30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/171/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"
про постановлення додаткового рішення (стягнення витрат на професійну правничу допомогу)
у справі № 906/171/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"
про стягнення 6 913 813,54 грн,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Интернешнл Групп» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм- Біосинтез» заборгованості в розмірі 6 913 813, 54 грн (з урахуванням заяви від 25.11.2024 про відмову від частини позовних вимог) у тому числі: 5 713 527,25 грн - основного боргу; 913 676,77 грн - пеня; 201266,19 грн - інфляційні нарахування; 85343,33 грн - 3 % річних.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 31.01.2025 у справі №906/171/24 позов задовольнив частково. Зменшив розмір пені на 50% до 456 838,39 грн. Стягнув з ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез» на користь ТОВ «АС Интернешнл Групп» 5 713 527,25 грн основного боргу; 456 838,39 грн пені; 201 266,19 грн інфляційних нарахувань; 85 343,33 грн 3% річних; 103 707,20 грн судового збору. У позові в частині стягнення 456 838,38 грн пені відмовив.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі №906/171/24 апеляційну скаргу ТОВ «АС Интернешнл Групп» на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі №906/171/24 залишено без задоволення. Задоволено апеляційну скаргу ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез» на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі №906/171/24. Рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі №906/171/24 скасовано частково. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50% до 345 762,15 грн. Стягнуто з ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез» на користь ТОВ «АС Интернешнл Групп» 4 138 710,31 грн основного боргу; 345 762,15 грн пені; 134 180,56 грн інфляційних нарахувань; 61 850,16 грн 3% річних; 75 393, 97 грн судового збору. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 заяву ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез» про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 27 500,00 грн витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
За наслідками касаційного оскарження Верховний Суд постановою від 28.08.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Интернешнл Групп» залишив без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 906/171/24 залишив без змін.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача вказав, що попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у суді касаційної інстанції у справі № 906/171/24, складає 70 000,00 грн.
Також зазначив, що докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом касаційної інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез» 01.09.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, та надало докази на підтвердження здійснених витрат. Просило стягнути на його користь з позивача судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, у розмірі 70 000,00 грн.
До зазначеної заяви відповідач додав докази на підтвердження факту понесення ним в суді касаційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру, а саме:
- копію договору про надання правової допомоги № 63 від 11.08.2023 року,
- копію додаткової угоди №1 від 30.12.2024 до договору надання правової допомоги № 63 від 11.08.2023 року;
- копію акта про надання послуг №906/171/24 від 29.08.2025;
- копію ордера серії АМ №1070824 виданого 28.12.2023 на надання адвокатом Сірою А.В. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез» у судах України на підставі договору № 63 від 11.08.2023 року.
Верховний Суд зазначає про те, що зазначена заява та додані до неї докази були подані відповідачем 01.09.2025 року, тобто у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у межах п'яти днів після ухвалення Верховним Судом постанови від 28.08.2025 року у цій справі).
Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез» про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач через систему «Електронний суд» подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення на заяву відповідача про із клопотанням про зменшення заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу до 15 000 грн, яке мотивовано тим, що заявлений до відшкодування розмір витрат є неспіврозмірним, достатньо завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та критерію розумності його розміру.
Розглянувши заяву відповідача, дослідивши наведені позивачем підстави для зменшення заявленого до розподілу розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, який для нього є першою заявою у суді касаційної інстанції по суті справи, зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат у вигляді надання правової допомоги, які він очікує понести у зв'язку з переглядом справи № 906/171/24 у суді касаційної інстанції становить 70 000 грн та що докази понесення судових витрат буде надано суду відповідно до вимог чинного законодавства України.
Отже, стороною відповідача була виконана вимога законодавства щодо подання відповідної заяви про намір понести судові витрати, докази на підтвердження понесених витрат відбулося в межах строків встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що спростовує наведені позивачем у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення доводи щодо наявності підстав для залишення заяви відповідача без розгляду.
У заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції відповідач визначив до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.
Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд встановив, що 11 серпня 2023 між ТОВ фірма «НОВОФАРМ - БІОСИНТЕЗ» (Клієнт) та адвокатом Сірою А.В. (Виконавець) було укладено договір на надання правової допомоги № 63.
Згідно п. 1.1. цього Договору, за цим Договором Клієнт доручає, а Виконавець
приймає на себе зобов'язання забезпечити надання правничої допомоги Клієнту (надалі - "Послуги") на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, за цим Договором Виконавцем надається така
правнича допомога:
1) повідомлення правничої інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав і законних інтересів заявника, потерпілого, особи, стосовно якої застосовуються заходи кримінально-правового характеру, володільця (власника) майна, а також особи, яка притягається до іншої відповідальності, залежно від того, в якому процесуальному статусі перебуває Клієнт;
4) надання правничої допомоги Клієнту у справах про адміністративне правопорушення, у кримінальному провадженні та інше;
5) представництво інтересів Клієнта в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях, перед фізичними-особами підприємцями, фізичними особами;
6) представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами та інше;
7) представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги Клієнту під час виконання кримінальних покарань.
Конкретні види наданих Послуг зазначаються Виконавцем в Акті про
надання послуг.
Пунктом 4.1. Договору, визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт оплачує Виконавцю гонорар (вартість Послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору, Клієнт здійснює сплату вартості Послуг:
1) після настання певної події, яка вказується в рахунку на оплату;
2) або протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту погодження Акту або з моменту коли такий Акт вважається погодженим (якщо Послуги раніше не були оплачені, або інше не визначено в рахунку на оплату або Акті).
За домовленістю Сторін оплата Послуг може здійснюватися Клієнтом в іншому порядку, одним платежем та/або частинами.
Згідно з п. 4.3. Договору вартість Послуг, що надаються, розраховується:
1) у фіксованому розмірі (коли можна точно визначити обсяг надання Послуг, а також в інших випадках, коли сума попередньо узгоджена Сторонами в будь-якій формі);
2) враховуючи Погодинні ставки в 2023 році, 1 година роботи Адвоката - 2500,00 грн.
Кожна не повна година роботи оплачується Клієнтом у розмірі вартості однієї повної години роботи за умови якщо робота виконувалася не менше 30 (тридцяти) хвилин протягом такої години.
30.12.2024 між ТОВ Фірма «НОВОФАРМ - БІОСИНТЕЗ» та адвокатом Сірою А.В. було укладено додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 63 від 11.08.2023.
Згідно з п. 1 Додаткової угоди, у зв'язку із продовженням співпраці, Адвокат та Клієнт дійшли згоди внести зміни до Договору про надання правової допомоги № 63 від 11.08.2023 року, а саме:
1.1. п. 4.3. Договору викласти в наступній редакції: «.4.3. Вартість Послуг, що надаються, розраховується:
1) у фіксованому розмірі (коли можна точно визначити обсяг надання Послуг, а також в інших випадках, коли сума попередньо узгоджена Сторонами в будь-якій формі);
2) враховуючи Погодинні ставки в 2025 році з розрахунку 1 година роботи Адвоката 5000,00 грн.
Кожна не повна година роботи оплачується Клієнтом у розмірі вартості однієї повної години роботи за умови якщо робота виконувалася не менше 30 (тридцяти) хвилин протягом такої години. Розміри індивідуальних погодинних ставок можуть переглядатися раз на рік з урахуванням індексу інфляції. Зміни ставок відповідно до офіційного індексу інфляції за рік (із заокругленням у разі необхідності) вважаються такими, що узгоджуються автоматично, якщо ціни погоджені Клієнтом шляхом сплати рахунку на оплату, або підписанням Акту з урахуванням нових цін. За запитом Клієнта зміни у індивідуальних погодинних ставках можуть бути зафіксовані шляхом укладання Додаткової угоди до Договору. У разі непогодження нових цін між Сторонами, вважається, що діють ціни, які були погоджені Сторонами раніше.»
1.2. «п. 6.1. Договору викласти в наступній редакції:
« 6.1. Цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2025 року».
Отже, сторони погодили, що з 01.01.2025 розрахунок по договору про надання правничої допомоги здійснюється за погодинною ставкою з розрахунку 1 година роботи Адвоката - 5000,00 грн.
29.08.2025 між Клієнтом та Виконавцем було складено акт про надання послуг по справі № 906/171/24 до договору про надання правничої допомоги № 63 від 11.08.2023.
Згідно з п. 1 цього акту, на виконання умов Договору Виконавець надав Клієнту правничу допомогу по супроводженню справи № 906/171/24 у суді касаційної інстанції в такому обсязі:
1. Вивчення касаційної скарги, поданої ТОВ «АС ИНТЕРНЕШНЛ ГРУПП» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №906/171/24 та додаткову постанову від 17.06.2025, аналіз судової практики та підготовка і подання відзиву на касаційну скаргу на що було витрачено 10 годин, що складає 50 000,00 грн ( з розрахунку 1 година - 5000,00 грн);
2. 28.08.2025 участь у судовому засіданні в касаційному суді по справі №906/171/24 з урахуванням часу на дорогу з м. Житомира до м. Києва та з м.Києва до м. Житомира (3 год) та часу на очікування розгляду справи (1 год.) на що було витрачено 4 годин, що складає 20 000,00 грн ( з розрахунку 1 година - 5000,00 грн).
Всього - 14 годин, що складає 70 000,00 грн.
Відповідно до п. 2. Акту, Сторонами погоджено, що сума гонорару за ведення справи у суді касаційної інстанції складає 70 000,00 ( сімдесят тисяч) грн. Клієнт не має жодних претензій до Виконавця щодо наданих послуг.
Оцінюючи надані відповідачем на підтвердження понесених витрат документи, а також наведені позивачем заперечення, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Верховний Суд зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Сірою А.В. відповідачеві у цій справі послуг з підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу позивача на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 906/171/24.
Верховний Суд враховує те, що зазначений відзив на касаційну скаргу з доданими до нього документами був поданий адвокатом Сірою А.В. до Верховного Суду 08.08.2025 року та надійшов до суду 11.08.2025 року, тобто у встановлені Верховним Судом в ухвалі від 14.07.2025 року у цій справі строки, був долучений до матеріалів справи. Зміст відзиву викладений на 18-ти аркушах та ґрунтується на аналізі доводів касаційної скарги із зазначенням про нерелевантність практики Верховного Суду, на яку послався позивач у касаційній скарзі.
Разом з тим Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на позивача повністю витрат відповідача на оплату виконаних його адвокатом робіт з вивчення касаційної скарги, поданої ТОВ «АС ИНТЕРНЕШНЛ ГРУПП» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №906/171/24 та додаткову постанову від 17.06.2025, аналізу судової практики та підготовки і подання відзиву на касаційну скаргу на що як ним зазначено було витрачено 10 годин, що складає 50 000,00 грн (з розрахунку 1 година - 5000,00 грн). Верховний Суд зазначає, що послуги з вивчення та аналізу касаційної скарги, пошуку та аналізу актуальної практики в подібних правовідносинах, є такими, що нерозривно пов'язані та охоплюються послугою з підготовки та складання відзиву на касаційну скаргу позивача. Адвокат Сіра А.В., надавала відповідачеві правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, була обізнана з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах, з огляду на що вимоги відповідача в частині стягнення сум витрат за ці послуги (вивчення касаційної скарги, аналіз судової практики) є надмірними.
З огляду на викладене заявлений відповідачем до стягнення з позивача в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 50 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
У той же час Верховний Суд не може погодитися з наведеними позивачем у запереченнях проти заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу доводами щодо необґрунтованого включення до акту приймання послуг витрат на участь адвоката у судовому засіданні суду касаційної інстанції, вартість яких, з урахуванням часу на дорогу, становить 20000 грн.
Велика Палата Верховного суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 зазначила, що стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, є виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.
Отже, учасник справи самостійно приймає рішення про участь його представника (адвоката) безпосередньо у судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду, чи в режимі відеоконференції, чи взагалі відмовитися від участі у судовому засіданні у суді касаційної інстанції.
Адвокат Сіра А.В. була присутня у судовому засіданні 28.08.2025 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 906/171/24 та давала свої пояснення, що підтверджується протоколом судового засідання та визнається позивачем. Відповідно понесені у зв'язку з цим витрати відповідача у визначеному ним розмірі за участь адвоката у судовому засіданні суду касаційної інстанції, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
З огляду на викладене, Верховний Суд, керуючись критеріями, визначеними частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає обґрунтованою вимогу відповідача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи лише частково у розмірі 35 000,00 грн, який є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих відповідачеві адвокатом послуг з професійної правничої допомоги.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлені відповідачем вимоги про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають частковому задоволенню: у розмірі 35 000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача.
Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез» про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/171/24 щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ИНТЕРНЕШНЛ ГРУПП» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 129 Б, оф. 26, ЄДРПОУ 44245128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Новофарм-Біосинтез» (11700, Житомирська обл., м. Звягель, вул. Житомирська, 38, ЄДРПОУ 20420715) витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 35 000,00 грн (тридцять п'ять тисяч грн 00 коп.).
3. Видачу відповідного наказу у справі № 906/171/24 доручити Господарському суду Житомирської області.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
В. Студенець