки дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом не повинен був створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Та дійсно у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Суд надає критичну оцінку твердженням захисника-адвоката Ільїна А.Н. про те, що роботи відбувались під час саме навантажувальних робіт, а саме роботи ковшового навантажувача та крану з грейфером та інший учасник ДТП не мав знаходитись на вантажно-розвантажувальному майданчику. Так, в судовому засіданні встановлено, що водій автомобіля «DAF» н/з НОМЕР_3 з напівпричепом «Беркут» н/з НОМЕР_4 ОСОБА_4 також здійснював роботи на вказаному майданчику разом із ОСОБА_1 .
Крім того, сам лише факт здійснення робіт на території ТОВ «ДДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» порту «Південний», а саме на вантажно-розвантажувальному майданчику під час виконання вантаж робіт, в жодному разі не звільняє водіїв від обов'язку дотримання Правил дорожнього руху під час керування транспортними засобами.
Суд надає критичну оцінку твердженням адвоката Ільїна А.Н. про те, що водій ОСОБА_4 є винуватцем ДТП, оскільки винуватість водія ОСОБА_4 жодним чином не виключає вину водія ОСОБА_1 , проте на розгляд судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення лише відносно ОСОБА_1 , а вийти за межі розгляду даного протоколу суд не має права. За ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже, винуватість іншого учасників події в порушенні ПДР, жодним чином не виключає вину водія ОСОБА_1 у вчиненому ним правопорушенні, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. По аналогії ст.337 КПК України, судовий розгляд у справах про адміністративне правопорушення проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дійсно, до матеріалів справи не було долучено відеозапис події, про який йдеться в протоколі, а направлений на адресу диск, як виявилося, містить фіксацію іншої події, разом із тим, вказана обставина не впливає на ступінь доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та сукупність зібраних по справі доказів є достатньою для встановлення в його діях ознак правопорушення.
Посилання адвоката Ільїна А.Н. на те, що протокол, наявний в матеріалах справи, є майже нечитабельним, суд вважає недоречним, оскільки вказана обставина була усунена після повернення матеріалів справи на дооформлення, вказаний протокол є електронним, та суду було надано якісну роздруківку (а.с.14).
З огляду на сукупність досліджених у справі доказів, суд вважає, що позиція ОСОБА_1 є його способом захисту, обумовленим прагненням уникнути відповідальності, а доводи його представника не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.
Решта доводів та заперечень висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Таким чином, оцінивши у всій сукупності досліджені по справі докази, суддя приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, при цьому суддя вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, тому суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.124 КУпАП.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 33-35, 40-1, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.
Суддя П. В. Жовтан