Іменем України
16 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/511/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Прилуцької окружної прокуратури,
вул. В?ячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 02910114
в інтересах держави в особі: Чернігівської обласної ради, пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код 25618741
до відповідача: Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, вул. Центральна, 3, селище Талалаївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17200, код 04412679
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Талалаївкарайагролісництво», вул. 30 років Перемоги, 58, с. Скороходове, Прилуцький район, Чернігівська область, 17223, код 30894312
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду
за участю представників сторін:
від прокуратури: Лепська Н.П., прокурор відділу прокуратури;
від позивача: Кравченко Д.В., довіреність від 05.06.2023;
від відповідача: В?ялий О.В., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
від третьої особи: не прибув;
20.05.2025 Прилуцькою окружною прокуратурою через систему “Електронний суд» подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду, шляхом скасування вчиненої 07.06.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817, площею 2,0000 га.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП “Талалаївкарайагролісництво» не віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, формування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісогосподарського призначення з порушенням вимог ст. 20, 21, 122, 149 Земельного кодексу України є незаконною зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення і її незаконним вилученням у комунального лісового господарства.
Ухвалою суду від 26.05.2025 вказану позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.07.2025, 12:30; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Талалаївкарайагролісництво»; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 26.05.2025, 20:59, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
06.06.2025 в межах встановленого процесуального строку через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить суд позов залишити без розгляду, а у разі розгляду справи - відмовити у задоволенні позову. На думку відповідача, є хибним твердження позивача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817, площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Рябухи, як земельна ділянка сільськогосподарського призначення перейшла у комунальну власність з дня набрання чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та в силу закону є комунальною власністю Талалаївської селищної ради. Відповідач не може бути стороною, оскільки відсутній безпосередній зв?язок зі спірними матеріальними правовідносинами; відповідач не порушував права, свободи чи інтереси позивача і тому не може притягуватися до участі у справі як відповідач за пред'явленими вимогами.
16.06.2025 від Прилуцької окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від 13.06.2025, у якій прокурор вказує на те, що земельні ділянки за межами населених пунктів, право державної власності на які не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перейшли у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст з дня набрання п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, тобто з 27.05.2021, а тому спірна земельна ділянка є комунальною власністю Талалаївської селищної ради в силу закону.
Ухвалою суду від 30.06.2025 повідомлено сторін про те, що у зв?язку з проведенням ремонтних робіт в приміщенні Господарського суду Чернігівської області та технічною неможливістю проведення судових засідань, призначених на 01.07.2025 (наказ голови Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2025 №26-од) підготовче засідання у справі №927/511/25, призначене на 01.07.2025, 12:30 відбудеться 09.07.2025, 10:50 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 30.06.2025, 17:32, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
08.07.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення підготовчого засідання 09.07.2025 без участі його представника у зв?язку з неможливістю його явки. Позивач зазначає про те, що вимоги прокуратури підтримує та просить їх задовольнити.
У підготовчому засіданні 09.07.2025 прийняли участь прокурор та представник відповідача. Позивач та третя особа не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Відзив відповідача від 06.06.2025 прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.
Щодо поданої Прилуцькою окружною прокуратурою відповіді на відзив суд зазначає таке.
Згідно з ч.4 ст.166 Господарського процесуального кодексу України строк для надання відповіді на відзив встановлюється судом.
Пунктом 6 ухвали суду від 26.05.2025 про відкриття провадження у справі запропоновано прокурору у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив учасникам справи, а докази надсилання надати суду.
Відповідач надіслав відзив на позов Прилуцькій окружній прокуратурі через систему «Електронний суд» 06.06.2025, 11:17, що підтверджується квитанцією №3654613 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Отже, Прилуцька окружна прокуратура мала право подати відповідь на відзив в строк до 11.06.2025 включно.
За приписами ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідь на відзив Прилуцькою окружною прокуратурою подано через систему “Електронний суд» 13.06.2025, 17:07 (з урахуванням приписів ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України надійшла до суду 16.06.2025), тобто з пропуском встановленого судом строку.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Прилуцькою окружною прокуратурою подано відповідь на відзив з порушенням строку на її подання, при цьому заява про поновлення пропущеного процесуального строку подання відповіді на відзив відсутня, у зв?язку з чим відповідь на відзив Прилуцької окружної прокуратури від 13.06.2025 залишена судом без розгляду. Оскільки відповідь на відзив надійшла до суду через систему “Електронний суд», її роздруківка залишається в матеріалах справи.
У підготовчому засіданні 09.07.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/511/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.08.2025, 11:30, про що позивач та третя особа повідомлені ухвалою суду від 09.07.2025 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 10.07.2025, 00:39, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
У судовому засіданні 12.08.2025 прийняли участь прокурор, представники позивача, відповідача. Третя особа у судове засідання 12.08.2025 не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
У судовому засіданні 12.08.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 12.08.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 16.09.2025, 10:30, про що третя особа повідомлена ухвалою суду від 12.08.2025 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 13.08.2025, 18:47, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду).
У судовому засіданні 16.09.2025 прийняли участь прокурор, представники позивача, відповідача. Третя особа у судове засідання 16.09.2025 не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 16.09.2025 суд продовжив розгляд справи по суті.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
У зв?язку з тим, що третя особа належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, і її участь у судовому засіданні обов?язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу у судовому засіданні без участі її представника.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Наказом Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 № 13 «Про дочірнє підприємство «Талалаївкарайагролісництво» створено Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Талалаївкарайагролісництво».
Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам (згідно з додатками №1 та №2) для ведення лісового господарства. Відповідно до додатку №1 до рішення обласної ради від 27.03.2001 Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Талалаївкарайагролісництво» надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 4380,2 га, розташовані в Талалаївському районі (а.с.25-26).
28.11.2002 на підставі розпорядження Талалаївської райдержадміністрації №272 від 20.09.2002 ДП «Талалаївкарайагролісництво» видано Державний акт І-ЧН №001543 на право постійного користування земельною ділянкою площею 660,63 га в межах згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства. Додатком до державного акту є план зовнішніх меж земельної ділянки.
Відповідно до п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 4.2. статуту Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Талалаївкарайагролісництво», затвердженого наказом в.о. генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 27.09.2022 № 52, підприємство створене за рішенням засновника наказом від 27.12.2000 № 13 та зареєстровано 01.02.2001 розпорядженням Талалаївської районної державної адміністрації № 15 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, і входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.
Засновником підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради.
Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставах ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених Статутом.
Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, а саме: лісовідновлення, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід; лісорозведення, догляд за лісовими насадженнями, проведення рубок, формування і оздоровлення лісів та інших лісогосподарських заходів.
Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства у господарському віданні.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.04.2021 №25- 571/14-21-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» (а.с. 51 оборот) розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Рябухи на території Талалаївської селищної ради Талалаївського району Чернігівської області, площею 2,00 га; зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 як землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до поземельної книги, відкритої 07.06.2021 за ініціативи ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення (а.с.17-22).
Прокурор надав план лісовпорядкування 2016 року ДАСП «Талалаївкарайагролісництво», згідно з яким квартал 10 знаходиться на території Рябухівської сільської ради (а.с.43-44).
Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Талалаївкарайагролісництво» обласного спеціалізованого комунального агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) в його користуванні перебувають земельні ділянки в межах лісового кварталу №10 (а.с.39-42).
Листом від 14.01.2025 №02/54-25 ВО «Укрдержліспроект» на запит прокурора надано фрагмент накладки на ортофотоплан межі кв. 10 ДАСП «Талалаївкарайагролісництво» та межі земельної ділянки з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 станом на 01.01.2017, яка виконана провідним інженером-таксатором Качатуряк І.А., згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 повністю накладається на межі лісового кварталу 10 (а.с.46).
У листі від 10.01.2025 Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Талалаївкарайагролісництво» обласного спеціалізованого комунального агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» повідомило Прилуцьку окружну прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 площею 2 га повністю накладається на ділянку лісового фонду ДП “Талалаївкарайагролісництво» (виділ 3, кв.10), зміна цільового призначення даної земельної ділянки не погоджувалась (а.с.24).
У листі від 04.02.2025 №01-05/102 Чернігівська обласна рада повідомила прокурора про те, що рада не надавала згоду на вилучення із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області і про зміну цільового призначення земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування (а.с.52).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Щодо підстав представництва інтересів держави Прилуцькою окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Порушення інтересів держави в даному випадку Прилуцькою окружною прокуратурою обґрунтовується тим, що землі лісового фонду, внаслідок незаконно проведеної реєстрації (в частині включення спірної ділянки до земель сільськогосподарського призначення) лісогосподарських земель під виглядом сільськогосподарських, спірна земельна ділянка лісового фонду, з порушенням порядку встановленого законом, фактично вибула з управління Чернігівської обласної ради та постійного користування Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Талалаївкарайагролісництво», яке, в свою чергу, не може забезпечувати її охорону та належне обслуговування.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
За змістом ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної ради у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із частинами 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 3 ст. 30 Лісового кодексу України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Згідно зі статутом Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Талалаївкарайагролісництво» обласного спеціалізованого комунального агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» Підприємство є Дочірнім підприємством КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради; майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі - Закон № 5245-VI), з дня набрання чинності цим законом (чинний з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Закону № 5245-VI з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Предметом спору є земельна ділянка, яка як станом на час набрання чинності Закону № 5245-VI, так і на теперішній час перебуває у постійному користуванні Талалаївського районного ДАСП «Талалаївкарайагролісництво» та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Отже, Чернігівська обласна рада є компетентним органом у спірних правовідносинах.
Прилуцька окружна прокуратура листом №54-77-513вих-25 від 21.01.2025 поінформувала Чернігівську обласну раду про виявлені порушення законодавства при реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Талалаївською селищною радою, а також просила повідомити про вжиті заходи щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядження цією земельною ділянкою (а.с. 49-50).
Листом 01-05/102 від 04.02.2025 Чернігівська обласна рада повідомила Прилуцьку окружну прокуратуру, що заходи претензійно-позовного характеру щодо спірної земельної ділянки нею не вживалися, та не заперечила проти представництва прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с.52).
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Прилуцька окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомила Чернігівську обласну раду про підготовку до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви в інтересах держави в особі останньої про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 (а.с. 57-58).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради у суді при зверненні із цим позовом.
Щодо суті спору суд зазначає таке.
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі лісогосподарського призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності (ч. 3 ст. 7 Лісового кодексу України).
За приписами ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 2 ст. 17 Лісового кодексу України).
Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За приписами ч. 4 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
З огляду на приписи ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
За п. «г» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2002 на підставі розпорядження Талалаївської райдержадміністрації №272 від 20.09.2002 ДП «Талалаївкарайагролісництво» видано Державний акт І-ЧН №001543 на право постійного користування земельною ділянкою площею 660,63 га в межах згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства.
Провідним інженером-таксатором Качатуряк І.А. проведено накладення спірної земельної ділянки на ортофотоплан межі кв. 10 ДАСП «Талалаївкарайагролісництво» та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 повністю накладається на межі лісового кварталу 10. Фрагмент накладки на ортофотоплан наданий ВО «Укрдержліспроект» на запит прокурора листом від 14.01.2025 №02/54-25.
Чернігівська обласна рада у листі від 04.02.2025 №01-05/102 зазначила про те, що рада не надавала згоду на вилучення із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області і про зміну цільового призначення земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування.
Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, сформована за рахунок земель, які входять до лісового кварталу 10 та перебувають у постійному користуванні ДАСП «Талалаївкарайагролісництво», що свідчить про незаконність її формування як об'єкта цивільного права. Через реєстрацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» вона всупереч положень законодавства вибула із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області поза волею власника в особі Чернігівської обласна ради; земельна ділянка з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 площею 2,00 га, розташована за межами населеного пункту с. Рябухи, як земельна ділянка сільськогосподарського призначення перейшла у комунальну власність з дня набрання чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та в силу закону є комунальною власністю Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, що надає право селищній раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та розпоряджатися земельною ділянкою.
Як зазначає прокурор, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 у Державному земельному кадастрі фактично стосується майнових прав Талалаївської селищної ради на спірну земельну ділянку, яка в силу п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України перейшла до комунальної власності територіальної громади. Позовна вимога про скасування вчиненої 07.06.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 площею 2,0000 га звернена саме до Талалаївської селищної ради як відповідача, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті припинення існування земельної ділянки як об'єкта речових прав.
Зі змісту п. 3 прохальної частини позовної заяви вбачається, що Прилуцькою окружною прокуратурою заявлено позовну вимогу про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду, шляхом скасування вчиненої 07.06.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817, площею 2,0000 га.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом, тобто відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і притягується до участі у справі за пред?явленими вимогами. При цьому відповідач має бути, зокрема, такою юридичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п. 45 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/21).
Прилуцькою окружною прокуратурою відповідачем у цій справі зазначено Талалаївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області, проте заявлені позовні вимоги відповідачеві не адресовані, прохальна частина позовної заяви не містить змісту позовних вимог до відповідача.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено п. 24, у відповідності з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, зокрема, сільськогосподарські. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Підпунктом «е» підпункту 2 пункту 5 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» ст. 126 названого закону викладено в такій редакції: «Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За доводами сторін у справі у Акті приймання-передачі земельної ділянки, що є предметом позову, відповідачеві зазначено, що право власності набувача земельної ділянки виникатиме з моменту державної реєстрації.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817, що підтверджується інформаційною довідкою №422100848 від 10.04.2025 (а.с.14).
Згідно з ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Приймаючи до уваги відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 за відповідачем, а також враховуючи те, що відповідач фактично не чинить перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817 площею 2,00 га, суд доходить висновку про те, що прокурором неправильно визначено відповідача у справі. Зі змісту заявлених прокурором позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду не вбачається порушення відповідачем - Талалаївською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області, прав чи інтересів держави, тобто не доведено обґрунтованості позовних вимог. Виходячи із заявленого прокурором способу захисту порушеного права, судом встановлено, що позовні вимоги не спрямовані до відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові..
Вирішуючи спір та встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього (п. 66-69 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/21).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
З огляду на встановлені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду, шляхом скасування вчиненої 07.06.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425383000:06:001:1817, площею 2,0000 га задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на прокуратуру.
Керуючись статтями 13, 14, 53, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Талалаївкарайагролісництво») про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2025.
Суддя М.О. Демидова