8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2105/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Метиз" (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, село Щасливе, вул. Перспективна, буд. 9)
до Держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. В.Дмитрівка, буд. 15а)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю Завод "Метиз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, в якій просить суд стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. В. Дмитрівка, буд. 15а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» (ЄДРПОУ: 02971995) прямі збитки у розмірі 1 065 675, 55 дол США (Один мільйон шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять грн. 55 коп.) та судові витрати.
Вирішуючи питання про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, судом враховано, що згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» (вх.№ 2105/25) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення місцезнаходження позивача; уточнення у прохальній частині позову суми, заявленої до стягнення, із зазначенням еквіваленту в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
27.06.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№15215/25), де представник позивача повідомив, що місцезнаходженням позивача є: Україна, 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, село Щасливе, вул.Перспективна, будинок 9. Крім того, позивач уточнює прохальну частину позову і просить: Стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. В. Дмитрівка, буд. 15а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» (ЄДРПОУ: 02971995) прямі збитки у розмірі 1 065 675, 55 дол США (Один мільйон шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять грн. 55 коп. ), що є еквівалентом у гривні на день подання позову 17.06.2025 року 44 258 145, 00 грн. за курсом Національного банку України. Також позивач надав інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2105/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначити підготовче засідання 22 липня 2025 року о 12:00. Постановлено здійснювати повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 підготовче засідання відкладено на 19 серпня 2025 року об 11:30.
31.07.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№ 17709/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10 вересня 2025 року об 11:30.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2025 розгляд справи відкладено на 01 жовтня 2025 року на 11:30.
У судове засідання, призначене на 01.10.2025 об 11:30, представники сторін не з'явились.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Копію ухвали Господарського суду Харківської області від 10.09.2025 доставлено до електронного кабінету позивача 10.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно Закону України від 12.01.2023 №2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).
Згідно листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Разом з тим у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Відтак, взявши до уваги вищенаведене, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення-повідомлення. І такі заходи судом належним чином застосовувалися, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи.
Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 01.10.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю Завод "Метиз" з 04.02.2005 року по 19.05.2025 було зареєстроване за адресою: вул. Кузнечна, 9, м. Куп'янськ, Харківська область, 63705, в подальшому було вимушене здійснити перереєстрацію у Київську обл., Бориспільський р-н, село Щасливе для можливості здійснення комунікації з державними органами, оскільки з території бойових дій Куп'янська це зробити неможливо. У м. Куп'янськ ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» здійснювало господарську діяльність з виробництва та продажу метизної продукції.
Право власності на нерухоме майно ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» підтверджується такими правовстановлюючими документами:
- Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.03.2006 року, серії ЯЯЯ № 26082: нежитлова будівля, будівля топкової (літера У1) 12, 8 м. кв. та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.04.2006 року серії СВУ № 131993;
- Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.02.2008 року серії САВ № 559357: цех (літера ф) 1615 кв.м; склад (літера Ш) 500,8 кв.м.; склад (літера Х) 147,8 кв.м.; склади (літера Ч, Ч1) 192, 8 кв.м; склад (літера Щ) 91,1 кв.м; склади (літера Т, Т1, Т2, Т3) 340, 3 кв.м.; склади цеха (літера Б,В,Г,г,г1,Д,д) 627,7 кв.м.; склад літера (Ю) 68,3 кв.м.; склад (літера Я) 60,0 кв.м.; контора, склад (літера У) 1389,6 кв.м.; слюсарна майстерня (літера А) 139,7 кв.м.; трансформаторна (літера М) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.02.2008 року, серії ССІ № 088938.
Позивач зазначає, що мирно використовував в господарських цілях (виробляв метизну продукцію) та відповідно зберігав у належному стані нерухоме та рухоме (обладнання) майно до моменту вчинення Російською Федерацією збройної агресії проти України, що призвело до знищення всього майна (рухомого, нерухомого), що знаходилось в приміщеннях.
24.02.2022 Російською Федерацією було вчинено акт збройної агресії проти України. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року указом Президента України, затвердженим Законом №2102-IX, в Україні введено воєнний стан до 25 травня 2022 року, який у подальшому неодноразово продовжувався.
24 лютого 2022 року м. Куп'янськ було тимчасово окуповано Російською Федерацією, що є загально відомим фактом та підтверджується нормативно-правовими актами.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, (далі - Перелік), територія міста Куп'янська Куп'янської міської територіальної громади Куп'янського району Харківської з 24.02.2022 по 09.09.2022 віднесена до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.
Позивач вказує, що звільнення м. Куп'янськ з під окупації військових угрупувань та регулярної армії Російської Федерації характеризувалось активними бойовими діями, що потягло за собою додатково руйнування нерухомого майна - відповідно було знищено рухоме майно, що знаходилось всередині - обладнання та товарно-матеріальні цінності.
Незважаючи на звільнення м. Куп'янськ з під окупації військами Російської Федерації, територія м. Куп'янська продовжує зазнавати артилерійських та ракетних обстрілів з боку збройних сил Російської Федерації, а майно - тотального знищення, адже місто розташоване всього лише в 50 км від кордону з Російською Федерацією.
Так, відповідно до Переліку місто Куп'янськ Куп'янської міської територіальної громади Куп'янського району Харківської області:
- з 24.02.2022 по 09.09.2022 віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією території України;
- з 09.09.2022 по 17.09.2022 віднесено до території активних бойових дій;
- з 17.09.2022 до цього часу віднесено до території на якій ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №12023121010002955 від 23.10.2023 на території Харківської області, м. Куп'янськ за адресою: вул. Кузнечна, 9, військові Російської Федерації, порушуючи звичаї та закони війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, умисно здійснюючи обстріли міста Куп'янськ, цивільної інфраструктури знищили одинадцять будівель заводу "Метиз" з виробництва промислових товарі. В результаті обстрілу майно не придатне для експлуатації, чим спричинено матеріальної шкоди ТОВ Завод «МЕТИЗ».
Руйнувань через ракетні обстріли Російською Федерацією нерухомого майна Позивача зазнали наступні об'єкти:
1. нежитлова будівля, будівля топкової (літера У1) 12, 8 м. кв.
2. цех (літера ф) 1615 кв.м;
3. склад (літера Ш) 500,8 кв.м.;
4. склад (літера Х) 147,8 кв.м.;
5. склади (літера Ч, Ч1) 192, 8 кв.м;
6. склад (літера Щ) 91,1 кв.м;
7. склади (літера Т, Т1, Т2, Т3) 340, 3 кв.м.;
8. склад літера (Ю) 68,3 кв.м.;
9. склад (літера Я) 60,0 кв.м.; контора,
10. склад (літера У) 1389,6 кв.м.;
11. слюсарна майстерня (літера А) 139,7 кв.м.;
Внаслідок ракетного обстрілу Російською Федерацією вищевказаних об'єктів нерухомого майна Куп'янською міською військовою адміністрацією було видано розпорядження № 29 від 28.02.2023 року «Про утворення робочої групи з питань виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних з пошкодженням будівель та споруд на території Куп'янської міської територіальної громади» та відповідно до цього розпорядження сформовано комісію з обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для огляду нерухомого майна, на території Куп'янської міської територіальної громади, встановлення масштабів його руйнування та складення відповідних актів за наслідками такого огляду.
Так, комісією з обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, Куп'янської міської військової адміністрації (далі - комісія Куп'янської МВА) 06 червня 2023 року оглянуто наступні об'єкти нерухомого майна Позивача та складені відповідні акти комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації:
1) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду слюсарної майстерні (літера А) 139,7 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні пошкодження зовнішніх стін, пошкодження покрівлі даху, пошкодження вікон та дверей, який свідчить про необхідність виконання робіт з відновлення та реконструкції;
2) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду складів (літера Т, Т1, Т2, Т3) 340, 3 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні повне руйнування зовнішніх стін та покрівлі, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт з демонтажу та нового будівництва. Об'єкт непридатний до експлуатації.
3) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду складів (літера У) 1389,6 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні незначні пошкодження зовнішніх стін, значні пошкодження внутрішніх перегородок та опорядження, пошкоджені вікна та двері, ворота складу, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання поточного ремонту та відновлення. Об'єкт непридатний до експлуатації.
4) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду нежитлової будівлі, будівлі топкової (літера У1) 12, 8 м. кв. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні незначні пошкодження зовнішніх стін, пошкодження гідроізоляційного шару покриття, вибиті вікна, пошкоджено обладнання топкової, ступінь та характер пошкоджень свідчить про необхідність виконання робіт з поточного ремонту, відновлення та реконструкції.
5) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду цех (літера ф) 1615 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (ракета с-300). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні повне руйнування кутової частини зовнішньої стіни, повне руйнування несучих каркасних конструкцій пролетів виробничого цеху, відбувся обвал покриття цеху, ступінь та характер якого свідчить про необхідність виконання робіт щодо повного демонтажу об'єкта або його конструкцій, та робіт з нового будівництва. Об'єкт непридатний до експлуатації.
6) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду складу (літера Х) 147,8 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні значні пошкодження огороджувальних конструкцій та значне пошкодження даху, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт по демонтажу конструкцій. Об'єкт непридатний до експлуатації.
7) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду складів (літера Ч, Ч1) 192, 8 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні значні пошкодження зовнішніх стін та повна руйнація конструкції даху, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт з демонтажу залишків будівлі. Об'єкт непридатний до експлуатації.
8) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду склад (літера Ш) 500,8 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні значні пошкодження огороджувальних конструкцій, значні пошкодження покрівлі, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо поточного ремонту. Об'єкт непридатний до експлуатації.
9) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду складу (літера Щ) 91,1 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні значні пошкодження зовнішніх стін та несучих каркасних конструкцій, ступінь та характер якого свідчить про необхідність виконання робіт з демонтажу та нового будівництва. Об'єкт непридатний до експлуатації.
10) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду складу літера (Ю) 68,3 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні незначні пошкодження зовнішніх стін, незначні пошкодження покрівлі, ступінь та характер якого свідчить про необхідність проведення робіт з відновлення та поточного ремонту. Об'єкт обмежено придатний до експлуатації.
11) Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складений за результатами огляду складу (літера Я) 60,0 кв.м. Комісією Куп'янської МВА встановлено, що ймовірною причиною пошкодження об'єкта є обстріл військами Російської Федерації (уламки, вибухова хвиля). Також Комісією Куп'янської МВА встановлені масштаби та наслідки таких руйнувань об'єкта, а саме: наявні незначні пошкодження зовнішніх стін, незначні пошкодження даху, ступінь та характер якого свідчить про необхідність виконання робіт з відновлення та поточного ремонту. Об'єкт обмежено придатний до експлуатації.
Розмір збитків, понесених Позивачем внаслідок руйнування рухомого майна через збройну агресію Російської Федерації, визначено оціночною компанією ТОВ «Крестон Україна Валюейшн»: оцінювачем Грюкало Андрієм Миколайовичем та Деменко Ольгою Володимирівною за результатами проведення незалежної оцінки збитків, завданих ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації.
Визначення шкоди та обсягу збитків, завданих ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» внаслідок знищення майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації визначалось оціночною компанією у відповідності з Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, що затверджена Наказом Міністерства Економіки України Фонду Державного Майна України № 3904/1223 від 18.10.2022 року.
Так, відповідно до Звіту про незалежну оцінку збитків, завданих ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, № 2878/RA/01 від 18 січня 2024 року (далі - Звіт про оцінку) за результатами проведення незалежної оцінки реальних збитків, завданих ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» внаслідок пошкодження та знищення нерухомого та рухомого майна у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» зазнав збитків, розмір яких становить станом на 10 січня 2024 року 40 735 767,66 грн. (Сорок мільйонів сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 66 копійок) з урахуванням ПДВ, що за курсом гривні до долара США становить 1 065 675,55 доларів США (Один мільйон шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять дол. США 55 центів).
Позивач, враховуючи описане та наведене нижче, вважає, що Російською Федерацією в порушення міжнародного та національного права було завдано Позивачу збитків у розмірі 1 065 675,55 доларів США у зв'язку із знищенням внаслідок здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти України належного йому рухомого та нерухомого майна, що знаходились за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Кузнечна, 9.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спір у даній справі виник між юридичними особами приватного права та іноземною державою Російською Федерацією (відповідач) як особливим суб'єктом цивільного права.
Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, Харківська область.
Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, (зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22)
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕБ-11/1 від 02.03.2022, військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕБ-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v, the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
При цьому, Верховний Суд, визначаючи у прийнятих постановах правові висновки щодо відсутності у РФ судового імунітету, виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За визначенням частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).
Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Матеріалами справи, зокрема витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12023121010002955 від 23.10.2023; Актами комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації; інформацією із відкритих джерел засобів масової інформації, якими активно висвітлювались події та наслідки збройної агресії Російської Федерації у м. Куп'янськ Харківської області; Звітом про незалежну оцінку збитків, завданих ТОВ ЗАВОД «МЕТИЗ» у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, № 2878/RA/01 від 18 січня 2024 року, підтверджується, що внаслідок збройною агресією Російської Федерації, зокрема ракетних обстрілів м. Куп'янськ, відбулось пошкодження належного ТОВ ЗАВОД "МЕТИЗ" на праві приватної власності майна, що було прямим наслідком протиправної збройної агресії Російської Федерації на території України.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 р. у справі № 648/2035/17.
Згідно зі ст. 1 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.
Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил (ст. 3 Гаазької Конвенції).
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Конвенції, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного та пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено та пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.
Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014 р.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити в шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Спільним наказом від 18.10.2022 р. № 3904/1223 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за № 1522/38858, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання (п. 1 Методики).
Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Як вже зазначалось, на підтвердження розміру завданих позивачу збитків ним наданий звіт про оцінку збитків, завданих ТОВ ЗАВОД "МЕТИЗ" внаслідок пошкодження нерухомого майна, розташованого за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, вул.Кузнечна, 9, в результаті збройної агресії Російської Федерації, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Крестон Україна Валюейшн".
Із вказаного звіту вбачається, що при його складанні була, зокрема використана Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та ФДМУ 18.10.2022 р. № 3904/1223.
Вказаний звіт про оцінку збитків складений на замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю Завод "МЕТИЗ" оцінювачами Грюкало Андрієм Миколайовичем та Деменко Ольгою Володимирівною та відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України, зокрема стосовно того, що у звіті зазначено, що оцінювачі обізнані та усвідомлюють кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
Системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.
Таким чином, оскільки позивачем доведено наявність в сукупності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування такого заходу як відшкодування збитків, розмір збитків відповідає фактичним обставинам справи, то вимоги позивача про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» прямих збитків у розмірі 1 065 675,55 дол. США визнаються судом обґрунтованими.
При цьому судом враховано, що за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. За таких умов, пред'явлення у даному разі позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позивач на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір стягується з відповідача в дохід бюджету, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 4 пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 29, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. В. Дмитрівка, буд. 15а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, село Щасливе, вул. Перспективна, буд. 9, код ЄДРПОУ 02971995) прямі збитки у розмірі 1 065 675,55 дол. США, що еквівалентно 44 258 145,00 грн.
Стягнути з держави Російська Федерація, в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. В. Дмитрівка, буд. 15а) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 663 872,18 грн. грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Завод «Метиз» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, село Щасливе, вул. Перспективна, буд. 9, код ЄДРПОУ 02971995).
Відповідач: держава Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. В. Дмитрівка, буд. 15а).
Повне рішення складено "02" жовтня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк