Миколаївської області
Справа №477/1980/25
Провадження №1-кс/477/1070/25
про застосування запобіжного заходу
27 вересня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000211 від 10 березня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в м. Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_1 , офіційно не працює, не одружений, не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 309 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
26 вересня 2025 року старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000211 від 10 березня 2025 року за частиною третьою статті 309 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим управлінням ГУНП в Миколаївській області, за матеріалами УБН ГУНП в Миколаївській області про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним збутом наркотичних речовин групою осіб на території Миколаївської області, 10 березня 2025 року внесено відомості до ЄРДР за №12025150000000211 та розпочато досудове розслідування з попередньою кваліфікацією за частиною другою статті 307 КК України.
Проведеними першочерговими слідчими діями, встановлено, що до вчинення протиправних дій можуть бути причетними низка осіб, серед яких ОСОБА_5 , за місцем проживання якого 25 вересня 2025 року виявлено та вилучено поліетиленовий пакунок всередині якого знаходилася речовина рослинного походження - канабіс, масою не менше 2500 г, що є особливо великим розміром, який останній незаконно придбав та зберігав без мети збуту, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 309 КК України.
26 вересня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 309 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту в особливо великому розмірі.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчим обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років та з метою уникнення покарання може виїхати до іншої країни чи непідконтрольної Україні території. Також, слідчий у поданому клопотанні вказує, що ОСОБА_5 з метою прикриття своєї незаконної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, з огляду на те, що під час досудового розслідування не віднайдено усіх речей та документів, а підозрюваний для приховання своєї діяльності може вчиняти дії щодо знищення доказів причетності до вчинення кримінальних правопорушень, як його самого так і інших співучасників, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 177 КПК України.
Також, слідчий ОСОБА_3 у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до якого ОСОБА_5 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом інформування осіб, причетність яких до вчинення цього кримінального правопорушення перевіряється органом досудового розслідування, про хід досудового розслідування.
Оскільки ОСОБА_5 на час вчинення цього кримінального правопорушення притягнутий до відповідальності у іншому умисному кримінальному правопорушення, не працевлаштований та не має законних джерел доходу, слідчий у своєму клопотанні посилається і наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного продовжити злочин у якому він підозрюється, або вчинити інше правопорушення.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання слідчого ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила його задовольнити, указувала про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, та неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на його особу та обставини вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, незважаючи на обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, вважала, що відсутні підстави для його визначення.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на те, що ризики вказані слідчим необґрунтовані, а підозра є незаконною та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 ,. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на необгрунтованість підозри та недоведеність ризиків, указаних слідчим у його клопотанні, що мало б своїм наслідком застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу. Крім того вказувала, що слідчим у клопотанні не зазначено про можливість застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави, що суперечить змісту статті 183 КПК України, просила застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
В провадженні слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025150000000211 від 10 березня 2025 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною другою статті 307 КК України за фактом вчинення мешканцями міста Миколаєва дій, пов'язаних зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин.
Під час досудового розслідування проведено комплекс негласних слідчих дій, під час яких зафіксовано спосіб придбання та збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, а також встановлено осіб, причетних до вчинення протиправних дій, серед яких ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює вирощування та зберігання наркотичного засобу.
25 вересня 2025 року за адресою проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено поліетиленовий пакунок всередині якого знаходилася речовина рослинного походження - канабіс, масою не менше 2500 г, що є особливо великим розміром, який останній незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Зі змісту повідомлення про підозру від 26 вересня 2025 року, вбачається, що цього ж дня ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 309 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту в особливо великому розмірі, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності наданих органом досудового розслідування доказів, вважає підтвердженим причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: інформацією УБН ГУНП в Миколаївській області про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 від 25 вересня 2025 року; висновком експерта №СЕ19/115-25/15984 НЗПРАП від 26 вересня 2025 року та силу частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
Під час судового засідання за копотанням сторони захисту судом досліджено відеозапис проведеного на підставі ухвали слідчого судді обшуку та підозрюваним надані відповідні показання з приводу проведеного обшуку.
При цьому, слідчим суддею не оцінюються докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
За рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому, такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів, що долучені слідчим ОСОБА_3 до клопотання про застосування запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 309 КК України.
Слідчий суддя також визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду та вчинити інше правопорушення.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарань, передбаченого санкцією частини третьої статті 309 КК України, а також його соціальне становище, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може зникнути з місця проживання, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також слідчий суддя вважає доведеним і наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, який надає можливість підозрюваному ОСОБА_5 вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки за змістом матеріалів, що долучені до клопотання вбачається, що підозрюваний притягнутий у якості підозрюваного у іншому кримінальному провадженні за вчинення умисного кримінального правопорушення, що може вказувати на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому підозрюваний може продовжити займатися злочинною діяльністю, що свідчить про існування ризику пов'язаного з можливістю останнього вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий у поданому клопотанні зазначає, що на даний час існує ризик передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи доводи слідчого щодо наявності указаних ризиків, слідчий суддя не може погодитися з ними у повній мірі, так як такі доводи в більшій мірі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить основам статті 62 Конституції України, оскільки будь-яких доказів на користь існування зазначених вище ризиків, органом досудового розслідування не надано .
Так, зміст клопотання та матеріали, які долучені до нього не місять відомостей про інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення пов'язаного зі зберіганням ОСОБА_5 наркотичних речовин та на яких підозрюваний міг би вплинути, чим міг би спотворити речі і документи, що мають значення для кримінального провадження.
У свою чергу, як вбачається зі змісту підозри, яка повідомлена ОСОБА_5 , останній підозрюється у вчиненні дій, пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням наркотичних засобів без мети збуту в особливо великому розмірі.
Оскільки змістом підозри не встановлено будь-яких відносин, пов'язаних зі створенням, обробітком, виготовленням документів, доступ до яких має підорюваний, внаслідок чого мав би можливість вчинити дії направленні на їх знищення, спотворення, слідчий суддя критично сприймає доводи органу досудового розслідування про існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.
Ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на думку слідчого судді органом досудового розслідування не підтверджений належним чином, а обставини в його підтвердження мають невизначений, абстрактний характер, тому слідчий суддя вважає досить сумнівними доводи слідчого та прокурора про можливість підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчий суддя, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 не одружений, офіційно не працевлаштований та офіційних доходів не має, що вказує на низький рівень його соціальних зв'язків.
Наявні у підозрюваного медичні показання, про що було зазначено захисником під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, не свідчать про наявність у підозрюваного такого захворювання, що з однієї сторони могло б утримати його процесуальну поведінку на належному рівні, а з іншої не є такими, що перешкоджали б застосуванню до нього запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до частини першої статі 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Частиною третьою статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту пов'язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м'якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов'язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали його у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для його переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Водночас, у випадку застосування судом запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у виді застави, слід зазначити, що підозрюваний матиме можливість до внесення застави вчинити дії направленні на залишення території України та/або на переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки слідчим суддею не встановлено, з огляду на відсутність заяв від осіб, що заслуговують на довіру про бажання взяти підозрюваного на поруки, а також з тих же обставин, що зазначені слідчим суддею під час перевірки можливості застосування запобіжного заходу у виді домашній арешт.
З урахуванням доведеності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, в тому числі документи, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням наркотичних засобів без мети збуту в особливо великому розмірі, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням ним процесуальних обов'язків, заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкістю покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості інкримінованого йому діяння, зможе забезпечити виконанню підозрюваним ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
За такого, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України (абзаци сьомий-восьмий частини четвертої статті 183 КПК України).
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 (частина третя статті 309 КК України) не є злочином, вчиненим із застосуванням насильства або погрозою його застосування та не спричинив загибель людини.
Також, відносно ОСОБА_5 у цьому провадженні не обирався запобіжний захід у виді застави, він не оголошувався у міжнародний розшук, та/або є таким, який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Злочин, передбачений частиною третьою статті 309 КК України не класифікується як особливо тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вказаний склад не міститься в переліку, передбаченому абзацом восьмим частини четвертої статті 183 КПК України.
Отже, визначення розміру застави в цьому кримінальному провадженні, з урахуванням підозри ОСОБА_5 за частиною третьою статті 309 КК України та імперативної вимоги кримінального процесуального законодавтсва є обов'язком слідчого судді, а не його правом.
Тому, посилання прокурора на відсутність правових підстав для визначення розміру застави є неприйнятним та таким, що грубо порушує засади законності кримінального провадження.
Так, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (статті 9 КПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.
Пункт 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачає, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається на рівні від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оцінивши доводи захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , наведені у судовому засіданні, слідчий суддя вважає, що з урахуванням досліджених доказів, пояснень підозрюваного щодо його майнового стану, стану його здоров'я, сімейного стану, з урахуванням характеру інкримінованого йому правопорушення, наявні підстави для визначення розміру застави максимальному розмірі визначеному межами статті 182 КПК України на рівні 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, запобігання ризикам та не є явно непомірним для нього.
При цьому, слідчий суддя, з урахуванням принципу диспозитивності кримінального правадження (частина третя статті 26 КПК України - "слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом"), відсутності клопотання прокурора про визначення розміру застави взагалі, не в праві вирішувати питання виходу за межі розмірів застави, визначених законодавцем в статті 182 КПК України.
За змістом частини третьої статті 183 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
За змістом положень частини п'ятої статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Оскільки слідчий у своєму клопотанні та прокурор під час розгляду клопотання не вказували на необхідність покладення будь-яких обов'язків на підозрюваного та відповідно не довели необхідності їх покладення на ОСОБА_5 слідчий суддя, з урахуванням положень частини третьої статті 26, частини п'ятої статті 194 КПК України, уважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25 вересня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий 25 вересня 2025 року о 14.20 годині.
З огляду на імперативні положення, визначені частиною першою та другою статті 197 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 25 вересня 2025 року.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 376 КПК України,
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який діє до 23 листопада 2025 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти.
Відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7