Справа № 128/3933/25
Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025020050000498, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України,
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що підстав для закриття, зупинення провадження немає, в справі наявні всі необхідні для розгляду в судовому засіданні матеріали, порушень КПК України при проведенні досудового розслідування не встановлено, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, тому просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Інші учасники судового засідання підтримали таку позицію прокурора та не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Враховуючи, що угоди про визнання винуватості чи про примирення до суду у порядку ст.ст. 468-475 КПК України не надійшло, підстав для закриття провадження згідно ст. 284 КПК України не вбачається, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, суд вважає можливим призначити відкритий судовий розгляд на підставі наданого обвинувального акту, який здійснювати складом суду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Крім цього, прокурор підтримав подане письмове клопотанняпро продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242, 240 грн. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були враховані ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі, обсяг обвинувачення ОСОБА_5 , а тому він може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у кримінальному провадженні. Вважає, що будь-який інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили зменшити розмір застави до мінімального розміру або змінити запобіжний захід на домашній арешт. Зокрема, просили врахувати, що ОСОБА_5 має постійне зареєстроване місце проживання з батьками пенсійного віку в с. Вишневе Оржицького району Полтавської області. Батьки перебувають на утриманні та залежать від його допомоги. До затримання обвинувачений проживав в м. Київ з нареченою, працював неофіційно, вважає, що в разі зменшення застави до мінімального розміру його родичі зможуть внести за нього заставу
Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2025 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242, 240 грн. При цьому було враховано як тяжкість покарання, що загрожувала обвинуваченому в межах пред'явленого обвинувачення, його поведінку до затримання та те, що він не є місцевим жителем, так і можливість обвинуваченого вчиняти тиск на свідків чи експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_5 у сукупності із даними про особу обвинуваченого, а саме віддаленість його зареєстрованого місця проживання, відсутність офіційного працевлаштування та власної сім'ї, вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тому, для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб із залишенням попередньо визначеного розміру застави та покладенням відповідних обов'язків на обвинуваченого в разі внесення застави, на підставі ч. 3 ст. 183 КК України, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу. Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, слід визначити на час дії ухвали суду.
Суд зауважує, що, враховуючи вищевикладені обставини, підстав для зменшення встановленого розміру застави також не встановлено, на переконання суду, її розмір відповідає обсягу обвинувачення та наявним відомостям про особу обвинуваченого, будь-яких реальних намірів сплатити заставу за обвинуваченого як ним, так і іншими особами, жодними доказами не встановлено.
Інших клопотань в підготовчому судовому засіданні не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 128, 177, 181, 183, 194, 199, 314-317, 331 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12025020050000498, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України,в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 13.10.2025 о 15:00 год. одноособово у відкритому судовому засіданні.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 30.11.2025 включно.
Залишити ОСОБА_5 встановлену заставу в розмірі 242 240, 00 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Роз'яснити, що обвинувачений чи застоводавець мають право в будь-який момент внести заставу, та після внесення застави обвинувачений звільняється з-під варти.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1)прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4)утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6)носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.
В судове засідання для розгляду кримінального провадження викликати учасників судового розгляду.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання в частині продовження запобіжного заходу.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК України.
Суддя: