01 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10730/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - Лозицька О.Л. (самопредставництво)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Укрвугілля"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 (у складі колегії суддів: Алданової С.О. (головуючий), Євсікова О.О., Корсака В.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 (суддя Алєєва І.В.)
в частині задоволення позовних вимог на суму 300 000 грн
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Державного підприємства "Укрвугілля"
про стягнення коштів
Короткий зміст та підстави позовних вимог
02.09.2024 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрвугілля" (надалі - ДП "Укрвугілля", Відповідач, Скаржник) про стягнення 113 750 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання за договором про поворотну фінансову допомогу № 37-004-08-21-01527 від 30.12.2021 (далі - Договір), натомість ДП "Укрвугілля" порушило свій обов'язок щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у строки, визначені погодженим сторонами графіком повернення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ДП "Укрвугілля" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" борг у сумі 113 750 000 грн.
При цьому суди дійшли висновку, що Відповідачем порушено зобов'язання за Договором в частині строків повернення безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 113 750 000 грн згідно графіка повернення, а відтак вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
Касаційне провадження у справі відкрито 10.09.2025 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У своїй касаційній скарзі Відповідач просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 в частині задоволення позовних вимог на суму 300 000 грн та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Доводами касаційної скарги ДП "Укрвугілля" визначило відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підставність ототожнення Договору поворотної фінансової допомоги та Договору позики.
У запереченнях проти відкриття касаційного провадження та у відзиві на касаційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" просить Суд закрити касаційне провадження у справі.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
Як встановлено судами за наявними у справі матеріалами, ДП "Укрвугілля" 14.12.2021 звернулося до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з проханням розглянути можливість надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 600 000 000 грн з терміном повернення до 20.12.2022.
15.12.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення, яким, з метою підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, погоджено пропозицію ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ДП "Укрвугілля" у розмірі 600 000 000 грн із строком повернення до 20.12.2022.
30.12.2021 між ДП "Укрвугілля" (отримувач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надавач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 37-004-08-21-01527.
Відповідно до пункту 2.1 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 600 000 000 грн без ПДВ.
Умовами пункту 3.1 Договору передбачено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається ДП "НАЕК "Енергоатом" не пізніше наступного робочого дня після отримання від ДП "Укрвугілля" відповідного листа про надання частини або повної суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
На виконання пункту 3.1 Договору та з урахуванням листа ДП "Укрвугілля" від 30.12.2021, ДП "НАЕК "Енергоатом" 30.12.2021 перерахувало отримувачу грошові кошти у розмірі 500 000 000 грн (платіжне доручення від 30.12.2021 № 9557).
У подальшому додатковою угодою № 1 від 11.01.2022 до Договору сторони змінили пункт 2.1 Договору та виклали його в новій редакції, згідно з якою поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 500 000 000 грн, ПДВ за цією операцією не передбачено.
Пунктом 2 додаткової угоди № 3 від 19.10.2023 до Договору сторонами змінено додаток 1 до Договору (Графік повернення) в редакції додатка до цієї додаткової угоди, який є невід'ємною частиною додаткової угоди. Як наслідок, графік повернення в редакції додатка до додаткової угоди № 3 від 19.10.2023, складений сторонами з урахуванням того, що ДП "Укрвугілля" отримано від ДП "НАЕК "Енергоатом" 500 000 000 грн, з яких станом на 19.10.2023 повернуто 150 000 000 грн.
Суди попередніх інстанцій звертали увагу на те, що сума неповернутої отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 350 000 000 грн підлягає поверненню відповідно до наступного графіка: до 31.12.2023 - 155 000 000 грн (погашена); до 31.01.2024 - 16 250 000 грн (є предметом судової справи № 910/5805/24); до 29.02.2024 - 16 250 000 грн (є предметом судової справи № 910/5805/24); до 31.03.2024 - 16 250 000 грн (є предметом судової справи № 910/5805/24); до 30.04.2024 - 16 250 000 грн (є предметом судової справи № 910/5805/24); до 31.05.2024 - 16 250 000 грн (є предметом судової справи № 910/5805/24); до 30.06.2024 - 16 250 000 грн; до 31.07.2024 - 16 250 000,00 грн; до 31.08.2024 - 16 250 000 грн; до 30.09.2024 - 16 250 000 грн; до 31.10.2024 - 16 250 000 грн; до 30.11.2024 - 16 250 000 грн; до 31.12.2024 - 16 250 000 грн.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається ДП "Укрвугілля" шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ДП "НАЕК "Енергоатом" та вважається поверненою з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує.
Відповідно до вищезазначеного графіка Відповідач до 31.12.2023 здійснив погашення заборгованості у розмірі 155 000 000 грн, а саме: 06.11.2023 - 20 000 000 грн, 20.11.2023 - 20 000 000 грн, 14.12.2023 - 100 000 000 грн, 28.12.2023 - 15 000 000 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено АТ "НАЕК "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
За доводами Позивача, не спростованими Відповідачем, починаючи з січня 2024 року зобов'язання щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у визначений графіком строк останній не виконує, грошові кошти на рахунок АТ "НАЕК "Енергоатом" не надходять.
З огляду на таке порушенням Відповідачем графіка повернення безвідсоткової фінансової допомоги АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулось до суду з позовом про стягнення прострочених платежів за період січень - травень 2024 року у загальному розмірі 81 250 000 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/5805/24 позовні вимоги АТ "НАЕК "Енергоатом" задоволено та стягнуто з ДП "Укрвугілля" заявлену частину суми безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 81 250 000 грн.
Згідно наданих Позивачем доказів, у подальшому Відповідач продовжував порушувати свої договірні зобов'язання, а саме не виконав свої зобов'язання щодо повернення чергової частини безвідсоткової фінансової допомоги у черні та у липні 2024 року.
Враховуючи систематичність невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, прострочення повернення чергових частин позики та керуючись положеннями частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, Позивач направив Відповідачу вимогу від 07.08.2024 про дострокове повернення всієї неповернутої безвідсоткової фінансової допомоги. Розмір неповернутої частини безвідсоткової фінансової допомоги за Договором становить 113 750 000 грн.
У зв'язку з направленою вимогою строк дострокового повернення всієї суми безвідсоткової фінансової допомоги визначений Позивачем тривалістю у 7 днів з моменту отримання вимоги. Як підтверджено матеріалами справи, вимога направлена на адресу Відповідача 08.08.2024 та отримана останнім 12.08.2024.
В такий спосіб судами встановлено, що обов'язок Відповідача щодо повернення всієї непогашеної частини безвідсоткової фінансової допомоги за Договором у розмірі 113 750 000 грн настав 19.08.2024. Крім того, 20.08.2024 Позивач у відповідь на свою вимогу отримав від Відповідача лист від 19.08.2024 з повідомленням, що не заперечує наявності заборгованості за Договором, однак не може його виконати у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з посиланням на те, що надані Позивачем кошти були направлені державним вугледобувним підприємствам у якості поворотної фінансової допомоги на виконання пункту 7.2 протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 12.12.2021. Забезпечення виконання державними вугледобувними підприємствами зобов'язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги очікувалося за рахунок видобутку такими підприємствами вугілля та його реалізація в майбутньому. Проте військова агресія російської федерації та введення в Україні воєнного стану призвело до того, що деякі державні вугледобувні підприємства були вимушені зупинити свою господарську діяльність через знаходження на окупованій території або території, яка знаходиться поблизу зони ведення бойових дій (АТ "Лисичанськвугілля", ДП "Первомайськвугілля", ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та ДП "Шахта ім. М.С. Сургая").
Також Відповідач вказував, що ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" отримали висновки Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин з огляду на знаходження їх у безпосередній близькості до зони ведення бойових дій. АТ "Лисичанськвугілля" та ДП "Первомайськвугілля" знаходяться на окупованій території України, що унеможливлює здійснення ними господарської діяльності, а отже і повернення заборгованості за договорами безвідсоткової фінансової допомоги.
Інші вугледобувні підприємства не можуть повернути кошти, оскільки з початком воєнних дій обсяги виробничої потужності суттєво зменшилася, що призвело до погіршення фінансового стану таких підприємств.
Також Відповідач на підтвердження своєї позиції зазначав, що на момент укладення Договору з Відповідачем та інших договорів з державними вугледобувними підприємствами не існувало підстав і обставин, які б свідчили про неможливість у майбутньому виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеними договорами. Проте, військова агресія російської федерації ускладнила, а в деяких випадках унеможливила вчасне повернення коштів Позивачу. Відповідач зазначив, що він, у свою чергу, вжив усіх можливих дій щодо примусового стягнення з державних вугледобувних підприємств шляхом звернення до суду та отримання ряду рішень про стягнення на його користь коштів, та звертався до Позивача з пропозицією відступлення права вимоги до зазначених компаній на його користь, що дозволило б здійснити ланцюг зарахувань зустрічних грошових вимог між учасниками енергетичного ринку.
З наведеного суди попередніх інстанцій зробили висновок, що Відповідач не заперечує наявності боргу перед Позивачем
Позиція Верховного Суду
Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Позивача про стягнення коштів у загальному розмірі 113 750 000 грн.
Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода Відповідача з рішеннями у справі про задоволення позовних вимог в частині стягнення 300 000 грн.
Отже предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій виключно в частині стягнення 300 000 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводами касаційної скарги ДП "Укрвугілля" є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо ототожнення Договору поворотної фінансової допомоги та Договору позики.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Тобто у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
У цій справі № 910/10730/24 ДП "Укрвугілля" визначило підставою касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання ототожнення договору поворотної фінансової допомоги та договору позики.
Розглянувши наведені доводи колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 викладено наступні висновки: "Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним".
У подальшому такі висновки враховувалися судом касаційної інстанції, зокрема у постанові від 27.03.2023 у справі № 357/1771/21 Верховний Суд виснував наступне: "Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 Цивільного кодексу України".
Зазначені правові висновки фактично було враховано судами попередніх інстанцій, які, оцінивши відносини, що склалися між сторонами, посилалися, в тому числі, і на норми, які регулюють договірні відносини позики.
При цьому за результатами касаційного перегляду справи Судом не було встановлено неправильного та/або всупереч судовій практиці застосування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень норм зазначених статей Цивільного кодексу України. Водночас підстав для відступу від наведених висновків суду касаційної інстанції не вбачається.
Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та до спонукання суду касаційної інстанції до їх переоцінки, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
За наведених вище обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі відсутні.
Зважаючи на викладене, наведені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги та, відповідно, скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень.
Висновки Верховного Суду
Згідно пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
З огляду на вказане та беручи до уваги висновки Верховного Суду у справах № 381/4019/18 та № 357/1771/21, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Укрвугілля" на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Укрвугілля" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/10730/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко