30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6088/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 (головуючий - Руденко М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.)
у справі № 910/6088/22
за позовом ОСОБА_2
до 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД"
про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі, визнання недійсним договору, акту приймання-передачі та витребування частки у статутному капіталі
Історія справи
1. ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 (відповідач 1), ОСОБА_1 (відповідач 2) з вимогою про переведення на ОСОБА_2 прав та обов'язків покупця частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 55% статутного капіталу ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", укладеного 10.06.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позов 1).
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6088/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, залучено до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" та третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 .
3. Також ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про:
- визнання недійсним Договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на підставі якого складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 14.04.2023;
- визнання недійсним Акта приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 14.04.2023, складеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- витребування від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 частки у розмірі 55% статутного капіталу ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", що у грошовому еквіваленті складає 3 850 000 грн (позов 2).
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_6 до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/556/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучити до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", залучити до участі у справі третіх осіб 2 та 3, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , призначено підготовче засідання у справі.
5. В подальшому від представника позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справи № 910/6088/22 та справи № 910/556/25; передачу справи № 910/556/25 на розгляд судді Гумезі О. В.; присвоєння об'єднаній справі № 910/6088/22.
6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025, зокрема, об'єднано в одне провадження справи № 910/6088/22 та № 910/556/25; присвоєно об'єднаній справі № 910/6088/22; визначено в об'єднаній справі № 910/6088/22 ОСОБА_2 позивачем, ОСОБА_3 відповідачем 1, ОСОБА_1 відповідачем 2, ОСОБА_4 відповідачем 3, ОСОБА_5 відповідачем 4, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД"; постановлено об'єднану справу № 910/6088/22 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в об'єднаній справі.
7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 позов 1 задоволено повністю.
8. Переведено на ОСОБА_2 права та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" у розмірі 55% статутного капіталу ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", укладеним 10.06.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
9. Перераховано на користь ОСОБА_1 300 000 грн внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва згідно з квитанцією № 25-1609377/1/С від 25.11.2022.
10. Позов 2 задоволено частково.
11. Визнано недійсним Акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" від 14.04.2023, складений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
12. Витребувано від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 частку у розмірі 55% статутного капіталу ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД", що у грошовому еквіваленті складає 3 850 000 грн.
13. В іншій частині позову 2 відмовлено.
14. 13.05.2025 не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Козлов Павло Борисович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/6088/22, який був пропущений з поважних причин та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/6088/22 частково, а саме в частині задоволення позову 1 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6088/22. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/6088/22 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду
16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/6088/22 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання відповідного обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 та доказів про сплату судового збору у розмірі 69 300 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків, роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
17. 03.06.2025 через канцелярію суду від представника ОСОБА_1 адвоката Козлова Павла Борисовича надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній просить прийняти дану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/6088/22; прийняти докази сплати судового збору у розмірі 69 300 грн та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/6088/22 за скаргою ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/6088/22. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025. Повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/6088/22 заявнику з додатками.
19. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилався на відзив на позовну заяву, який поданий відповідачем 2 на адресу суду 06.06.2022, в якому відповідач 2 визнає обставини неповідомлення позивача про продаж частки у статутному капіталі товариства, вказані обставини покладені в обґрунтування судового рішення у справі. Однак, в матеріалах справи відсутній відзив на позов поданий ОСОБА_1 . Також, у зв'язку із відсутністю повідомлення відповідача 2 належним чином про дату, час і місце засідання суду, у якому 31.03.2025 проводився розгляд справи, виникли обставини для скасування судового рішення. Відповідач 2 зазначив, що дізнався про оскаржуване рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 05.04.2025.
20. Однак суд відхилив наведені доводи скаржника, зазначивши що як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції неодноразово направляв ухвалу про відкриття провадження та оскаржуване рішення на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , зазначена адреса також вказана і у відзиві який було подано до суду першої інстанції, але вони повертались без вручення з відміткою Укрпошти "за закінченням встановлено строку зберігання; адресат відсутній за вказаною адресою".
21. Також колегією суддів суду апеляційної інстанції було встановлено, що в матеріалах справи міститься відзив від 02.09.2022 ОСОБА_1 (відповідач 2) на позовну заяву ОСОБА_2 , що був поданий через канцелярію суду 06.09.2022 та зареєстрований під номером № 01-37/40504/22, підписаний особисто ОСОБА_7 , з додатковими документами: договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" та доказами поштових направлень зазначеного відзиву іншим учасникам справи.
22. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта стосовно того, що про рішення суду у цій справі відповідачу 2 стало відомо з ЄДРСР лише 05.04.2025, є безпідставними, оскільки, починаючи ще з 02.09.2022 ОСОБА_8 було відомо про розгляд справи в суді, а тому останній не був позбавлений права, вчасно та в строки звернутись до суду апеляційної інстанції.
23. Окрім цього, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 було "Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025. Дата набрання законної сили: 23.04.2025" на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, в свою чергу ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, відповідач не був позбавлений можливості ознайомлення з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 згідно відомостей з реєстру.
24. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник мав можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів у цій справі, в тому числі оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, у клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги апелянтом не доведено наявності поважності причин для поновлення строку на апеляційне оскарження. Заявник не вказав інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, а натомість навів додаткове обґрунтування тих підстав, що вже визнані судом неповажними відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 і при цьому, будь-яких інших доказів для підтвердження не можливості подання апеляційної скарги протягом 20 днів не надав. В свою чергу, скаржник не навів об'єктивних обставин, які б свідчили про наявність дійсних перешкод у реалізації останнім свого права на ознайомлення із повним текстом оскаржуваного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
25. ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 та направити справу № 910/6088/22 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
26. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема приписи статей 119, 254, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд апеляційної інстанції не врахував доводи відповідача 2 щодо його неповідомлення про розгляд справи, ненадсилання останньому копії рішення у справі, що свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, та відповідно помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для його поновлення.
Позиція інших учасників справи
27. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
28. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
31. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
32. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019).
33. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).
34. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
35. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
36. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
37. За приписами частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
38. Відповідно до частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 ГПК України).
39. Як встановив апеляційний господарський суд, повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/6088/22 складено 02.04.2025. Таким чином, останнім днем визначеного частиною першою статті 256 ГПК України строку на апеляційне оскарження рішення суду є 22.04.2025, водночас скаржник з апеляційною скаргою звернувся до апеляційного господарського суду 13.05.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
40. Так, питання поновлення процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
41. З правового аналізу цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
42. При цьому Суд зауважує, що норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
43. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Bellet v. France", "Ilhan v. Turkey", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
44. Доступність права на оскарження у зв'язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
45. Отже, ЄСПЛ роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
46. З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: (1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); (2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); (3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Brumarescu v. Romania").
47. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
48. Звідси, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення з апеляційною скаргою та підтверджені належними доказами.
49. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
50. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
51. Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
52. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14.
53. Визнаючи неповажними причини пропуску відповідачем 2 (апелянтом) строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 31.03.2025 у межах наведених ним обставин у клопотанні про поновлення вказаного строку, наданому на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд дійшов висновку, що визначені скаржником причини пропуску на подання апеляційної скарги залежали лише від його суб'єктивної волі, а не від об'єктивно непереборних обставин, які завадили подати апеляційну скаргу в межах встановлених процесуальним законодавством строків.
54. Дійшовши наведених висновків, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
(1) ОСОБА_1 є учасником провадження у справі № 910/6088/22, про існування якої йому достеменно відомо, що підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом від 02.09.2022 ОСОБА_1 (відповідач 2) на позовну заяву ОСОБА_2 , що був поданий через канцелярію суду 06.09.2022 та зареєстрований під номером № 01-37/40504/22, підписаний особисто ОСОБА_7 , з додатковими документами: договором купівлі-продажу частики в статутному капіталі ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" та доказами поштових направлень зазначеного відзиву іншим учасникам справи.
(2) Копії всіх процесуальних документів, в тому числі і копія рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 направлялись на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , зазначена адреса також вказана і у відзиві який було подано до суду першої інстанції, але вони повертались без вручення з відміткою Укрпошти "за закінченням встановлено строку зберігання; адресат відсутній за вказаною адресою".
(3) ОСОБА_1 щонайменше з 02.09.2022 було відомо про розгляд цієї справи в суді.
(4) Окрім цього, рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 було "Надіслано судом: 02.04.2025. Зареєстровано: 02.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2025. Дата набрання законної сили: 23.04.2025" на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, в свою чергу ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, відповідач не був позбавлений можливості ознайомлення з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 згідно відомостей з реєстру.
55. Верховий Суд зазначає, що скаржник за текстом касаційної скарги вказані мотиви апеляційного суду, які останній врахував та оцінив у контексті ситуації, що склалась у цій справі, належним чином не спростовує, зокрема в аспекті того, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, встановивши відповідні обставини, довести наявність та непереборність яких має саме заявник, а лише наполягає на тому, що достатньою та фактично єдиною підставою для поновлення старку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповідомлення його про призначене судове засідання та ненаправлення йому оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що є обов'язком суду.
56. Суд погоджується з доводами скаржника в частині того, що в силу норм чинного ГПК України повідомлення його (скаржника) про призначене судове засідання та направлення йому, зокрема, ухваленого за результатами такого засідання рішення у спосіб та строк, встановлені процесуальним законом, є обов'язком суду (в цьому випадку суду першої інстанції), однак матеріали справи свідчать про дотримання вказаного обов'язку місцевим господарським судом.
57. Так статтею 120 ГПК України регулюється повідомлення і виклик, що здійснюється судом.
58. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
59. Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20.
60. Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14, від 03.08.2022 у справі № 909/595/21 зазначив про те, що розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
61. У частині шостій статті 242 ГПК України унормовано, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
62. Здійснюючи аналіз статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
63. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20.
64. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та з інших процесуальних питань, а також ухвали апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху та про відкриття апеляційного провадження надсилалися в Єдиний державний реєстр судових рішень для оприлюднення для загального доступу, вони також направлялися ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією на його адресу - АДРЕСА_1 (зазначена особисто відповідачем 2 у поданому до суду першої інстанції відзиві, апеляційній скарзі, а також міститься у інформаційній довідці Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ), проте були повернуті до судів із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання". Звідси отримання скаржником від судів вказаних процесуальних документів перебувало поза межами контролю цих судів.
65. Отже, про наявність провадження у цій справі та про її розгляд учасники справи, у тому числі, й відповідач 2 - ОСОБА_1 , повідомлялися судами попередніх інстанцій, про що свідчать матеріали справи і про це наголошували суди.
66. Звідси Верховний Суд вважає, що відсутні обставини, які у цьому конкретному випадку можуть бути підставою для поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 31.03.2025, відповідно й для скасування ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановляючи яку, суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені скаржником причини пропуску строку, з огляду на встановлені обставини щодо обізнаності скаржника про розгляд цієї справи в суді щонайменше з 02.09.2022.
67. Наведеного скаржник за текстом касаційної скарги жодним чином не спростовує, а лише стверджує про те, що суди не надсилали на його адресу жодних ухвал та рішення у межах вказаного судового провадження, що спростовується матеріалами цієї справи.
68. Крім цього Верховний Суд зазначає, що хоча в силу приписів чинного законодавства скаржник, який є одним із відповідачів у цій справі, дійсно не зобов'язаний перевіряти Єдиний державний реєстр судових рішень, а обов'язок суду повідомляти учасника про розгляд справи не ставиться у залежність від реалізації таким учасником можливості цікавитися про рух справи, проте апеляційний господарський суд цілком обґрунтовано зазначив, що діючи розумно та добросовісно, скаржник повинен був цікавитися ходом розгляду справи, учасником якої він є, що цілком узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема з рішенням, яке наведене в пункті 47 цієї постанови, в якому (рішенні) останній звертав увагу на те, що (1) повноваження судів щодо вирішення питання поновлення строку на оскарження не є необмеженими; (2) підставою для поновлення такого строку дійсно може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
69. Проте ні у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, наданому на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ні у касаційній скарзі скаржник не обґрунтовує, що саме (які події та/або обставини) унеможливили його (за відсутності обов'язку перевіряти Єдиний державний реєстр судових рішень) все ж таки вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження у цій справі (з огляду на його обізнаність про розгляд цієї справи, що підтверджується поданим до суду першої інстанції відзивом), а також не пояснює яким чином та що саме змінилось у травні 2025 року, коли скаржник вирішив перевірити Єдиний державний реєстр судових рішень щодо стану судового провадження у цій справі.
70. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 31.03.2025 у цій справі за відсутності відповідного належного обґрунтування та за встановлених апеляційним судом обставин про обізнаність скаржника щонайменше з вересня 2022 року про розгляд цієї справи судом першої інстанції, що, як зазначалось, скаржник належним чином не спростовує, може призвести до порушення принципу правової визначеності.
71. У контексті зазначеного Суд звертає увагу на те, що встановлений процесуальним законом строк апеляційного оскарження забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, в той час як апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
72. Запровадження строку, в межах якого сторона, в цьому випадку скаржник, може звернутися до суду, зокрема з апеляційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
73. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
74. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
75. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.
76. За наведених обставин Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який, діючи згідно з вимогами ГПК України та в межах передбачених процесуальним законом дискреційних повноважень, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України, з огляду на те, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнав неповажними.
77. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, який у межах наведених скаржником обставин (причин) пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції вважав, що такі не свідчать про існування об'єктивно непереборних та пов'язаних з істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження судового рішення, як мінімум з моменту, коли скаржник об'єктивно мав дізнатися про оскаржуване ним судове рішення.
78. За таких обставин, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на порушення його права на доступ до правосуддя, яке захищається статтею 6 Конвенції, та права, визначеного Конституцією України, на апеляційний перегляд справи, адже, як зазначалось, право на звернення до суду, в тому числі апеляційної та касаційної інстанцій, не є абсолютним та обмежене вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема стосовно строків їх подання. Правомірне застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
79. При цьому Суд враховує, що будь-яких інших доводів, які б спростовували вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржник у касаційній скарзі не навів, у зв'язку з чим у Суду відсутні підстави виснувати про порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження та постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, які, відповідно до вимог процесуального законодавства, є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
82. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
83. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
84. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
Розподіл судових витрат
85. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 910/6088/22 залишити без змін.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
В. І. Студенець