01 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/268/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат",
3) Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат",
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 45 979 796 953,50 грн,
1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/268/23 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", 2) на стороні відповідача - Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", про стягнення 45 979 796 953,50 грн.
2. Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.07.2024 призначив у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинив на час проведення експертизи.
3. 13.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) надійшла заява про забезпечення доказів.
4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.08.2025 поновив провадження у справі №910/268/23 для розгляду заяви Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) про забезпечення доказів.
5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.08.2025 відмовив в задоволені клопотання Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) про забезпечення доказів.
6. Не погоджуючись із постановленими ухвалами, Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила прийняти та розглянути апеляційну скаргу Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) на ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 та 27.08.2025 у справі №910/268/23; скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 про відмову в задоволенні клопотання Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) про забезпечення вимог кредиторів; задовольнити заяву про забезпечення доказів; заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та кредит" передавати матеріали кредитних справ без виготовлення їх дублікатів копій позичальникам; заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та кредит" передавати документи, які мають відношення до позивальників, зазначених в п.4 прохальної частини апеляційної скарги, включаючи звіти, які були підготовленні суб'єктами оціночної діяльності, документи, пов'язанні з підготовкою та проведенням торгів (аукціонів) з реалізації права вимоги тощо, без виготовлення дублікатів; скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 про поновлення провадження у справі; судові витрати покласти на позивача у справі.
7. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.09.2025, зокрема:
1) повернув апеляційну скаргу Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2025;
2) апеляційну скаргу Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 залишив без руху.
8. Рішення про повернення апеляційної скарги Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 мотивував тим, що ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не передбачає можливості оскарження ухвали про поновлення провадження окремо від рішень суду.
9. 11.09.2025 Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (згідно відмітки Верховного Суду "Прийом громадян") звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2025, в якій просить її скасувати у відповідній частині та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.
10. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
11. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному захист прав і свобод у судовому порядку, а ст.129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п.8 ч.1 цієї статті).
12. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
13. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (п.8 ч.3 ст.2 ГПК).
14. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого п.8 ч.2 ст.129 Конституції України, необхідно розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абз.13 пп.2.3 п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019).
15. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене п.8 ч.2 ст.129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз.8 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).
16. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
17. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
18. Відповідно до ч.1 ст.254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
19. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (ч.2 ст.255 ГПК).
20. Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, закріплено у ч.1 ст.255 ГПК.
21. При цьому у вказаному переліку відсутня ухвала про поновлення провадження у справі.
22. Відповідно до ч.3 ст.255 ГПК заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, досліджуючи питання щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, які не зазначені в переліку, викладеному в ч.1 ст.255 ГПК, погодилась зі сформованим при застосуванні норм процесуального права підходом щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, в основу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
24. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду зазначила:
"24. Суть цього підходу полягає в такому:
1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об'єктами апеляційного оскарження;
2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);
3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.
25. Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
26. Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
27. Наведене узгоджується з пунктом "d" статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
28. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
29. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: Ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
30. Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку".
25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц також зазначила:
"44. Водночас та обставина, що ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не зазначена в пунктах 2 та 16 частини першої статті 353 ЦПК України (пунктах 2, 14 частини першої статті 255 ГПК України), сама по собі ще не виключає можливості апеляційного оскарження такої ухвали у певному порядку (див. пункт 24 цієї постанови).
45. Як зазначалося, для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду".
26. Як було зазначено, Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.07.2024 зупинив провадження у справі на час проведення експертизи. Після цього, у зв'язку із поданням Компанією Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) заяви про забезпечення доказів, суд провадження у справі поновив для розгляду такої заяви.
27. З встановлених обставин не вбачається, яким чином ухвала про поновлення провадження для розгляду заяви скаржника - Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) про забезпечення доказів перешкоджає подальшому провадженню у справі.
28. Навпаки, зазначена ухвала була постановлена з метою забезпечити можливість розгляду відповідного процесуального питання, ініційованого самим же скаржником.
29. Також, оскарження ухвали про поновлення провадження у справі у цьому випадку не відноситься до випадків, за яких оскаржувана ухвала постановлена вже після ухвалення рішення суду по суті спору (або за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця, яка є судовим рішенням, ухваленим по суті скарги).
30. Скаржник також не довів і Верховний Суд не вбачає обставин неможливості відновити права скаржника в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
31. Враховуючи зазначене, Верховний Суд доходить до висновку, що скаржник у касаційній скарзі не спростував висновки апеляційного господарського суду та не довів неправильне застосування ним норм процесуального права (ст.255 ГПК).
32. Суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи ст.255 ГПК та повернув апеляційну скаргу у відповідній частині заявнику, оскільки підстав для застосування "розширювального" тлумачення цієї норми (відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц) у цьому випадку не вбачається.
33. Також Верховний Суд звертає увагу, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
34. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
35. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
37. Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
38. Скаржник, знаючи, що провадження у справі зупинено, звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, задля розгляду якої суд поновив провадження у справі.
39. Втім, подальша поведінка скаржника щодо оскарження ухвали про поновлення провадження - процесуальної дії, яка очевидно передувала би як задоволенню, так і відмові у задоволенні заяви скаржника про забезпечення доказів, не відповідає попереднім діям останнього щодо подання відповідної заяви, що може свідчити про недобросовісність, що у свою чергу, не допускається.
40. Відповідно до ч.2 ст.293 ГПК у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
41. З огляду на викладене, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення ухвали від 04.09.2025 в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
42. У зв'язку з цим, Верховний Суд визнає касаційну скаргу Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 необґрунтованою і відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі ч.2 ст.293 ГПК.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/268/23 за касаційною скаргою Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець