Справа № 477/1250/25
Провадження № 1-кп/477/412/25
02 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025152230000115, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, працюючого на посаді диспетчера Миколаївської філії «Адміністрація морських портів України», який є фізичною особою підприємцем, не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
01 березня 2025 року приблизно о 13-35 годині, у світлий час доби, за відсутності опадів, обвинувачений ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz 208D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався заднім ходом по сухій, чистій проїзній частині домоволодіння № 8, розташованого по вул. Південна (вул. Колгоспна) у селищі Воскресенське Миколаївського району Миколаївської області.
Рухаючись у обраному напрямку, обвинувачений ОСОБА_3 , в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: перед початком руху заднім ходом не переконався у безпечності свого руху, у подальшому проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам та, рухаючись заднім ходом по проїзній частині домоволодіння, маючи перешкоду на смузі свого руху у вигляді пішохода, не переконався, що у напрямку його руху відсутній пішохід, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у обраному ним напрямку, при цьому для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого допустив контактування задньою частиною автомобіля з малолітнім пішоходом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди малолітньому пішоходу ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді двобічного забою легень, пневматоцеле, правобічного малого пневматораксу, які ускладнились дихальною недостатністю 2-3 ступеню, гемоперикарду, забою, підкапсульної гематоми правої долі печінки, неповного перелому заднього карю 6 ребра зліва, струсу головного мозку, саден лівої щоки, ран слизової оболонки правої щоки, які відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм - обвинуваченим ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.9 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Відповідальність за вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 діяння передбачена ч. 2 ст.286 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Пояснив, що до війни працював диспетчером у морському порту, з початку війни підприємство не працює і він, хоча і рахується працюючим, але заробітну плату не отримує, оскільки її не виплачують. Для того щоб забезпечити свою сім'ю він зареєструвався фізичною особою підприємцем та надає послуги з грузопасажирських перевезень. Для стоянки та ремонту автомобіля, яким здійснює підприємницьку діяльність, він орендує місце на стоянці. Потерпілий є його єдиним сином. Він часто брав з собою дитину на стоянку, де ремонтував автомобіль, і у дитини там був свій куточок, де він грався. 01 березня 2025 року після обіду він з сином поїхали на стоянку. Після того, як оглянув автомобіль, сказав сину, щоб почекав, для того щоб виїхати почав здійснювати маневр руху заднім ходом. Дивився у дзеркала заднього виду, бачив сина у безпечному місці, не помітив як ОСОБА_8 підбіг до автомобіля, лише почув звук удару. Все відбулось за долю секунди. Відразу зупинив авто, вийшов і побачив, що син лежить на землі біля авто. Після чого, дитину відвезли до лікарні, де сину надали допомогу.
Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати та не позбавляти права керування автомобілем, оскільки на сьогодні це є його єдиним джерелом доходу.
Вважав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують його вину та обставини вчинення злочину, оскільки він їх не оспорює.
Законний представник потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її чоловіком, а потерпілий сином. У них гарна та дружня родина. Син дуже любить батька, а батько сина і вони проводили і проводять багато часу разом. Безпосереднім свідком події не була. Після ДТП син пройшов лікування, на сьогодні повністю здоровий. Просила не позбавляти чоловіка права керування автомобілем, оскільки він є єдиним годувальником родини і надання послуг з перевезення це єдине джерело доходу їхньої сім'ї у цей складний час.
Також вважала недоцільним дослідження доказів, що підтверджують вину обвинуваченого та обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки вона їх не оспорює.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, законного представника потерпілого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, підтверджують витрати на залучення експерта та стосуються вирішення долі речових доказів.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та законний представник потерпілого правильно розуміють зміст обставин кримінального правопорушення, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає повністю доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і його дії за ч. 2 ст. 286 КК України органом досудового розслідування кваліфіковані вірно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є визнання вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого.
Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, має сталі соціальні зв'язки: має постійне місце роботи та проживання, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, судимості не має, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком, який передбачений санкцією частини 2 статті 286 КК України.
Щодо призначення додаткового покарання, яке передбачене санкцією частини 2 статті 286 КК України, у виді позбавлення позбавленням права керувати транспортними засобами, то суд вважає за можливе його не застосовувати з огляду на те, що обвинувачений є фізичною особою підприємцем, який надає послуги з перевезень, та є єдиним годувальником у родині, тобто це єдине джерело доходу сім'ї обвинуваченого, членом якої є також і потерпілий, який є його сином, стан здоров'я якого відновився. Суд, з урахуванням обставин справи, думки законного представника потерпілого, вважає, що призначення основного покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також суд, враховуючи те, що обвинувачений судимості не має, щиро розкаявся у вчиненому, має сталі соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізолювання від суспільства і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання, на підставі статті 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Цивільний позов під час досудового розслідування та до початку судового розгляду не заявлявся.
На підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні у сумі 9329,76 грн., довідки щодо витрат на залучення яких надані прокурором.
Речовими доказами розпорядитись відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався, клопотань щодо цього від учасників судового засідання не надходило.
Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати засудженого ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 9329 (дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 76 коп.
Речові докази у справі:
Автомобіль «Mercedes-Benz 208D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_3 , - залишити йому, як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1