01 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/421/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2025 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЕКОТАКСІ"
до Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича
про стягнення 938 478,13 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЕКОТАКСІ" (далі - ТОВ "МОЕКОТАКСІ", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича (далі - ФОП Дутко Є. С., відповідач, скаржник) про стягнення 938 478,13 грн безпідставно отриманих коштів.
1.2. Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що за період 2019 - 2024 років із банківського рахунку Товариства здійснено перерахування значної суми грошових коштів на банківський рахунок ФОП Дудка Є. В. із призначенням платежів - поворотна фінансова допомога. У визначений період ФОП Дудко Є. В. також повернув Товариству певну суму грошових коштів поворотної фінансової допомоги. Однак, згідно з банківськими виписками з рахунків Товариства та згідно з бухгалтерською довідкою станом на 10.04.2024, заборгованість відповідача перед позивачем складає 938 478,13 грн.
1.3. У зв'язку з відсутністю документів, що документально підтверджують наявність підстав для проведення вказаних транзакцій, Товариство і звернулося до суду з позовом до ФОП Дутка Є. В. про стягнення вказаної суми, як безпідставно отриманих коштів на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2025 (суддя Ремецькі О. Ф.) у справі № 907/421/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (колегія суддів: Малех І. Б., Панова І. Ю., Зварич О. В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ФОП Дутка Є. В. на користь Товариства 938 478,13 грн та витрати зі сплати судового збору.
2.2. Рішення та постанову мотивовано такими висновками:
- матеріалами справи підтверджується факт здійснення перерахунку з банківських рахунків Товариства на банківські рахунки відповідача за період 2019 - 2024 років грошових коштів на загальну суму 14 131 789,73 грн із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога";
- матеріалами справи також підтверджується, що за означений період відповідач повернув на рахунки товариства "поворотну фінансову допомогу" на загальну суму 13 193 311,60 грн;
- за відсутності у матеріалах справи укладеного між сторонами спору договору поворотної фінансової допомоги, укладеного у письмовій формі, як того вимагають положення статті 1047 ЦК України, грошові кошти у розмірі 938 478,13 грн є безпідставно набутими ФОП Дутко Є. В., а тому підлягають поверненню позивачу на підставі положень статті 1212 ЦК України;
- вказівка щодо призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, а також за обставин того, що відповідач у спірний період займав посаду директора Товариства (позивача) також не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми правочину, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти ;
- натомість відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у нього права користування спірними грошовими коштами, у тому числі і не надав жодного доказу на підтвердження обставин щодо наявності договірних відносин із позивачем.
2.3. Суд апеляційної інстанції також відхилив за недоведенністю доводи відповідача із посиланням на те, що його банківський рахунок (банківський рахунок ФОП) використовувався кінцевим бенефіціарним власником позивача у своїй підприємницькій діяльності, з метою мінімізації податкових платежів. За висновками суду апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні будь-які заяви ФОП Дутко Є.В. до правоохоронних органів та/або податкових органів стосовно наявності у діях ТОВ "МОЕКОТАКСІ" ознак ухилення від сплати податків. Крім того суд апеляційної інстанції звернув увагу відповідача, що у разі реальності та наявності відповідних фактів останній не обмежений правом звернення до означених вище органів із відповідною заявою.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. ФОП Дутко Є. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 907/421/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає, що судами допущено неправильне застосування статті 1212 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 924/738/23 та від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20. Зокрема, при вирішенні спору щодо наявності / відсутності між сторонами спору договірних зобов'язань та, відповідно, підстав набуття відповідачем спірної суми грошових коштів.
4.1.2. Також скаржник вказує на неправильне застосування судами положень статті 3, 6 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування означених норм у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21).
4.1.3. Скаржник наголошує на тому, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишились обставини, зокрема, що у спірних відносинах сторін (стосовно надання позивачем безвідсоткової поворотної фінансової допомоги відповідачу та її повернення жодною зі сторін спору не ставиться під сумнів факт вчинення ними усного правочину / правочинів). Наведене, на переконання скаржника, додатково підтверджується фактом посилань позивача у графі призначення платежу (здійснюваних між сторонами протягом 2019 - 2024 років транзакцій) на конкретні реквізити договору - "поворотна фінансова допомога", а відповідач, у свою чергу, в призначенні платежу вказував - "часткове погашення поворотної фінансової допомоги зг.договору".
4.1.4. На переконання скаржника, означені вище обставини "поза розумним сумнівом" не дають підстав вважати відсутніми договірні зобов'язання між сторонами спору, які виникли за фактом надання позивачем поворотної фінансової допомоги та її часткового повернення відповідачем. Отже, у суду відсутні підстави вважати спірну суму грошових коштів такою, що отримана відповідачем поза правовими підставами, що виключає можливість застосування судами до спірних відносин положень частини першої статті 1212 ЦК України.
4.1.5. Натомість суди у вирішенні цього спору означеному оцінки не надали та залишили поза увагою, що між сторонами існують договірні зобов'язання, зокрема, в частині надання позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги у розмірі 14 131 789,73 грн та в частині повернення відповідачем 13 193 311,60 грн і такі відносини припинилися в порядку статей 599, 1049 ЦК України лише в частині повернутої суми коштів. Однак, у частині неповернутої суми (938 478,13 грн) такі договірні відносини продовжують існувати.
4.1.6. Також скаржник у касаційній скарзі з посиланням пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що повний текст оскаржуваної апеляційної постанови, розміщеної на порталі Електронний суд, в порушення частини восьмої статті 233 ГПК України не підписаний кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) усіх суддів, що входили до складу колегії суддів апеляційного суду, а саме відсутній КЕП судді Малех І. Б., що є підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу відповідача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Із банківського рахунку Товариства за період 2019 - 2024 років здійснено перерахунок грошових коштів на банківський рахунок ФОП Дудко Є. В. на загальну суму 14 131 789,73 грн, із призначенням платежів - "поворотна фінансова допомога".
6.2. За період із 01.01.2019 року до 10.04.2024 року ФОП Дудко Є.В. повернув на рахунок ТОВ "МОЕКОТАКСІ" грошові кошти у загальному розмірі 13 193 311,60 грн із призначенням платежу - "поворотна фінансова допомога".
6.3. Підтвердженням означених банківських операцій є банківські виписки з поточного рахунку ТОВ "МОЕКОТАКСІ", який відкритий у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за період з 01.01.2019 року до 29.02.2024 року .
6.4. Згідно з бухгалтерською довідкою станом на 10.04.2024, заборгованість ФОП Дудко Є. В. перед ТОВ "МОЕКОТАКСІ" складає 938 478,13 грн (розрахунок заборгованості зроблений на підставі інформації з банківських виписок Товариства).
6.5. Товариство 15.04.2024 направило на адресу відповідача лист із вимогою про повернення коштів у розмірі 938 478,13 грн у строк не пізніше 22.04.2024.
6.6. Однак, відповідач не вжив дій щодо повернення означеної суми коштів. Наведене і стало причиною для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача спірної суми коштів.
6.7. Звертаючися до суду з позовом, Товариство стверджує, що перераховані грошові кошти у сумі 938 478,13 грн знаходяться у відповідача без жодної правової підстави та підлягають стягненню на користь позивача як безпідставно набуті.
6.8. Відповідач заперечуючи проти задоволення вимог вказує на те, що його банківський рахунок використовувався кінцевим бенефіціарним власником позивача у своїй підприємницькій діяльності, з метою мінімізації податкових платежів.
6.9. Також відповідач вказує на те, що як свідчать банківські виписки, перерахування коштів з банківського рахунку ФОП Дутко Є. В. на банківські рахунки ТОВ "ІНФІНІТ ПЕРФЕКШН", ТОВ "МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА", ФОП Глусь І. І., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які надходили з рахунків позивача із призначенням платежу - "поворотна фінансова допомога", здійснювалося відповідачем в основному протягом одного банківського дня та переважно через короткий проміжок часу 1-3 хв.
6.10. Відповідач стверджує, що за період роботи на посаді директора ТОВ "МОЕКОТАКСІ" між Дутко Є. В. та ОСОБА_8 виникали правовідносини, сутність яких позивач суду не розкриває, натомість безпідставно стверджує, що грошові кошти у розмірі 938 478,13 грн отримані останнім без жодної правової підстави та підлягають поверненню як безпідставне набуте майно.
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.4. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
7.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
7.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
7.9. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
7.10. Верховний Суд виходить також із того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
7.11. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, означених скаржником та вказаними у пунктах 4.1.1. та 4.1.2 цієї постанови, Верховний Суд виходить з такого.
7.12. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна (грошових коштів) на підставі статті 1212 ЦК України.
7.13. У контексті зазначених скаржником доводів Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
7.14. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Крім того застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
7.15. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
7.16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17) у застосуванні положень означеної вище норми права зазначила, зокрема таке: "…аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали".
7.17. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
7.18. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 на яку посилається скаржник).
7.19. Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
7.20. Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
7.21. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов'язання, не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
7.22. Така правова позиція є сталою та послідовною і викладена у численних постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі № 918/339/21, тощо.
7.23. У постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
7.24. У постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
7.25. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що увалюючи судові рішення про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства та стягнення з відповідача суми спірних грошових коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України, суди виходили із відсутності у матеріалах справи укладеного між сторонами спору договору поворотної фінансової допомоги (у письмовій формі, як того вимагають положення статті 1047 ЦК України), а тому, за висновками судів, грошові кошти у розмірі 938 478,13 грн є безпідставно набутими ФОП Дутко Є. В.
7.26. Відхиляючи доводи відповідача з посиланням на наявність між сторонами спору договірних відносин, суди зазначили про те, що вказівка щодо призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, у тому числі і за обставин, що відповідач у спірний період займав посаду директора Товариства (позивача), не може бути кваліфікована, як дотримання письмової форми правочину, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти.
7.27. Таким чином, з огляду на відсутність доказів на підтвердження обставин щодо наявності між сторонами спору договірних відносин, а також враховуючи, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у нього права користування спірними грошовими коштами, суди і дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних грошових коштів саме на підставі положень статті 1212 ЦК України.
7.28. Колегія суддів вважає безпідставними аргументи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 924/738/23 та від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, з огляду на таке.
7.29. У справі № 910/9072/17 предметом спору були вимоги про стягнення суми сплаченого позивачем та невикористаного відповідачем авансу за договором підряду, а також вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафу. Позивач на обґрунтування вимог зазначав, що невикористані грошові кошти відповідач утримує без належних правових підстав, які зважаючи на приписи статті 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.
7.30. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що спірну суму авансу позивач сплатив на виконання умов Договору, який станом на момент вирішення спору був чинний, а тому, застосування приписів статті 1212 ЦК України є безпідставним. При цьому, у означеній постанові Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію, відповідно до якої за приписами статей 509, 598, 599, 631 ЦК України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
7.31. У справі № 924/738/23 предметом спору були вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна - природного газу. При цьому, Верховний Суд у постанові від 23.07.2024, з урахуванням встановлених судами обставин спору щодо невиконання відповідачем жодної з умов пункту 11 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, як це визначено договорами ПСО, визнав обґрунтованими висновки судів в частині відсутності правових підстав для постачання природного газу (у спірний період отримання відповідачем природного газу на підставі договорів ПСО не здійснювалося) та погодився із висновками судів, що у цей період природний газ набутий відповідачем без достатньої правової підстави. Суд виходив із того, що оскільки природний газ не може бути повернений в натурі, правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 ЦК України.
7.32. У справі № 916/2478/20 предметом спору були вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України сплачений податок на додану вартість за договором поставки у складі вартості товару, який звільнений від оподаткування ПДВ. При цьому Верховний Суд у постанові від 01.06.2021, з урахуванням встановлених судами обставин щодо необґрунтованого включення у вартість товару ПДВ за операцією, звільненою від такого виду оподаткування, вказав на те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а кошти підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.
7.33. Наведене вище свідчить, що посилання скаржника на означені постанови Верховного Суду є лише фактично цитуванням загальних сформованих висновків Суду (стосовно можливості та підстав застосування до спірних відносин сторін положень щодо повернення майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави). Однак такі цитування скаржник робить безвідносно до фактичних обставин спору, за яких Верховний Суд робив такі висновки, а тому Суд відхиляє означені доводи скаржника з огляду на нерелевантність вказаних справ зі справою, що розглядається за фактичними обставинами спору, встановленими судами.
7.34. Суд у вирішенні поставлених скаржником питань зазначає, що у касаційній скарзі скаржник лише посилається на окремі формулювання з наведених ним постанов Верховного Суду, які є універсальними при застосуванні положень статті 1212 ЦК України. При цьому застосоване судами правозастосування у оскаржуваних судових рішеннях у повній мірі відповідає та узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду.
7.35. При цьому Суд також враховує, що процитовану позицію, яка фактично є загальною у застосуванні положень статті 1212 ЦК України, скаржник наводить лише у контексті доводів про наявність між сторонами договірних відносин - факт відсутності яких і було встановлено судами попередніх інстанцій. Означеного не спростовано скаржником у касаційні скарзі.
7.36. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах касаційної скарги законність та обґрунтованість судових рішень у частині висновків щодо набуття відповідачем майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, дійшов висновку, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами статті 1212 ЦК України.
7.37. Суд також відхиляє доводи скаржника в частині неправильного застосування судами положень статей 3, 6 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування означених норм у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), оскільки у означеній справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відкрито провадження про банкрутство юридичної особи та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
7.38. Наведене свідчить, що справа № 910/8482/18 та справа, що розглядається (№ 907/421/24) не є подібними за предметом і підставами позову, а також правовим регулюванням спірних правовідносин, у тому числі і різняться фактично-доказовою базою.
7.39. Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться лише до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, що, у свою чергу, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.
7.40. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Щодо доводів касаційної скарги в частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав визначених у пункті 1 частини першої статті 310 ГПК України
7.41. Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
7.42. За доводами скаржника, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає обов'язковому скасуванню, оскільки повний текст оскаржуваної апеляційної постанови, розміщеної на порталі Електронний суд, в порушення частини восьмої статті 233 ГПК України не підписаний КЕП усіх суддів, що входили до складу колегії суддів апеляційного суду, а саме відсутній КЕП судді Малех І. Б.
7.43. У вирішенні доводів скаржника Суд зазначає, що згідно з положеннями частини третьої статті 33 ГПК України, перегляд в апеляційному порядку судових рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
7.44. У статті 32 ГПК України визначено, зокрема, що в разі колегіального розгляду визначення судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою (далі - ЄСІКС) під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу.
7.45. Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи, оформлюються протоколом. Протокол має містити відомості, зокрема, щодо інформації про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача (частина шістнадцята та пункт 3 частини сімнадцятої цієї статті).
7.46. Частинами першою, третьою статті 281 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі (главі 1 розділу IV). Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
7.47. Здійснення правосуддя з використанням КЕП вчиняється в порядку, встановленому законом.
7.48. Зокрема, у частині восьмій статті 233 ГПК України зазначено, що усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням ЄСІКС, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається КЕП судді (у разі колегіального розгляду - КЕП всіх суддів, що входять до складу колегії).
7.49. Визначення КЕП надано законодавцем у пункті 23 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", згідно з якою КЕП - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
7.50. Відповідно до положень частини четвертої статті 18 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" КЕП має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
7.51. Згідно з пунктами 1.4.2 та 2.10.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - АСДС), затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 зі змінами, зокрема, у апеляційних господарських судах використовується комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду", розроблена адміністратором автоматизованої системи для судів господарської юрисдикції. Оригінали електронних судових рішень, засвідчені ЕЦП, направляються до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) у порядку, визначеному Порядком ведення ЄДРСР.
7.52. Згідно з Порядком ведення ЄДРСР, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 зі змінами (далі - Порядок):
- електронний примірник судового рішення - створений в АСДС електронний документ, підписаний КЕП судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - КЕП всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі (підпункт 6 пункту 1 розділу І);
- електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Дата та час підписання КЕП, а також дата та час надсилання до Реєстру електронного примірника судового рішення або окремої думки судді автоматично зберігається в АСДС і не підлягає коригуванню (пункти 1, 2 розділу ІІ);
- у разі надсилання до Реєстру судових рішень та окремих думок суддів, що ухвалювались суддями, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру відповідного електронного примірника втратили можливість його підписання власним КЕП (за наявності у табелі обліку робочого часу відомостей щодо судді, підтверджених первинними документами, про підстави відсутності на роботі із нез'ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронного органу, військового комісаріату; у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; згідно з наказами про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), такі електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру особа, визначена наказом голови суду, в якому зберігається судова справа. У разі відсутності такого наказу електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру голова суду, в якому зберігається судова справа, або особа, яка виконує його обов'язки. Електронний примірник відповідного наказу в день його підписання із зазначенням прізвищ, імен, по батькові та контактних телефонів таких осіб, їх електронних адрес та посилених сертифікатів відкритих ключів КЕП вноситься до АСДС та надсилається адміністратору (пункт 2 розділу ІІІ);
- реєстрація електронних примірників судових рішень та окремих думок суддів здійснюється адміністратором за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів Реєстру в день їх надходження з АСДС. За результатами реєстрації формується дата та час включення до Реєстру електронного примірника судового рішення та окремої думки судді (пункт 1 розділу IV).
7.53. Отже, якщо суддя / судді на момент настання необхідності надсилання до ЄДРСР відповідного електронного примірника судового рішення втратили можливість його підписання власним КЕП голова відповідного суду може уповноважити іншу особу на підписання власним КЕП електронного примірника судового рішення замість судді, який не може накласти КЕП особисто, шляхом винесення відповідного наказу та/або у разі відсутності такого наказу електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру голова суду, в якому зберігається судова справа, або особа, яка виконує його обов'язки.
7.54. Із наявного в матеріалах справи протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 вбачається, що судову справу № 907/421/24 передано для розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Малех І. Б. - головуючий суддя, судді: Панова І. Ю. Зварич О.В., які в подальшому (після усунення недоліків апеляційної скарги) ухвалою від 24.03.2025 призначили цю справу до розгляду, а також ухвалою суду від 30.04.2025 відклали розгляд апеляційної скарги в судове засідання призначене на 14.05.2025.
7.55. За матеріалами справи, у судовому засіданні 14.05.2025 означеною вище колегією суддів проголошена вступна та резолютивна частини оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду, яка також підписана усім складом суду.
7.56. Повний текст постанови від 14.05.2025 (як в ньому вказано) складений 16.05.2025 та містить власноручні підписи суддів Малех І. Б. (головуючого судді), Панової І. Ю. та Зварич О. В.
7.57. Із комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Західного апеляційного господарського суду вбачається, що 23.05.2025 електронний примірник постанови апеляційного суду від 14.05.2025 надіслано до ЄДРСР з АСДС та того ж дня зареєстровано та оприлюднено для надання загального доступу.
7.58. При цьому, згідно з інформацією наявною у комп'ютерній програмі " Діловодство спеціалізованого суду" Західного апеляційного господарського суду вбачається, що електронний примірник згаданої постанови підписаний КЕП судді Панової І. Ю. та судді Зварич О.В., однак, замість КЕП головуючої судді Малех І. Б., яка входила до складу колегії суддів згідно з протоколом від 10.03.2025, значиться КЕП Желіка Максима Борисовича, який згідно з інформацією розміщеною на офіційному вебсайті Західного апеляційного господарського суду (за посиланням: https://wag.court.gov.ua/sud4870/), є головою цього суду.
7.59. У вирішенні спірних питань Суд також враховує, що за усталеними висновками Верховного Суду щодо застосування положень процесуального законодавства, можливість з'ясування судом певних обставин з відкритих державних реєстрів / відкритих джерел чи витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів, покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному / господарському судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного / господарського судочинства (постанови Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 532/53/20, від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 11.05.2021 у справі № 923/1132/16, від 06.07.2023 у справі № 908/3413/21 (908/2098/22).
7.60. У постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 Велика Палата Верховного Суду також наголосила на можливості використання судом за власною ініціативою відомостей з відкритих державних реєстрів та вказала про те, що такі дії суду є лише засобом боротьби із недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не механізмом сприяння стороні у збиранні процесуального матеріалу та покликане зберегти баланс між змагальністю сторін.
7.61. Колегія суддів у вирішенні доводів скаржника враховує та зазначає, що згідно з рішенням Вищої Ради правосуддя від 22.05.2025 № 1092/0/15-25, яке розміщено у загальному доступі на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя за посиланням: https://hcj.gov.ua/doc/doc/52490, було частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та тимчасово, до 09.06.2025 відсторонено суддю Західного апеляційного господарського суду Малех Ірину Богданівну від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
7.62. Таким чином, з огляду на те, що станом на час надіслання до реєстру електронного примірника оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції (23.05.2025) суддя Малех Ірина Богданівна була тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя, Голова Західного апеляційного господарського суду - Желік Максим Борисович мав повноваження на право підписання електронного примірника постанови від 14.05.2025 власним КЕП (задля своєчасного включення його до ЄДРСР) замість судді Малех І. Б. (яка на момент настання необхідності надсилання до ЄДРСР електронного примірника цієї постанови втратила можливість його підписання особистим КЕП).
7.63. За наведеного Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова від 14.05.2025 не підписана усім складом суду, отже відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови відповідно до пункту 3 частини першої статті 310 ГПК України.
7.64. За сукупності наведених у розділі 7 цієї постанови обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а отже підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
7.65. Доводи Товариства, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.66. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України», від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
7.67. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 907/421/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова